Рішення № 123276362, 25.11.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 листопада 2024 року № 520/14693/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, вул. Римарська, буд.24, м. Харків, 61057), Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в Харківській області (код ЄДРПОУ 43305056, вул. Весніна, буд. 14, м. Харків, 61023), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 25.07.2022 року Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області про заборону в`їзду в Україну громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивач фактично мешкає в Україні з 1994 року, отримував водійське посвідчення серія НОМЕР_2 від 25.04.2003 року, офіційно одружений в 2018 році, є дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає АДРЕСА_3 , разом з дружиною та донькою, в статусі «вора в законі», а також кримінального авторитету лідера організованих злочинних угруповань не перебуває, не є учасником ОЗГ. За сімейними обставинами та у зв`язку з необхідністю виїзду за територію України на підставі п.п. 6, 7 Постанови КМУ від 28.04.2018 року № 322, ОСОБА_1 був змушений виїхати з України до Азербайджану 07.01.2022 року, у в`їзді в Україну 02.10.2023 року було відмовлено. В Україні мешкає дружина позивача громадянка України ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 , зареєстрований 18.12.2018 року за актовим записом № 118 Вовчанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області), та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 видано Старосалтівськой селищной радою Вовчанського району Харківської області 16 березня 2006 року, актовий запис № 12), що зареєстровані: АДРЕСА_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_4 . Оскільки на території м. Харкова та безпосередньо в смт Старий Салтів Харківської області з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, ОСОБА_2 , задля забезпечення безпечних умов для життя та здоров`я її та членів її родини, була змушена евакуюватись до м. Харкова, де й знаходиться разом з дитиною до цього часу у якості біженців. Надати допомогу своїй родині в евакуації з території де ведуться активні бойові дії до м. Харкова ОСОБА_1 не мав змоги, оскільки в`їзд до України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями в Харківській області був обмежений. На звернення ОСОБА_2 щодо підстав заборони в`їзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зменшення строку дії заборони в`їзду в Україну ОСОБА_1 , листом Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області від 05.12.2023 року ОСОБА_2 повідомлено, що 20.01.2022 року до ГУДМС у Харківській області надійшло подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в Харківській області про заборону в`їзду в Україну громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 25.01.2022 ГУДМС у Харківській області відносно зазначеного громадянина прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки. На думку позивача, оскаржуване рішення відповідача про заборону йому в`їзду в Україну, є протиправним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області про заборону в`їзду в Україну від 25.07.2022 року громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборонено в`їзд в Україну на три року до 25.01.2025 року.

Так, вказаним рішенням встановлено, що 21.01.2022 на адресу ГУДМС у Харківській області з ДСР УСР в Харківській області надійшло подання про заборону в`їзду в Україну гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності та є учасником організованої злочинної групи, що вчиняє тяжкі та особо тяжкі злочини. Своїми безпосередніми діями ОСОБА_1 створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширює вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільних сферах.

Враховуючи вищевикладене та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відповідно до п.1,2 ч.1 ст.13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, ураховуючи, що перебування ОСОБА_1 на території України може суперечити п.1,2 ч. 1 ст. 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", (інтересам охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції ДМС) на підставі ч. 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", вирішено заборонити громадянину ОСОБА_3 в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 25 січня 2025 р. Про прийняте рішення повідомлено Державну прикордонну службу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

Правовий статус, основні права, свободи та обов`язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України регулюється положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон № 3773-VI).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» (далі Закон № 2491-III).

Статтею 1 Закону № 2491-III визначено, що імміграція це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України (далі ДМС України) рішень про заборону в`їзду на територію України визначено Законом № 3773-VI та Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за № 25/24802 (далі Інструкція № 1235).

Згідно із пунктом 3 Інструкції № 1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону № 3773-VI.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 Інструкції № 1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами, зокрема, за ініціативою: підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами отриманої оперативної інформації, доступ до якої обмежений, Управлінням стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту (далі УСР в Харківській області) складено та направлено подання «Про заборону в`їзду на територію України» від 20.01.2022 № 278/55/119/01-2022 (далі Подання № 278).

Підставою для направлення УСР в Харківській області Подання № 278 до ГУ ДМС у Харківській області, слугувало те, що відповідно до наявної у Департамента оперативної інформації, встановлено громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув в Україну з метою легалізації та який є учасником організованої злочинної групи, що вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Судом із вказаного подання встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований ГУДМС України у Харківській області посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_5 від 09.12.2020 терміном дії до 08.12.2021.

Відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року № 1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки.

В структурі організованої злочинності найбільшу загрозу становлять особи, які перебувають у статусі підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі», а також кримінальні авторитети лідери організованих злочинних угруповань.

Вказані особи, перебуваючи на території України та за її межами, створюють стійкі організовані групи та злочинні організації, встановлюють корумповані зв`язки з представниками органів державної влади та місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органів, на виконання завдань спеціальних служб та розвідувальних органів держави-агресора проводять розвідувально-підривну діяльність з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширюють вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільній сферах, а також в умовах виконання покарань.

Згідно Указу Президента № 203/2021 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до суб`єкта підвищеного злочинного впливу, який має статус «кримінального авторитета» та учасника злочинної групи, застосовано санкції, а саме: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно із Законом; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом (відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання, скасування посвідки на тимчасове проживання; відмова у наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання; відмова в продовженні строку перебування в Україні; відмова у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; відмова в прийнятті заяви про набуття/прийняття до громадянства України та її задоволенні; скасування рішень про прийняття до громадянства, скасування рішень про набуття громадянства; припинення громадянства; примусове видворення за межі України).

Відповідно до наявної інформації з Подання № 278/55/119/01-2022 від 20.01.2022 вбачається, що з метою легалізації на територію України прибув уродженець Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є учасником організованої злочинної групи, що вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини.

За період перебування на території України (з 2015 року) ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкі злочини, зокрема:

незаконне поводження зі зброєю та інші, а також до адміністративної відповідальності: матеріал, внесений до Єдиного обліку № 12244 від 25.04.2021 Дніпровським районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області, зареєстровано до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12021041030000269 від 25.04.2021 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - підозрюваний, направлено до суду з обвинувальним актом;

постанова про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП № ДП18/653673 від 17.12.2019 (реєстраційний № 653673 від 17.12.2019), винесена УПП в Харківській області;

постанова про вчинення адміністративного правопорушення, (реєстраційний № 033073 від 17.12.2019), винесена УПП в Харківській області, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП № НК/503856 від 28.07.2020 (№ 503856 від 28.07.2020), винесена УПП в Харківській області;

постанова про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП № ДП18/653916 від 24.01.2021 (реєстраційний № 653916 від 24.01.2021), винесена УПП в Харківській області;

постанова про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП № ДП18/669996 від 24.03.2021 (реєстраційний № 669996 від 24.03.2021), винесена УПП в Харківській області.

Так, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України в Харківській області зазначив, що своїми безпосередніми діями ОСОБА_1 створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширює вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільній сферах.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 1, 2 ч. 1 ст. 13, ч. 3 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України в Харківській області просив начальника ГУ ДМС України у Харківській області розглянути питання щодо заборони в`їзду на територію України терміном на три роки громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та примусового повернення останнього до країни походження.

На підставі Подання № 278 ГУ ДМС України в Харківській області прийняте рішення від 25.01.2022 про заборону в`їзду на територію України громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 строком на три роки.

Відповідно до підпункту 1 та 2 частини першої статті 13 Закону № 3773-VI в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Відповідно до пунктів 3, 4, 6, 9, 10 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» (далі Закон № 2469-VIII):

громадська безпека і порядок захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;

державна безпека захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру;

загрози національній безпеці України явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

національна безпека України захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

національні інтереси України життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Згідно ч.2 ст. 12 Закону № 2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони, діяльність якого спрямована на захист національних інтересів України належать, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Державна міграційна служба України.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону № 2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VІІІ) завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

За правилами п.п. 1-3 частини першої статті 23 Закону № 580-VІІІ поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень.

Згідно з пунктом 1 розділу І Положення про УСР в Харківській області, УСР в Харківській області є структурним (відокремленим) підрозділом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 23.10.2019 № 1077 (у редакції наказу Національної поліції України від 05.12.2022 № 859), Департамент є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України, який бере участь у реалізації державної політики з питань боротьби з організованою злочинністю та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, Департамент наділено компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) законним інтересам громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, вживати за результатами такої оцінки відповідні дії, спрямовані на попередження таких загроз, їх локалізацію та усунення.

Крім того, Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 14.09.2020 № 392/2020, визначені пріоритети національних інтересів України та забезпечення національної безпеки, цілі та основні напрями державної політики у сфері національної безпеки; поточні та прогнозовані загрози національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних і внутрішніх умов та основні напрями зовнішньополітичної і внутрішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки тощо.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 1126-р схвалено Стратегію боротьби з організованою злочинністю, якою визначено напрями розвитку системи боротьби з організованою злочинністю та механізми реалізації державної політики у відповідній сфері в сучасних умовах та яку розроблено з метою захисту прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства і держави від загроз, пов`язаних з організованою злочинністю, а також прямо задекларовано, що в умовах збройної агресії проти України та намагання створити терористичні організації в державі організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки України.

Ураховуючи викладені вище приписи законодавства, Національна поліція України в особі спеціально визначеного оперативного підрозділу у своїй структурі, основним завданням якого є боротьба з організованою злочинністю - Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та інших органів/підрозділів Національної поліції, що беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій (абзаци 22, 23 розділу «Реалізація Стратегії»), належить до числа суб`єктів, уповноважених превентивно здійснювати оцінку ризиків, своєчасно виявляти та ідентифікувати реальні та/або потенційні загрози національній безпеці держави, у межах компетенції передбачати настання ймовірних вразливих наслідків від такої загрози та згідно з імперативними положеннями пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі Закон № 2135-ХІІ) інформувати про такі загрози державні органи відповідно до компетенції.

За таких обставин, поліція проводить попереджувальні, профілактичні, превентивні заходи щодо унеможливлення скоєння злочинів на території України.

Суд зазначає, що необхідність заборони в`їзду в Україну чи скасування посвідки на тимчасове проживання в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд в Україну, скасовано посвідку на постійне проживання.

Крім того, відповідно до частини другої статті 22 Закону № 3773-VI виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом чи його засуджено за вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до зазначених положень норм права, заборона в`їзду в Україну чи скасування посвідки на тимчасове проживання в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства, адже за наявності порушення законодавства іноземцем або особою без громадянства та, як наслідок, наявність підозри чи обвинувального акта щодо такої особи, Законом прямо заборонено застосовувати до іноземця або особи без громадянства заборону в`їзду в Україну.

Суд зазначає, що оперативна інформація органу кримінальної поліції про наміри іноземця щодо порушення громадського порядку та дестабілізації в середині держави, що може призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово або постійно проживають в Україні, є самостійною та достатньою підставою для підготовки та направлення подання про заборону в`їзду в Україну та скасування посвідки на постійне проживання.

Суд зауважує, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права певними загрозами інтересам держави, відповідні державні органи діють в межах наданих повноважень.

Таким чином, Подання № 278 підготовлене з метою виконання завдань Закону № 2469-VIII, в межах компетенції, визначеної Законом № 580-VІІІ та направлене до ГУ ДМС в Харківській області у порядку, передбаченому Інструкцією № 1235, а відтак є законним, обґрунтованим та виданим в межах повноважень Департаменту.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлюються Законом України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Згідно з частиною 3 статті 3 вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю, якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Згідно із п.п.б п.4, п.5,6 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом МВС №1235 від 17.12.2013 року, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

Відповідно до п.п.6,9,19 ст.1, п.5 ст.3, ч.1,2 ст.12, ч.4 ст.18 Закону України Про національну безпеку України загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.

Національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Стратегія національної безпеки України - документ, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки.

Загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.

Сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов`язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.

До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, регулюється Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за №25/24802.

Як зазначалося, Головним управлінням державної міграційної служби України в Харківській області було прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну від 25.07.2022 року громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборонено в`їзд в Україну на три року до 25.01.2025 року.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення були ті обставини, що 21.01.2022 на адресу ГУДМС у Харківській області з ДСР УСР в Харківській області надійшло подання про заборону в`їзду в Україну гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності та є учасником організованої злочинної групи, що вчиняє тяжкі та особо тяжкі злочини. Своїми безпосередніми діями ОСОБА_1 створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширює вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільних сферах.

