Рішення № 123271805, 25.11.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4159/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали справи № 916/4159/24

за позовом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2 - Д, код ЄДРПОУ 25830731)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 19 311,17 грн.,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2024 Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача 19 311,27 грн. 19 311,27 грн., з яких: 16 741,58 сума основної заборгованості, 1 830,97 пеня, 481,78 грн. інфляційні витрати, 256,94 3% річних, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору від 12.04.2018 № ТС - 357/18 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Зокрема у позовній заяві зазначено, що даний договір було укладено з ФОП Биковим І.І. (відповідачем), як суб`єктом підприємницької діяльності, проте, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП Биковим І.І. за власним рішенням. Так, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги заявлені в порядку господарського судочинства до фізичної особи.

Щодо заявлення позову до ОСОБА_1 , як фізичної особи суд зазначає, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.02.2019 р. у справі № 910/8729/18, за змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

А тому, даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4159/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 24.09.2024 була надіслана позивачу до його електронного кабінету, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа вих. № 916/4159/24/58755/24 від 25.09.24.

Відповідач - ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлявся судом належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.09.2024 на його адресу реєстрації ( АДРЕСА_1 ), яка міститься в Єдиному державного демографічному реєстрі, витяг з якого отримано на запит суду від 20.09.2024 № 797584. Однак, як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.10.2024 із поштовим конвертом.

З огляду на зазначене, господарським судом додатково, з метою повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/4159/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, було розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України ухвали суду від 24.09.2024 за посиланням - https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/gromadyanam/call/1694845/.

Підсумовуючи наведене вище, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та Фізична особа - підприємець Биков Іван Іванович уклали 12.04.2018 договір № ТС - 357/18 (далі - договір) на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, за умовами якого позивач надав відповідачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування тичасової споруди для здійснення підприємницької діяльності загальною площею 16, 13 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , на територіях, які є комунальною власністю або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Даний договір було укладено між позивачем та відповідачем на підставі:

пункту 2.2.17 Положення про Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 року № 4184 - 711 (далі - Положення), згідно з яким одним із завдань та повноважень Позивача є укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та договорів на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі;

пункту 2.1 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 року № 3961 - 71 (далі - Правила), згідно з яким одним із завдань та повноважень Позивача є укладання договорів з власниками (користувачами) тимчасових споруд на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, а також елементів торгівлі у випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 14.2 Правил встановлено, що підставою для нарахування та внесення відповідачем відповідної плати є Договір, що укладається відповідно до порядку, встановленого підпунктами 7.9, 13.9 Правил.

Пунктом 4.2.4 договору закріплено, що користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за договором.

Пунктом 5.1, 5.2 договору передбачено, що плата за договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів, встановлених виконкомом Одеської міської ради. Відповідач має вносити плату не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, на банківський рахунок, зазначений в цьому договорі.

У додатку № 2 до договору, який підписано сторонами, визначено плату в сумі 564, 55 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором користувач має відшкодувати Управлінню завдані збитки відповідно до чинного законодавства, що не звільняє користувача від виконання умов договору.

Пунктом п. 6.2 договору у вападку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з пунктом 6.4 договору, позовна давність щодо стягнення плати за договором та пені встановлюється строком у 4 (чотири) роки.

Строк договору було визначено сторонами з 06.04.2018 по 28.03.2025 (п. 8.3 договору).

Позивач зазначає, що в період з 06.04.2018р. по 31.08.2024р ОСОБА_1 мав внести плату за Договором у загальному розмірі 33 874,11грн., проте сплатив лише 17132,53грн., у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, у відповідача виникла заборгованість по оплаті за користування місцями у загальній сумі 16741,58грн.

Таким чином, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з плати за користування місцем для розташування тимчасових споруд у розмірі 16741,58грн., пені у розмірі 1830,97грн., інфляційних втрат у розмірі 481,78грн. та 3% річних у розмірі 256,94грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

12.04.2018р. між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (Уповноважений орган) та ФОП Корнієнко Г.П. (Користувач) було укладено Договір №ТС-337/18 на право користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, відповідно до п. 2.1 якого Уповноважений орган надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (ТС) загальною площею 16,13 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У розділі 1 Договору сторони домовилися, що терміни, що застосовуються в цьому Договорі вживаються у значенні, визначеному актами законодавства, актами органів місцевого самоврядування м. Одеси та міського голови. Терміни, що застосовуються в цьому Договорі, та не визначені в чинному законодавстві або актах місцевого самоврядування, вживаються з урахуванням специфіки відносин, які виникають у процесі погодження та розташування елементів вуличної торгівлі для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1.4 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013р. №3961-УІ, які регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі, договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі - двосторонній договір, укладений між власником (користувачем) елементу торгівлі та Уповноваженим органом, що визначає їх взаємні права та обов`язки щодо користування місцями для розміщення елементів торгівлі, які перебувають у комунальній власності.

