Ухвала суду № 123260165, 22.11.2024, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5255/22

Номер провадження 1-кп/404/452/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження №22021120000000002 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.200 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до зміненого прокурором у порядку, передбаченому ст.338 КПК України, обвинувачення, у якому змінено його обсяг, визначено щодо відсутності у сторони обвинувачення доказів вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-5 КК України, тому Кіровським районним судом м.Кіровограда продовжується розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.200 КК України.

Під час судового розгляду захисником обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 заявлено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності згідно зі ст.49 КК України, з посиланням на те, що внаслідок зміни прокурором обвинувачення на даний час сплинули строки давності, визначені ст.49 КК України, тому на підставі викладеного захисник просить звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.200 КК України.

Згідно з висунутим зміненим обвинуваченням ОСОБА_3 вчинив неправомірне використання електронних грошей, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.200 КК України, за таких обставин.

Від початку 2016 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , не маючи відповідної ліцензії від Національного банку України, усвідомлюючи, що його діяльність є протиправною та діючи із прямим умислом, направленим на отримання грошової винагороди за проведення операцій з вводу/виводу електронних коштів, діючи в порушення вимог п. п. 1 ч. 9.3 ст. 9, п. п. 4, 5 ч. 15.4 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 3.5 глави 3 Положення «Про електронні гроші в Україні», що затверджене Постановою Правління Національного банку України №481 від 04.11.2010 року, рішення РНБО України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 14.05.2021 року, введеного в дію Указом президента України № 203/2021, використовував у своїй діяльності електронні гроші платіжних систем «WebMoney Transfer», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Qiwi» та здійснював операції з вводу/виводу електронних грошей (долар США, російський рубль, українська гривня) за допомогою вказаних платіжних систем.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 9.3 статті 9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжні організації платіжних систем, учасники платіжних систем та оператори послуг платіжної інфраструктури мають право здійснювати діяльність в Україні виключно після їх реєстрації шляхом внесення відомостей про них до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури, який веде Національний банк України.

Згідно з пунктами 4 та 5 частини 15.4 статті 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові гривні (комерційний агент з розрахунків) може бути виключно банк і небанківська фінансова установа, що має ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунків, видану Національним банком України.

Відповідно до вимог пункту 3.5 глави 3 Положення «Про електронні гроші в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України №481 від 04.11.2010, агентами з розрахунків можуть бути виключно банк і небанківська фінансова, що має ліцензію Національного банку на переказ коштів без відкриття рахунків. Агент з розрахунків має право приймати електронні гроші від користувачів - фізичних осіб в обмін на готівкові та безготівкові кошти, а від користувачів - суб`єктів господарювання та торговців виключно в обмін на безготівкові кошти.

Громадянин України ОСОБА_3 , не маючи ліцензії Національного банку України на переказ коштів у національній валюті України без відкриття рахунків, та не будучи комерційним агентом з розрахунків у сфері використання електронних грошей, у невстановлений слідством місці та часі, створив веб-ресурс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 під особистим адмініструванням якого ОСОБА_3 здійснював операції з вводу/виводу електронних грошей через платіжні системи «WebMoney Transfer», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Qiwi», які заборонені на території України.

Так, починаючи з 2016 року по теперішній час, громадяни України, з метою отримання доходу на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3», реєструвалися на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_3» ( ІНФОРМАЦІЯ_4 із проходженням повної верифікації користувача веб-ресурсу, а саме із зазначенням прізвища, ім`я, по-батькові, місця реєстрації/проживання, фотознімку користувача з паспортом тощо. В подальшому, керуючись регламентом Інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_3», користувачі здійснювали перекази електронних грошей зі своїх електронних гаманців різних платіжних систем («WebMoney Transfer», «Money.Yandex.ru», «Qiwi»), криптовалютних гаманців (bitcoin, dash, tether) та банківських карток на електронний гаманець, який був закріплений на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3». Після цього здійснювалися торгові операції, характер яких досудовим розслідуванням не встановлено, в результаті чого частина користувачів отримувала доходи, а інші втрачали свої електронні гроші. В разі успішного проведення торгів та отримання певного доходу користувачем, ОСОБА_3 , перерахував електронні гроші на електронний (криптовалютний) гаманець або банківську картку користувача.

