Рішення № 123267770, 23.09.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28954/24

Провадження № 2/761/8829/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Аббасової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухини С.А.,

учасників справи:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Корнієнко В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

у серпні 2024 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії у загальному розмірі 1 114 710,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 23.02.1975. Як вказує позивач, спадщину після смерті матері вона прийняла. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.01.2024, виданого приватним нотаріусом КМНО Будика Н.М., до складу спадщини входить, зокрема, грошові кошти (пенсія) у розмірі 1 114 710,83 грн, яка не була одержана спадкоємцем за життя. Наявність грошових виплат (нарахованої пенсії) підтверджується довідкою № 2600-0501-8/190361 від 27.06.2023, виданою управлінням з питань виплат ГУ ПФУ України в м. Києві.

Позивач зверталася 02.02.2024 до відповідача із заявою, у якій повідомила про те, що вона є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_4 , надала необхідні документи та просила виплатити їй, як спадкоємиці, кошти, які складаються із нарахованої, але не виплаченої за життя ОСОБА_4 пенсії.

Листами від 15.02.2024р. №2600-0501-8/31917 та від 15.04.2024р. №26000501- 8/77536 відповідач повідомив, що кошти в сумі 1 114 710,83 грн, нараховані на виконання рішення суду № 640/31096/20 від 04.06.2021, підлягають виплаті відповідно частини 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при умові зміни сторони позивача по зазначеному рішенню суду, про що було зазначено при написанні відповіді на запит нотаріуса листом 2600-0501-8/190361 від 27.09.2023 року.

Станом на дату звернення до суду з цим позовом, грошові кошти (пенсія), згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.01.2024р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Будика Н.М. відповідачем не виплачені.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.08.2024 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

18.09.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що кошти у сумі 1 114 710,83 грн, які нараховані на виконання рішення суду № 640/31096/20 від 04.06. 2021 підлягають виплаті відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при умові зміни сторони позивача по зазначеному рішенню суду.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 23.09.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позові, представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом установлено, що 04.06.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва прийнято рішення у справі №640/31096/20 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яким було задоволено позовні вимоги частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_4 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідками від 24.01.2020 № 51/0421/20 та №52/0421/20, виданих Київським апеляційним судом, у розмірі 82 % грошової винагороди відповідного судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи з розміру грошової винагороди судді 236 475, 00 грн, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 22.07.2023 року.

Позивач ОСОБА_3 є донькою померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 23.02.1975.

Як вбачається із Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.01.2024, виданого приватним нотаріусом КМНО Будикою Н.М., до складу спадщини після померлої ОСОБА_4 входять, зокрема, грошові кошти (пенсія) у розмірі 1 114 710,83 грн, яка не була одержана спадкоємцем за життя. Наявність грошових виплат (нарахованої пенсії) підтверджується довідкою № 2600-0501-8/190361 від 27.06.2023, виданою управлінням з питань виплат ГУ ПФУ України в м. Києві.

Позивач зверталася 02.02.2024 до відповідача із заявою, у якій повідомила про те, що вона є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_4 , надала необхідні документи та просила виплатити їй, як спадкоємиці, кошти, які складаються із нарахованої, але не виплаченої за життя ОСОБА_4 пенсії.

Листами від 15.02.2024 №2600-0501-8/31917 та від 15.04.2024р. №26000501- 8/77536 відповідач повідомив, що кошти в сумі 1 114 710,83 грн, нараховані на виконання рішення суду № 640/31096/20 від 04.06.2021, підлягають виплаті відповідно частини 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при умові зміни сторони позивача по зазначеному рішенню суду, про що було зазначено при написанні відповіді на запит нотаріуса листом 2600-0501-8/190361 від 27.09.2023 року.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, як це передбачено ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19, провадження № 61-11268сво20 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім`ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім`ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Позивач в установлений законом строк вступила у спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом.

Отже, позивач успадкувала належні спадкоємцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України в тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману ним пенсію, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на її отримання.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п. 5 ч. 2 цієї статті, може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд зазначає, що свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набув всіх прав і обов`язків спадкоємця, а отже право власності якого він набув є правом спадкоємця на успадковане майно, й має відмінний за характером від процедури отримання членами сім`ї померлого пенсіонера сум недоодержаної пенсії.

Зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що кошти у сумі 1 114 710,83 грн, які нараховані на виконання рішення суду № 640/31096/20 від 04.06. 2021 підлягають виплаті відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при умові зміни сторони позивача по зазначеному рішенню суду, з огляду на таке.

Сума пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера охоплює собою всю суму заборгованості Пенсійного фонду України, у тому числі, кошти, які нараховані на виконання рішення суду, але невиплачені.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС України).

Відтак, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Процесуальне правонаступництво завжди пов`язане з участю особи як сторони у справі у судовому процесі, в тому числі, у процесі виконання рішення суду. Заміна сторони у виконавчому провадженні новою особою пов`язана з можливістю участі такої особи саме у вже відкритому/триваючому виконавчому провадженні.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов`язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 805/2628/18-а від 15.12.2023.

За викладених обставин, суд встановивши, що позивачка має право на спадкове майно - грошові кошти у розмірі 1 114 710,83 грн, які їй належать на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.01.2024, виданого приватним нотаріусом КМНО Будикою Н.М., приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 та ін).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

До матеріалів позовної заяви представником позивача надано Договір № 28-05/2024 про надання правової допомоги від 28.05.2024, додаткову угоду № 1 до договору, платіжні інструкції від 29.05.2024 та від 13.08.2024 на загальну суму 10 000,00 грн.

Таким чином понесені позивачем витрати на правову допомогу є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 11 147,11 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1 114 710 (один мільйон сто чотирнадцять тисяч сімсот десять гривень) 83 копійки, які належать їй на праві власності відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.01.2024, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Будикою Н.М.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_3 11 147,11 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників (сторін):

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16.

Суддя Н.В. Аббасова