Ухвала суду № 123276378, 25.11.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25 листопада 2024 року Справа № 520/31868/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у непризначенні та невиплаті Позивачу грошової компенсації за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 16 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

2. Зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 16 календарних днів.

3. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у непризначенні та невиплаті Позивачу грошової компенсації за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2023 рік тривалістю 30 календарних днів на день виключеннязі списків особового складу військової частини.

4. Зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2023 рік тривалістю 30 календарних днів.

5. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у непризначенні та невиплаті Позивачу грошової компенсації за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2024 рік тривалістю 30 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

6. Зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2024 рік тривалістю 30 календарних днів з урахуванням вже призначеної компенсації за 28 днів.

7. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у непризначенні та невиплаті Позивачу грошової компенсації за невикористані Позивачем дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тривалістю 14 календарних днів за 2023 рік на день виключення зі списків особового складу військової частини.

8. Зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані Позивачем дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тривалістю 14 календарних днів за 2023 рік.

9. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у непризначенні та невиплаті Позивачу при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2022 та 2023 рік тривалістю 5 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

10. Зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за 2022 та 2023 рік сукупною тривалістю 5 календарних днів.

11. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у не проведенні кінцевого розрахунку з Позивачем на день виключення його зі списків військової частини та не виплаті Позивачу всіх належних сум грошового забезпечення, зокрема компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023 рік, а також додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за 2022 та 2023 роки.

12. Стягнути з Відповідача на користь Позивача середнє місячне грошове забезпечення Позивача за весь час затримки з дня виключення зі списків особового складу військової частини по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.

Так, згідно з п.4 ч.5 ст.160 КАС України у позові зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України у позові зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Пунктом 3 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається ціна позову.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну.

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, підлягає грошовій оцінці, а тому вказана позовна заява належить до об`єктів справляння судового збору.

Зміна формулювання позовних вимог зі ''стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні'' на ''зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні'' не змінює характер спору та не переводить його в немайнову площину.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021р. у справі №520/13014/2020 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов`язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.

Суд вважає, що і вимога про стягнення з суб`єкта владних повноважень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період, і вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені є вимогами майнового характеру, а ціною позову у згаданих спорах є обчислений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Між тим, у частині вимоги заявника про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позов усупереч наведеним нормам процесуального закону не містить розрахунку конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на обставини обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на докази обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вимоги про виплату конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на зміст ст.2 Закону України "Про оплату праці" (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013р. № 8-рп/2013 і від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 згадано, що "за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях".

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 сформульовано схожу правову позицію, у силу якої: "Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати".

Наведений правовий висновок відображено і у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі №522/16890/20.

Великою Палатою Верховного Суду було зокрема, наголошено, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється, у зв`язку з чим можна констатувати, що за подання позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає сплата судового збору.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є ані окремим видом грошового забезпечення військовослужбовця, ані правовим аналогом платежу з оплати праці (служби).

До позовної заяви позивач долучає копію посвідчення учасника бойових дій.

Втім, суд вважає, що позивач не належить до суб`єктів, яким згідно з нормами ст. 5 Закону № 3674 встановлені пільги щодо його сплати, оскільки стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.

Тобто, стягнення з роботодавця сатисфакції, не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, а тому судовий збір за подання позивачем позовної заяви у цій справі має сплачуватися.

При цьому, позивач не вказує суму середнього заробітку, яка підлягає, на його думку, нарахуванню та виплаті останньому. Також не надає суду розрахунок суми середнього заробітку, яка має бути нарахована та виплачена.

Водночас, невизначення заявником у даному конкретному випадку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні явно та очевидно позбавляє суд фізичної можливості забезпечити виконання ч.1 ст.139, ч.3 ст.139, ч.1 ст.244, п.1 ч.5 ст.246 КАС України стосовно висновку суду про задоволення позову чи про відмову у позові повністю або частково і проведення у зв`язку із цим відповідного розподілу судових витрат.

Пунктами 4, 5, 8 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Відповідно до статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Згідно статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить Стягнути з Відповідача на користь Позивача середнє місячне грошове забезпечення Позивача за весь час затримки з дня виключення зі списків особового складу військової частини по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців.

Водночас, позивачем не надано довідку про розмір середнього грошового забезпечення позивача за два місяці, що передували місяцю звільнення зі служби, на підставі якої позивачем має бути здійснено обрахунок середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, з огляду на зміст заявлених вимог та положення Закону України "Про судовий збір" для усунення недоліку заявнику належить розрахувати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та надати до суду позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам статті 160 КАС України із зазначенням обґрунтованого розрахунку суми стягнення із визначенням всіх використаних складових елементів (середнього заробітку, вирахуваного згідно Порядку №100, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р.).

Наведені обставини свідчать також про невідповідність позовної заяви вимогам ч.3 ст.161 цього Кодексу, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення вказаних недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному з розрахунку 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, в матеріалах позовної заяви докази наявності пільг або сплати судового збору відсутні.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати:

- нову редакцію позовної заяви з вимогою про виплату конкретного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а саме - довідку про розмір середнього грошового забезпечення позивача за два місяці, що передували місяцю звільнення зі служби згідно Порядку №100, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р.;

- документ про сплату судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA678999980313141206084020661; код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім`я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд" у розмірі, визначеному з розрахунку 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.2 ст.293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви три дні з моменту отримання копії ухвали.

Повідомити позивача про необхідність виправлення зазначених недоліків адміністративної позовної заяви у триденний строк з моменту отримання копії ухвали та роз`яснити, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Бадюков Ю.В.