Так, ОСОБА_6 , маючи на меті отримати дохід на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3», зареєструвався на сайті із проходженням повної верифікації користувача веб-ресурсу. Далі, слідуючи регламенту Інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_3», 23.04.2018 об 17 год. 07 хв. ОСОБА_6 здійснив переказ електронних грошей з електронного гаманця «Webmoney» НОМЕР_1 в розмірі 100.00 доларів США на електронний гаманець, який був закріплений на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3». У період з 23.04.2018 по 04.06.2018 ОСОБА_6 здійснював торгові операції, характер яких досудовим розслідуванням не встановлено, в результаті чого отримав дохід у розмірі 93 долари США. А саме, 04.06.2018 об 10 год. 36 хв., ОСОБА_3 перерахував електронні гроші на електронний гаманець платіжної системи «Webmoney» НОМЕР_1 в розмірі 193.00 долари США, який ОСОБА_6 попередньо вказав у власному кабінеті на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Крім того, ОСОБА_7 , маючи на меті отримати дохід на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3», зареєструвався на сайті із проходженням повної верифікації користувача веб-ресурсу.

У подальшому, слідуючи регламенту Інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_3», ІНФОРМАЦІЯ_5 об 13 год. 59 хв. ОСОБА_7 здійснив переказ криптовалюти Bitcoin (BTC) з криптовалютного гаманця № НОМЕР_4 в еквіваленті 3713.91 доларів США на криптовалютний гаманець, який був закріплений на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3». 25.01.2019 об 12 год. 51 хв. ОСОБА_7 здійснив переказ криптовалюти Bitcoin (BTC) з криптовалютного гаманця № НОМЕР_3 в еквіваленті 673.60 доларів США на криптовалютний гаманець, який був закріплений на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3». Всього ОСОБА_7 перерахував криптовалюту на загальну суму в еквіваленті 4387,51 доларів США.

У період з 02.11.2018 по 28.01.2019 ОСОБА_7 здійснював торгові операції на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3» (які саме слідством не встановлено), в результаті чого отримав дохід. Зокрема, 28.01.2019 ОСОБА_7 було здійснено вивід криптовалюти Bitcoin (BTC) на свій криптовалютний гаманець № НОМЕР_2 в розмірі 1.011333 BTC, що в еквіваленті 3500.00 доларів США. В той же час, на лицьовому рахунку ОСОБА_7 залишилася сума в еквіваленті 887,51 доларів США, також, на його рахунках, за допомогою яких він здійснює торгові операції на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3», залишилася сума в еквіваленті 994,69 доларів США. Таким чином сума на рахунках ОСОБА_7 збільшилась до еквіваленту 5382,2 доларів, а відповідно дохід склав еквівалент 994,69 доларів США.

Так, 28.01.2019 об 11 год. 23 хв. ОСОБА_3 перерахував криптовалюту Bitcoin (ВТС) на криптовалютний гаманець НОМЕР_5 в розмірі 0.289405 BTC, що в еквіваленті складає 1000.00 доларів США, який ОСОБА_7 попередньо вказав у власному кабінеті на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_3». 28.01.2019 об 12 год. 41 хв. ОСОБА_3 перерахував криптовалюту Bitcoin (ВТС) на криптовалютний гаманець НОМЕР_5 в розмірі 0.290326 BTC, що в еквіваленті складає 1000.00 доларів США. Крім того, 28.01.2019 об 15 год. 55 хв. ОСОБА_3 перерахував криптовалюту Bitcoin (ВТС) на криптовалютний гаманець НОМЕР_5 в розмірі 0.285864 BTC, що в еквіваленті складає 1000.00 доларів США. Крім того, 28.01.2019 об 18 год. 39 хв. ОСОБА_3 перерахував криптовалюту Bitcoin (ВТС) на криптовалютний гаманець НОМЕР_5 в розмірі 0.145738 BTC, що в еквіваленті складає 500.00 доларів США, всього перерахувавши на криптовалютний гаманець ОСОБА_7 криптовалюту Bitcoin (ВТС) в еквіваленті 3500 доларів США.

