Постанова № 12328068, 30.10.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2008 року Справа № 2-16/15702-2007А                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                                                      

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 29 травня 2008 року у справі №2-16/15702-2007А

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (вул. Години, 2в, Керч, 98303)

до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим №0000841502/3 від 16.10.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 70500,05 грн., а також про визнання недійсним акту невиїзної документальної перевірки Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2004 року №579/15-2/1919599 від 13.04.2007 року.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 29 травня 2008 року у справі №2-16/15702-2007А у задоволенні позову відмовлено.

                    Постанова суду мотивована тим, що пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, тому суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність зарахування коштів, сплачених позивачем за поточні податкові зобов’язання, у рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.

                    Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем своєчасно були сплачені суми узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, проте, відповідачем неправомірно було змінено призначення платежів, здійснених позивачем на сплату сум поточних зобов’язань, на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Голика В.С. від 27.10.2008 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Борисову Ю.В. на суддю Гоголя Ю.М.

                    У судове засідання, призначене на 27.10.2008 року, представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

                    Від сторін на адресу суду апеляційної інстанції надійшли телеграми, в яких сторони просили розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у матеріалах справи доказами.

                    Відповідно до вимог частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

                    Пунктом 10 частини 1 статті 3 зазначеного Кодексу встановлено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої,апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

                    Таким чином, судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю представників сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

          Матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією в місті Керчі Автономної Республіки Крим було проведено невиїзну документальну перевірку Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2004 року. По результатах перевірки був складений акт №579/15-2/19195199 від 13.04.2007 року.

          Під час перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, тобто порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2004 року в сумі 141000,10 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000841502/0 від 25.04.2007 року про застосування штрафних санкції в розмірі 70500,05 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, передбаченому статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

По результатах адміністративного оскарження скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" було залишено без задоволення, а Державною податковою інспекцією в місті Керчі Автономної Республіки Крим було прийнято податкове повідомлення–рішення №0000841502/3 від 16.10.2007 року, яке оскаржувалось позивачем у судовому порядку.

                    Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" такою, що підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

                    Підпунктом 17.17 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

          Як вбачається з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій податковим органом нараховані штрафні санкції в сумі 70500,05 грн. за те, що узгоджене податкове зобов’язання з податку на додану вартість, визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року в сумі 141000,10 грн. з граничним строком сплати 31 січня 2005 року, позивачем сплачено за період з 20.04.2006 року по 27.02.2007 року, тобто з затримкою більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

                    При цьому, на думку відповідача, яку було підтримано судом першої інстанції, відповідно до пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” податковий борг погашається перед погашенням податкових зобов’язань, що не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення різними податками, зборами , обов’язковими платежами у різних пропорціях, у зв’язку з чим правомірним є зарахування коштів, сплачених за поточними податковими зобов’язаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше.

                    Проте, судова колегія з вказаними висновками відповідача та суду першої інстанції погодитись не може через наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до податкового органу було надано декларацію з податку на додану вартість №50844 від 19.01.2005 року за грудень 2004року, відповідно до якої позивачем було самостійно визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 141000,10 грн. (аркуш справи 5).

Вказане податкове зобов’язання було повністю сплачено позивачем на підставі платіжних доручень: №94 від 25.01.2005 року на суму 41000,00 грн., №2242 від 28.01.2005 року на суму 20000,00 грн., №2243 від 31.01.2005 року на суму 45000,0 грн., №187 від 07.02.2005 року на суму 5000,0 грн., №296 від 25.02.2005 року на суму 20000,0 грн., №287 від 25.02.2005 року на суму 10000,0 грн. (аркуші справи 6-8).

Відповідно до вказаних платіжних доручень призначення платежу вказано як податкове зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2004 року.

                    Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                    Статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу України” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

                    З аналізу норм Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вбачається, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.

                    Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації №37 від 12.05.1994 року, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

                    Пунктом 5.3 зазначеної Інструкції встановлено, що при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

                    Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно перераховувались кошти, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше.

                    Більш того нормами Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачені повноваження органів державної податкової служби щодо застосування засобів примусового погашення податкового боргу, якими у свою чергу відповідач не скористався.

                    Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                    Таким чином, судова колегія вважає недоведеним факт несвоєчасності сплати позивачем сум узгодженого податкового зобов’язання, тому безпідставним є застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

                    На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим №0000841502/3 від 16.10.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 70500,05 грн.

                    Що стосується позовних вимог про визнання недійсним акту невиїзної документальної перевірки Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2004 року №579/15-2/1919599 від 13.04.2007 року, яким також не було надано належної правової оцінки судом першої інстанції, то судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення у зв’язку з наступним.

                    Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327, встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

                    Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

                    Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

                    Частиною 1 статті 104 зазначеного Кодексу встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

                    А відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

                    Таким чином, оскільки акт перевірки №579/15-2/1919599 від 13.04.2007 року не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії у розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України, тому у судової колегії не має підстав вважати, що цей акт порушує права, свободи чи інтереси Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі".

                    Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції під час вирішення спору не було надано належної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи, були неправильно застосовані норми матеріального права, а також не були розглянуті всі позовні вимоги, що призвело до неправильного вирішення спору, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, статтею 202, пунктом 3 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" задовольнити.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2008 року у справі №2-16/15702-2007А скасувати.

          3. Прийняти нову постанову.

          4. Позов задовольнити частково.

                    5. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим №0000841502/3 від 16.10.2007 року про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" штрафних санкцій у розмірі 70500,05 грн.

                    6. У частині вимог про визнання недійсним акту невиїзної документальної перевірки Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2004 року №579/15-2/1919599 від 13.04.2007 року у позові відмовити.

                    7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (вул. Години, 2в, Керч, 98303; ідентифікаційний код 19195199, МФО 324548 р/р 26006301393928/980 у філії "Відділення Промінвестбанку" в м. Керч) 2,55 грн. судового збору.

          8. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати виконавчий документ.

                    Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

                    Постанову може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            

Судді                                                                                          

                                                                                          І.В. Черткова