Враховуючи вищевикладене та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відповідно до п.1,2 ч.1 ст.13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, ураховуючи, що перебування ОСОБА_1 на території України може суперечити п.1,2 ч. 1 ст. 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", (інтересам охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції ДМС) на підставі ч. 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", прийнято рішення заборонити громадянину ОСОБА_3 в`їзд в Україну строком на 3 роки, до 25 січня 2025 р. Про прийняте рішення повідомлено Державну прикордонну службу України.

Указом Президента України від 14.09.2020 №329/2020 введено в Стратегію національної безпеки України, відповідно до п.19 якої Спеціальні служби іноземних держав, насамперед російської федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем стало подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в Харківській області.

Відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року № 1126- P, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки.

В структурі організованої злочинності найбільшу загрозу становлять особи, які перебувають у статусі підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі», а також кримінальні авторитети організованих злочинних угруповань. - лідери

Вказані особи, перебуваючи на території України та за її межами, створюють стійкі організовані групи та злочинні організації, встановлюють корумповані зв`язки з представниками органів державної влади та місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органів, на виконання завдань спеціальних служб та розвідувальних органів держави-агресора проводять розвідувально-підривну діяльність з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширюють вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільній сферах, а також в умовах виконання покарань.

Судом під час розгляду справи встановлено, що подання «Про заборону в`їзду на територію України» від 20.01.2022 № 278/55/119/01-2022 (Подання № 278) підготовлене в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію», та направлене відповідачу у порядку, передбаченому п. 4, 5 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за №25/24802 .

При цьому, перевірка інформації зазначеної в поданні не є обов`язковою відповідно до п.5,6 вказаної Інструкції.

Враховуючи те, що підставою подання є інформація Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, суд вважає що у відповідача були достатні підстави для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину ОСОБА_3 .

Позивачем фактично не зазначено, в чому полягає протиправність прийнятого Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області оскаржуваного рішення.

З адміністративного позову убачається, що позивач фактично висловлює свою незгоду з інформацією, яка викладена у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та посилається на відсутність доказів на підтвердження інформації, викладеної в ньому.

Разом з цим, позивач не оскаржує дії Національної поліції, не зазначає про оскарження подання, наявність відповідних звернень до органів МВС щодо безпідставності викладення в поданні інформації стосовно позивача.

Таким чином оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Щодо посилань позивача на те, що рішення відповідача не містить обґрунтованих фактів і доказів того, що дії позивача можуть створити небезпеку громадському порядку або здоров`ю, суд зазначає наступне.

Враховуючи мету запровадження норм, які встановлюють обмеження іноземцям або особам без громадянства в`їзду в Україну, розширене тлумачення статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у поєднанні з пунктами 3, 4, 5, 6 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом МВС України №1235 від 17.12.2013, дає підстави для висновків, що рішення про заборону в`їзду в Україну може бути прийняте органами ДМС, окрім іншого, на підставі інформації органів поліції, отриманої під час здійснення ними своїх повноважень, яка вказує на наявність обґрунтованих припущень, що певна особа може порушувати законодавство України (громадський порядок). При цьому, така інформація має бути доведена до органів ДМС у будь-який спосіб (довідка, рапорт, звернення) та містити дані, достатні для належної ідентифікації особи, про заборону в`їзду якої йде мова.

Направлення Департаментом стратегічних розслідувань, що входить до структури Національної поліції України (міжрегіональний територіальний орган) звернення (рапорту) про наявність підстав для заборони особі в`їзду в Україну, встановлених не під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, а у будь-який інший передбачений законом спосіб, яке не містить всіх відомостей, визначених підпунктами а - є пункту 5 згаданої Інструкції, але дає змогу належним чином ідентифікувати особу, не може бути підставою для відмови у прийнятті органом ДМС рішення про скасування дозволу на імміграцію позивача за умови, що є достатньо обґрунтованих даних, які свідчать про можливі порушення громадського порядку цією особою.

Суд зазначає, рішення про скасування дозволу на імміграцію позивачу є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту моралі, прав і свобод інших осіб.

Суд зазначає, що відповідно до пункт 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд.

Таким чином, можливо дійти висновку, що необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку, визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача про заборону в`їзду в Україну відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є правомірним, отже позовні вимоги є необґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9,77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, вул. Римарська, буд.24, м. Харків, 61057), Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в Харківській області (код ЄДРПОУ 43305056, вул. Весніна, буд. 14, м. Харків, 61023), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2024 року.

СуддяН.А. Полях