Згідно з висунутим обвинуваченням вказаними діями ОСОБА_3 вчинив неправомірне використання електронних грошей, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.200 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що йому зрозумілі роз`яснені судом наслідки звільнення від кримінальної відповідальності із нереабілітуючих підстав, передбачених ст.49 КК України, його позиція добровільна та він наполягає на цьому, він не бажає скористатися правом на судове провадження в загальному порядку, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують. Також він усвідомлює та погоджується із тим, що при звільненні від кримінальної відповідальності будуть вказані обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, що є обов`язковою умовою звільнення від кримінальної відповідальності, хоча вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає та просить задовольнити клопотання.

Зважаючи на думку обвинуваченого та роз`яснені йому наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, заслухавши захисника, який просив задовольнити заявлене клопотання, прокурора, який не заперечував проти задоволення внесеного клопотання, дослідивши надані на підтвердження клопотання докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Вимогами п.1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження підлягає закриттю судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За змістом п.3 ч.1 ст.49 КК України у разі вчинення у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

Відповідно до ч.2 ст.12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Санкцією ч.1 ст.200 КК України передбачене покарання у виді штрафу в розмірі від трьох до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами ч.8 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п.1 ч.2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Правилами ч.3 ст.288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, за змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до ч.1 ст.49 КК України та за відсутності обставин, визначених, зокрема, у частинах 2-5 цієї статті, суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності і закрити кримінальне провадження щодо неї (постанова Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №409/1465/16-к).

Крім того, згідно з правою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі №455/229/17, дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

Відповідно до положень ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже невизнання вказаною особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст.49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення йому судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення (відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 21.12.2021 року у справі №759/8429/18).

Під час судового розгляду судом встановлено, що:

- клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 відповідає вимогам ч.4 ст.286 КПК України, клопотання повністю підтримується обвинуваченим, його позиція добровільна та в такий спосіб він реалізує свої процесуальні права;

- згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.200 КК України, яке є нетяжким злочином, його дії кваліфіковано правильно, усі учасники судового провадження погодилися із встановленням вказаних обставин судом, як однієї із передумов звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав;

- обвинувачений ОСОБА_3 згідно з висунутим обвинуваченням завершив вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.200 КК України, 28.01.2019 року та строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності сплив 28.01.2024 року;

- відомостей, які б слугували підставою зупинення або переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, а обвинувачений ОСОБА_3 - звільненню від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.200 КК України на підставі ст.44, п.3 ч.1 ст.49 КК України.

Відтак, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язком, а не правом суду, клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, а кримінальне провадження закриттю.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Підстави для стягнення з обвинуваченого судових витрат відповідно до ч.2 ст.124 КПК України не встановлені.

Керуючись ч.4 ст.286, ч.3 ст.288, ст.ст.369-372, 376, 392 КПК України, на підставі ст.ст.44, 49 КК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання захисника ОСОБА_5 - задовольнити.

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.200 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №22021120000000002 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.200 КК України, - закрити.

Речові докази:

- речі, вилучені згідно з протоколом обшуку від 03.08.2021 (т.2 а.п.36-37), - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;

- речі, вилучені згідно з протоколом обшуку від 03.08.2021 (т.2 а.п.130-134), окрім вказаних у п.10 протоколу обшуку, - повернути ОСОБА_8 .

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Кіровограда протягом 7 днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_1