Рішення № 12324745, 10.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2010 р. Справа № 9/221-10-4191

За позовом: Прокурора Малиновського району м.Одеси; в особі, якою є Одеська міська рада; в особі, якою є Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради; До відповідача: фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1;

про стягнення 2219,54грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: Доброжан Н.І. (за посвідченням);

Від позивача(ОМР): не зявився;

Від позивача(БЕМС): Соболевський В.М.(за довіреністю);

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ : 24.09.2010 р. за вх. №7912 Прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в особі Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування Виконкому Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 2 219,54грн.

Прокурор та позивач на позовних вимогах наполягають.

Відповідач у судові засідання, призначені на 15.10.2010 р., 10.11.2010 р., не зявився, незважаючи на те, що про розгляд господарським судом справи №9/221-10-4191 за його участю в якості відповідача був повідомлений, про що свідчить повідомлення відділення звязку про вручення поштового відправлення, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, представників позивачів, суд встановив наступне:

Прокуратурою Малиновського району м. Одеси встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має заборгованість по оплаті за тимчасове користування місцем для розташування зовнішньої реклами, яка підлягає стягненню до місцевого бюджету.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, уклав з Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради договір №712-п від 01.01.2009р. на право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами.

Згідно доповнення №1 від 01.01.2009р., Фізична особа підприємець ОСОБА_1 розташував рекламу за адресою АДРЕСА_1, у вигляді брандмауера на огорожі.

Відповідно до додатку №1 від 01.01.2009р., Відповідачу розраховано суму за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних конструкцій (обєктів), які прийнято на тимчасове використання, яка склала 225 грн. на місяць.

Гарантійним листом від 24.07.2009р., ОСОБА_1 підтвердив наявність заборгованості перед Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування Виконкому Одеської міської ради з оплати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних конструкцій в розмірі 2049,96 грн. за договором №712-п від 01.01.2009р., у звязку з чим зобовязався сплатити вказану суму боргу з урахуванням штрафних санкцій до 30.09.2009р.

П. 5.2 договору передбачено, що у випадку прострочення платежів, користувач сплачує на користь Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування Виконкому Одеської міської ради пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме в період за який нараховується пеня.

Заборгованість Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, згіднго розрахунку боргу за право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, станом з 01.02.2009р. по 24.09.2009р., склала 1755 грн. основного боргу та пені у розмірі 464,54 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Згідно із ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що під органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст.16 Закону України „Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Згідно до ст.26 Закону України „Про рекламу” контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.27 Закону України „Про рекламу” відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Також, згідно із вимогами п. 5 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003р. затверджено типові Правила розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, та встановлюють порядок надання дозволів на розміщення такої реклами. П.3 вищезазначених Правил встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами міських рад. Згідно із п. 24 Правил лише виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно із п.32 Правил передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється, у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. При цьому площа рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 м. за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для не наземного та не дахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

За положеннями п.46 Правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами, уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Відповідно до п.47 Правил розповсюджувач зовнішньої реклами, винний у порушенні цих Правил, несе відповідальність згідно із законодавством.

Положення ч.1 ст.525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст.530 ЦК України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ч.1 ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування Виконкому Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Польський узвіз,10, код ЄДРПОУ 25830211, р/р 26001129141 ОФ АКБ МТБ м. Іллічівськ, МФО 328168) суму основного боргу 1755 грн., пеню у розмірі 464,54 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 102 грн. державного мита.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.