Уповноважений орган управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, виконавчий орган Одеської міської ради, визначений Одеською міською радою для регулювання діяльності з дотримання фізичними та юридичними особами Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Одесі.

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (ТС) одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до п. 2.1 Правил Уповноважений орган укладає договори з власниками (користувачами) ТС на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, а також елементів торгівлі у випадках, передбачених цими Правилами.

Згідно п.п. 13.11, 13.12 Правил після укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі, Заявник може встановити, розміщувати та експлуатувати належний йому елемент торгівлі. Визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розміщення елементів вуличної торгівлі та порядок її перерахування здійснюється у відповідності до розділу 14 Правил, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Відповідно до п. 8.2 Договору він є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Договір діє з 06.04.2018р. по 28.03.2025р.

Підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси за цим договором є паспорт прив`язки, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2. Договору)

За паспортом прив`язки від 05.04.2018р. №01-08/390 (додаток №1 до Договору), адреса розміщення ТС: вул. Балтська дорога, 40; тип ТС: стаціонарна тимчасова споруда-16,13кв.м.; товарна спеціалізація продовольча група товарів.

Згідно з п. 6.4. Договору позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 Договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.

Відповідно до п.14.2 Правил підставою для нарахування та внесення власником (користувачем) ТС та елементу торгівлі відповідної плати є договір на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, елементів торгівлі, що укладається відповідно до порядку, встановленого підпунктами 7.9., 13.9. цих Правил.

У розділі 5 Договору сторони домовилися, що плата за цим Договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього Договору. З 01.01.2023 року розмір плати за договором встановлюється згідно з рішенням ВК ОМР від 22.12.2022р. №338 (додаток №2) ( п.5.1 Договору ).

Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у цьому Договорі банківський рахунок (п. 5.2. Договору).

Судом встановлено, що додатком №2 до Договору встановлено розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруди у розмірі 564,55 грн. за місяць.

Як вбачається з п. 4.2.4. Договору ФОП Корнієнко Г.П. зобов`язалася своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим Договором.

При цьому, у п. 14.5 Правил встановлено, що за наявності укладеного договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі власник (користувач) елементу торгівлі не звільняється від плати за тимчасове користування місцем для розміщення елементу торгівлі, що перебуває у комунальній власності, незалежно від факту його нерозміщення.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, виходячи з умов Договору у ФОП Корнієнко Г.П. з 12.04.2018р. виникло зобов`язання щодо щомісячної- не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, сплати грошових коштів у розмірі 564,55 грн.

Але, як вбачається з позовної заяви, та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 не виконував в повному обсязі своїх зобов`язань щодо внесення плати за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруди, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 16 741,58грн.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 16741,58 грн.

Відповідно до п. 14.10 Правил за несвоєчасність внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення ТС та елементів торгівлі нараховується пеня згідно з договором на право тимчасового користування місцями для розташування ТС та елементів торгівлі.

За п. 6. 2 Договору у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього Договору, Користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені, судом встановлено, що він є правильним, у зв`язку із чим підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 1830,97коп.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, надані позивачем, суд встановив, що вони є арифметично вірними, такими, що відповідають простроченню відповідача у зв`язку із чим підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 3%річних у розмірі 256,94грн., інфляційних витрат у розмірі 481,78грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 25830731) 16 741 (шістнадцять тисяч сімсот сорок одну) грн. 58 коп.- основної заборгованості, 1 830 (одну тисячу вісімсот тридцять) грн. 97 коп. пені, 481(чотириста вісімдесят одну) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 256 (двісті п`ятдесят шість) грн. 94 коп. 3 % річних.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2 Д, код ЄДРПОУ 25830731,) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко