Постанова № 12326658, 15.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2010                                                                                           № 47/251

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мартюк А.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Денисова О.В., дов. б/н від 15.06.2010р.

від відповідача: не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "МетРудТранс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2010

у справі № 47/251 ( .....)

за позовом                               ТОВ "МетРудТранс"

до                                                   ТОВ "Високі аграрні технології"

про                                                   стягнення 67718,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2010 року у справі № 47/251 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “МетРудТранс” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 47/251 від 10.06.2010р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2010р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2010р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2010р. було відкладено розгляд апеляційної скарги на 15.09.2010р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Вербицька О.В..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Вербицька О.В..

Представники відповідача у судове засідання не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що строк оплати заявленої до стягнення заборгованості не настав, оскільки позивач не надав доказів виставлення рахунку, згідно п. 3.2 укладеного між сторонами Договору транспортного експедирування № МРТ-188 від 09.09.2009р.

Судом встановлено, що 09.10.2009 між позивачем - ТОВ «МетРудТранс», як експедитором, та відповідачем - ТОВ «Високі Аграрні Технології», як клієнтом, було укладено договір транспортного експедирування № МРТ-188 (далі - договір № МРТ-188 від 09.10.2009), який підписано представниками позивача та відповідача і посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем.

Умовами договору № МРТ-188 від 09.10.2009 сторони погодили, що експедитор зобов’язується за плату та за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом (п. 1.1), експедитор зобов’язався своєчасно надавати клієнту рахунки для здійснення оплати (п. 2.1.14).

Відповідно до п. 3.2 зазначеного договору оплата проводиться клієнтом шляхом 100% передплати договірної ціни згідно виставленого експедитором рахунку протягом 3 банківських днів, починаючи з дня виставлення експедитором рахунку (п. 3.2).

Відповідно до актів виконаних робіт до договору № МРТ-188 від 09.10.2009, а саме: № 6 від 04.11.2009 на суму 21 422,16 грн., № 7 від 17.11.2009 на суму 54 502.72 грн., № 8 від 30.11.2009 на суму 54 523,90 грн.. № 9 від 30.11.2009 на суму 73 966,06 грн., № 10 від 30.11.2009 на суму 47 438,10 грн., № 11 від 30.11.2009 на суму 24 522,64 грн., №' 12 від 30.11.2009 на суму 53 319,52 грн.", № 13 від 11.12.2009 на суму 20910.04 грн., які підписані представниками експедитора та клієнта і посвідчені печатками сторін, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з організації перевезення вантажів загалом на суму 350 605,14 грн.

Відповідно до акту звірки до договору № МРТ-188 від 09.10.2009р., який підписано представниками сторін та посвідчений печатками позивача та відповідача, сальдо на користь позивача станом на 31.12.2009 складало 59 566.20 грн.

02.03.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено письмову претензію № МРТ-2313 з вимогою погасити заборгованість за надані послуги з організації перевезення вантажів в сумі 59 566.20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № МРТ-188 від 09.10.2009 було надано послуги з організації перевезення вантажів загалом на суму 350 605,14 грн., а відповідачем здійснено лише часткову їх оплату, заборгованість в сумі 59 566,20 грн. на даний час відповідачем не погашена.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 909 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна |сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 року № 1955-IV встановлено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Стаття 14 цього передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу та враховуючи умови даного Договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Отже з матеріалів справи вбачається, що позивачем, як експедитором, на виконання умов договору № МРТ-188 від 09.10.2009 було надано відповідачу, як клієнту, послуги з організації перевезення вантажів загалом на суму 350605,14 грн., які відповідачем було прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується двосторонньо підписаними та посвідченими печатками сторін актами виконаних робіт до договору № МРТ-188 від 09.10.2009.

Крім того, умови розрахунку за надані послуги були погоджені у п. 3.2 договору № МРТ-188 від 09.10.2009, тобто відповідач зобов'язаний здійснити розрахунок на підставі виставленого позивачем відповідачу рахунку на сплату наданих послуг з організації перевезення вантажів, в якому зазначається належна відповідачу до сплати сума наданих позивачем послуг.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що ухвала Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справи та про відкладення розгляду справи на адресу позивача не надходили, тому в зв’язку з не повідомлення про час та дату розгляду справи, позивач не мав можливості надати додаткові докази.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначеного переліку відправлених документів на адресу відповідача з підписом уповноваженого представника відповідача про отримання листа вих. № МРТ-1999 від 17.11.2009р., ТОВ «Високі Аграрні Технології» було отримано протоколи погодження договірної ціни, Акти приймання-передачі виконаних робіт та рахунок фактуру № 152/09 від 17.11.2009р.

Також позивач надав банківську виписку за 25.11.2009р., відповідно до якої ТОВ «Високі Аграрні Технології» частково сплатили суму боргу за надані послуги з ТЕО згідно рахунку фактури № 152/09 від 17.11.2009р.

Отже, ТОВ «Високі Аграрні Технології» не виконало своє зобов'язання перед ТОВ “МетРудТранс”, не сплативши останньому погоджену Договором № МРТ-188 від 09.10.2009р. суму.

Також, позивач у позові за прострочення відповідачем строку оплати наданих послуг в сумі 59 566,20 грн., просить стягнути пеню в сумі 3 345,00 грн., 5% річних - 816,00 грн. та індекс інфляції - 3 990,94 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4.2 Договору № МРТ-188 від 09.10.2009р. у випадку несвоєчасного здійснення клієнтом платежів, останній виплачує експедиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми, а також 5% річних за кожний день прострочення платежу. При цьому штрафні санкції підлягають нарахуванню з моменту коли грошове зобов’язання мало бути виконане по день фактичного виконання (або стягнення в примусовому порядку).

Так, перевіривши розрахунок позивача колегія суддів вважає, що стягненню підлягає сума пені в розмірі 3345,00 грн., сума боргу з урахуванням індексу інфляції 3990,94 грн., сума п’яти відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’зання 816,00 грн., загальна сума 67718,14 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “МетРудТранс” підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010р. у справі № 47/251 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 101 – 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “МетРудТранс” на рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010р. у справі № 47/251 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010р. у справі № 47/251 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі Аграрні Технології» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 36376609, р/р 26002010043063 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313, р/р 26000003758001 в ПАТ «Індекс Банк» м. Київ, МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МетРудТранс” (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 5, в літ. А, код ЄДРПОУ 34980991, р/р 2600300100290 в ВАТ «КБ Глобус» м. Київ, МФО 380526) суму пені в розмірі 3345,00 грн., суму боргу з урахуванням індексу інфляції 3990,94 грн., суму п’яти відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’зання 816,00 грн., загальну суму 67718,14 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі Аграрні Технології» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 36376609, р/р 26002010043063 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313, р/р 26000003758001 в ПАТ «Індекс Банк» м. Київ, МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МетРудТранс” (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 5, в літ. А, код ЄДРПОУ 34980991, р/р 2600300100290 в ВАТ «КБ Глобус» м. Київ, МФО 380526) державне мито за подачу позовної заяви в розмірі 677,18 грн., 236,00 грн. витрат на інфляційно-технічне забезпечення судового процесу та за подачу апеляційної скарги в розмірі 338,59 грн.

7. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

8. Матеріали справи № 47/251 повернути до Господарського суду м. Києва.

9. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді