Рішення № 12324713, 10.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2010 р.Справа № 27/104-10-3777 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шоін П.Н.- керівник (паспорт КМ 565409);

від відповідача: не з’явились;          

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАК-ОН";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС"

про стягнення 25930,74грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАК-ОН" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС", в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, в редакції заяви б/н (вх. ГСОО №27083 від 11.10.2010р.), просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 25930,74 грн. з яких 17691,74 грн. –основна заборгованість, 5043,00 грн. –пеня, 730,00 грн. –річні, 2466,00 грн. –відсотки за користування чужими коштами та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №ПК-210508 від 21.05.2008р., позивачем було 07.07.2008р. виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов’язання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 04.10.2010 року представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, що вбачається з наданих суду усних пояснень, та надав відзив на позов, відповідно до якого заперечує щодо правильності нарахування позивачем штрафних санкцій, а саме пені, а також зазначає, що порушення строків оплати сталось у зв’язку з розгортанням світової фінансово-економічної кризи та заявив про застосування судом позовної давності відносно вимог про стягнення пені відповідно до положень п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 04.10.2010р. та 18.10.2010р. була оголошена перерва у розгляді справи до 18.10.2010р., 10.11.2010р. відповідно, згідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.11.2010р. позивач уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

21 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАК-ОН" (надалі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (надалі - покупець) укладено договір поставки № ПК-210508 (надалі - договір), згідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця комплектуючі в асортименті (пляшка, етикетка, пробка, короб, ковпачок та інше) надалі іменується –товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що товар підлягає передачі покупцю окремими партіями відповідно із специфікаціями.

Відповідно до положень п. 1.3 та п. 1.4 договору, визначено, що підписані сторонами та скріплені печатками сторін специфікації являються невід’ємною частиною цього договору. Найменування, кількість кожного найменування, ціна одиниці та загальна вартість партії товару зазначаються в специфікаціях і накладних на поставку відповідної партії товару.

У п.2.2 договору встановлено, що податкова накладна, накладна, а також інші необхідні документи у відповідності до законодавства України надаються постачальником на товар в момент передачі товару.

Згідно до умов п. 3.1 договору, місцем передачі та приймання товару –склад покупця за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126.

Положеннями п. 3.2 договору визначено, що передача товару здійснюється на підставі належним чином оформленої довіреності на бланку суворої звітності представника покупця шляхом підписання накладної.

У п. 3.5 договору встановлено, що право власності на товар та всі пов’язані з цим ризики і зобов’язання переходять до покупця при прийманні товару на складі покупця.

Згідно до умов п.4.1 та п.4.2 договору, ціна на товар, який поставляється визначається сторонами у специфікаціях до даного договору та вказується в них з ПДВ, та включає в себе вартість доставки товару до покупця. Ціна товару після підписання специфікації зміні не підлягає.

Відповідно до умов п. 4.3 договору, при передачі товару постачальник передає покупцю накладну на товар, яка є підставою для оплати товару.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що покупець зобов’язаний сплатити постачальнику грошові кошти за товар на умовах, визначених у відповідних специфікаціях.

У п. 4.5 договору визначено, що розрахунок за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Положеннями п. 5.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання та неналежне виконання умов цього договору у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно з умовами п. 5.2 договору, у випадку прострочення покупцем оплати товару у відповідності до п. 4.4 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, діючої в період, за який нараховується пеня.

У п. 7.1 та п. 7.2 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами. Строк дії даного договору –до 31 грудня 2009 року, а в частині виконання грошових зобов’язань –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Відповідно до умов п. 7.3 договору, припинення дії даного договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов’язань по договору.

02.06.2008р. між сторонами укладено специфікацію № 1 до договору № ПК-210508 від 21.05.2008р. відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди щодо найменування, кількості та ціни товару, а також передбачили умови оплати: 25% суми, передплата, 75% суми, відстрочка платежу на 60 календарних днів; умови поставки: склад покупця; строк поставки: 2008 рік.

На виконання умов зазначеного договору, 07.07.2008 року ТОВ "КОМПАК-ОН" поставило, а повноважним представником ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" отримано товар в асортименті, передбаченому специфікацією №1 до договору №ПК-210508 на загальну суму 82591,74 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № РН-0000022 від 07.07.2008р. підписаною уповноваженими представниками сторін та скріплену відповідними печатками, а також копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОШ № 950103 від 07.07.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, у якості плати за отриманий товар, на виконання умов договору поставки № ПК-210508 від 21.05.2008р. періодичними платежами протягом періоду з 02.07.2008р. по 25.08.2010р. ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" було фактично перераховано на рахунок ТОВ "КОМПАК-ОН" суму у розмірі 64900,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок за відповідний період та зазначеного в них призначення платежу.

В порушення вимог договору, відповідач частково розрахувався за отриманий товар: оплатив заборгованість по видатковій накладній № РН-0000022 від 07.07.2008р. лише у розмірі 64 900,00 грн., інших проплат відповідачем по зазначеній накладній не здійснено.

