Рішення № 123275573, 25.11.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/12359/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунку пенсій № 2 Управління Пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2024 № 916030186539 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки від 26.08.2024 № 02/3293/24-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Територіального управління ДСА України в Полтавській області, починаючи з 01.01.2022 з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Вказував, що пенсійний орган діяв не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та необґрунтовано. Зауважив, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а суддівська винагорода не може обчислюватися із застосовуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/12359/24, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

24.10.2024 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Закарпатській області на позовну заяву, в якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що після прийняття рішення Конституційним Судом України (після 18.02.2020) будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді не відбулося та базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного судів не змінився. Вказує, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01.01.2023 та з 01.01.2024 становить 2102,00 грн., тому підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді згідно наданої довідки ТУ ДСА в Полтавській області відсутні, оскільки розмір посадового окладу судді з 01.01.2020 не змінювався.

04.11.2024 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Полтавській області на позовну заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог через відсутність правових підстав.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Указом Президента України від 25.07.2006 року №640/2006 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області, що засвідчує наказ № 89 від 30.08.2006 року в.о. начальника територіального управління державної судової адміністрації в Полтавській області, наказ № 40-ОС від 30.08.2006 року в.о. голови Полтавського районного суду Полтавської області, копії яких додаються до позову.

Постановою Верховної Ради України № 378-VI від 22.09.2011 року ОСОБА_1 обраний суддею Полтавського районного суду Полтавської області безстроково, що підтверджується наказом № 178/к від 12.10.2011 року в.о. начальника територіального управління державної судової адміністрації в Полтавській області, наказом № 26/ос.с від 12.10.2011 року голови Полтавського районного суду Полтавської області "Про зарахування на посаду судді безстроково ОСОБА_1 ", якими його зараховано на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області з 22.09.2011 року.

Відповідно до наказу голови Полтавського районного суду Полтавської області № 09/ос.с від 21.05.2020 року "Про обрання ОСОБА_1 на посаду голови суду" ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови Полтавського районного суду Полтавської області.

06.09.2022 року за вихідним № 289/0/6-22 до Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 подана заява про звільнення з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 125/0/15-23 від 21.02.2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області.

Рішенням № 916030186539 від 16.03.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перерахунок ОСОБА_1 пенсії здійснено перехід з пенсії за вислугою років на довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді 16 років 02 місяці 03 дні та призначене довічне грошове утримання в сумі 65897 грн. 70 коп. з розрахунку 50 відсотків від заробітку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 440/4470/23, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 02.11.2022 року здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області від 27.02.2023 року №02/901/2023вих, з урахуванням фактично виплачених сум (номер в ЄДРСР 11532582).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 440/10907/22, зокрема, зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 гривень та за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 гривень; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, та за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

26.08.2024 ТУ ДСА України в Полтавській області видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 на виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 440/10907/22.

25.09.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням зарплати (пенсії за спецзаконами) та з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 26.08.2024 № 02/3293/24-вих.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи позивача в електронному вигляді було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №916030186539 від 03.10.2024 "Про відмову у перерахунку пенсії" відмовлено у перерахунку пенсії з більшої заробітної плати згідно наданої довідки від 26.08.2024 № 02/3293/24-вих, яку видано Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області, оскільки з 01.01.2023 та з 01.01.2024 у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір прожиткового мінімуму, з якого визначаються посадові оклади суддівської винагороди не змінювався і залишився на рівні 2102 грн, а відтак відсутні підстави для перерахунку пенсії згідно зі статтею 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Вказане рішення вмотивовано тим, що відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2024 № 916030186539 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (надалі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 142 Закону №1402-VIII (у редакції чинній станом на час призначення позивачу довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини другої статті 27 Закону України "Про Конституційний Суд України" органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до пункту 9 розділу ІV цього Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Згідно зі статтею 4 Закону 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою пенсійного органу здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням установленого у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2481 грн.,- замість прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн.

В постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21 Верховний Суд виклав наступні правові висновки, які відповідно до положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судом:

"...однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

...Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Верховний Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".

При цьому судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII...

Колегія суддів уважає за потрібне указати, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Верховний Суд зауважує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.

Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" було неправомірним".

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, що регулюють визначення розміру суддівської винагороди, є підстави стверджувати, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року (2481,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік є неправомірною.

Таким чином, суд доходить до висновку, що з 01 січня 2022 року відбулися зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, внаслідок чого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.08.2024 №02/3293/24-вих із застосуванням розміру прожиткового мінімуму на 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн, а тому наявні підстави для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання позивача у відповідності до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII.

Тож, приймаючи рішення від 03.10.2024 № 916030186539 "Про відмову у перерахунку пенсії", Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року.

Відповідно до пункту 9 розділу ІV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 виплачується із розрахунку 90% від суддівської винагороди судді, що зазначає позивач у позові та не заперечує відповідач.

Обмеження максимального (граничного) розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці визнане неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні відносини суд вважає за необхідне на підставі частини 2 статті 9 КАС України з метою ефективного захисту порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 916030186539 від 03.10.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.08.2024 №02/3293/24-вих, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області, починаючи з 01 січня 2022 року.

Водночас щодо позовних вимог про зобов`язання ГУПФ України в Закарпатській області здійснити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після його перерахунку, суд враховує, що відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №3-1 нарахована сума щомісячного довічного грошового утримання включається в документи для виплати не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі, в установленому законодавством порядку.

В силу абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Позивач перебуває на обліку як одержувач відповідних виплат у ГУПФ України в Полтавській області, а тому саме цей орган уповноважений проводити відповідні виплати.

А відтак підстави для зобов`язання ГУПФ України в Закарпатській області здійснити виплату перерахованого ОСОБА_1 довічного грошового утримання відсутні.

Отже у відповідній частині позовних вимог належить відмовити.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ідентифікаційний код 20453063), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 916030186539 від 03.10.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.08.2024 №02/3293/24-вих, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області, починаючи з 01 січня 2022 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.І. Молодецький