Як вбачається із матеріалів справи та ніяким чином не заперечується позивачем, 15.09.2010 року відповідач звернувся до ТОВ "КОМПАК-ОН" з пропозицією укласти додаткову угоду до договору № ПК-210508, відповідно до якої доповнити вказаний договір пунктом 4.7 наступного змісту: „Покупець зобов’язується оплатити за отриманий товар постачальнику в наступному порядку:

- 4 847,23 грн. –в строк до 30 вересня 2010 року;

- 4847,23 грн. –в строк до 31 жовтня 2010 року;

- 4 847,23 грн. –в строк до 30 листопада 2010 року;

- 4847,23 грн. –в строк до 31 грудня 2010 року.”

Між тим, вищевказана пропозиція, позивачем залишена без задоволення на підставі того, що не передбачає відшкодування понесених позивачем збитків, в зв’язку з невиконанням взятих на себе зобов’язань ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" за договором № ПК-210508 від 21.05.2008р.

З урахуванням здійснених відповідачем проплат та видаткової накладної № РН-0000022 від 07.07.2008р.. на суму 82591,74 грн. станом на 25.08.2010 року за ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" рахується заборгованість перед ТОВ "КОМПАК-ОН" у розмірі 17691,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов’язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором № ПК-210508 від 21.05.2008 року, пені, 3% річних та відсотків за користування чужими коштами.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Строк дії договору поставки від 21.05.2008 року, відповідно до п. 7.2 зазначеного договору, був встановлений до 31.12.2009 року, а в частині виконання грошових зобов’язань –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Із вищезазначених, обставин справи виходить, що відповідач порушив виконання своїх зобов’язань за договором поставки № ПК-210508 від 21.05.2008р., а саме прострочив строки сплати за фактично отриманий товар.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального Кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач визнав існування боргу у сумі 17691,74 грн., що вбачається із наданих суду усних пояснень, а також підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2010р. (підписаною уповноваженими особами обох сторін та скріплену відповідними печатками) та заперечує лише щодо правильності нарахування штрафних санкцій позивачем, що підтверджується викладеними обставинами у відзиві на позов.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ "КОМПАК-ОН" в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 17691,74 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

При розгляді позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5043,00 грн. пені, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному:

Положеннями глави 19 Цивільного кодексу України надається поняття та порядок застосування інституту позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України та складає три роки. Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що за замістом договору поставки № ПК-210508 строк здійснення оплати за товари був визначений до 06.09.2008р. (з урахуванням відстрочення строку платежу від дати поставки на 60 календарних днів). Таким чином, по спливу даного строку починається перебіг строку позовної давності, в межах якого позивач вправі звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів з метою зобов’язання відповідача у примусовому порядку виконати прийняті на себе за вказаним договором зобов’язання щодо своєчасного перерахування суми вартості товару. Строк позовної давності за заявленими ТОВ "КОМПАК-ОН" вимогами про стягнення нарахованої суми пені за договором поставки № ПК-210508 сплинув 07.09.2009р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до положень ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" у процесі розгляду справи заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" пені у сумі 5043,00 грн., з підстав пропуску строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд вважає за недоцільне надавати правову оцінку правомірності або неправомірності розрахунку зазначеної суми пені.

Положеннями, п.5 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти згідно зі статтею 536 Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, положення норми ст.536 ЦК України є загальними та такими, що встановлюють обов’язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, але для окремих видів договорів діють спеціальні правила встановлення і нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (поставка, купівля-продаж, банківський або фінансовий кредит тощо).

Даючи оцінку правомірності стягнення з відповідача одночасно процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2466,00 грн. та 3% річних у розмірі 730,00 грн., суд виходить з того що вказані проценти повинні бути передбачені законодавством чи положеннями договору, згідно до ч.2 ст.536 ЦК України.

Враховуючи, що проценти передбачені ст.536 та ст.625 Цивільного кодексу України різні за змістом, а також те, що їх одночасне нарахування не передбачене чинним законодавством та проценти за користування чужими грошовими коштами не визначені положеннями договору поставки №ПК-210508 від 21 травня 2008 року, укладеного між сторонами у справі, суд доходить висновку щодо неправомірності стягнення з ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 2466,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних за період з 30.08.2009р. по 31.07.2010р. у розмірі 730,00 грн., вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" 17691,74 грн. основного боргу та 730,00 грн. 3% річних.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 349,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (67832, Овідіопольський район, СМТ Великодолинське, вул. Леніна, 126, код ЄДРПОУ 25040503, п/р 26008300100022 у ОФ ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 328726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАК-ОН" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 23, код ЄДРПОУ 34381732, п/р 26007016447001 у філії АКБ „ІМЕКСБАНК” м.Одеса, МФО 388584) 17691/сімнадцять тисяч шістсот дев’яносто одна/грн 74 коп. основної заборгованості, 730/сімсот тридцять/грн. 3% річних, 248/двісті сорок вісім/грн. 42 коп. державного мита та 167/сто шістдесят сім/грн. 56 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст рішення складено 15.11.2010р.