Рішення № 123246520, 20.11.2024, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/600/24

Провадження №2/574/258/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

розглянувши в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,

в с т а н о в и в:

ПрАТ «СК «УНІКА» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних, який мотивує тим, що 17.11.2014 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування №024051/4002/0001531 транспортного засобу «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 .

22.06.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Опель д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Відповідно до постанови Ірпінського міськрайонного суду від 20.07.2015 року, винуватцем ДТП було визнано водія автомобіля ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

На підставі договору добровільного страхування та вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК «УНІКА» було складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування у розмірі 79481,70 грн.

17.01.2017 року Тячівський районний суд виніс рішення у справі №307/3298/16-п про відшкодування шкоди на користь ПрАТ «СК «Уніка» з ОСОБА_1 у розмірі 29981,70 грн. На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист та пред`явлено його до примусового виконання.

11.08.2023 року рішення Тячівського районного суду у справі №307/3298/16-п виконано в примусовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позивач у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання, просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з 12.03.2017 року по 11.08.2023 року 28322,54, та 3% річних від суми заборгованості, нараховані за період з 12.03.2017 року по 11.08.2023 року 5793,45 грн., а всього 34125,99 грн., а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2684,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області від 29.07.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник ПрАТ «СК«УНІКА» в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві просив справу розглянути без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 ,будучи належнимчином повідомленимпро дату,час тамісце розглядусправи в судове засідання повторно не з`явився, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався та заяв про відкладення розгляду справи чи його проведення без його участі не подавав.

Оскільки, сторони у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.11.2014 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №024051/4002/0001531 транспортного засобу "Опель" д.н.з. НОМЕР_1 .

22.06.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та застрахованого автомобіля "Опель" д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .. Постановою Ірпінського міського суду від 20.07.2015 року винуватцем ДТП було визнано водія автомобіля ОСОБА_1 .

На підставі договору добровільного страхування №024051/4002/0001531 транспортного засобу, позивачем було складено страховий акт №00170965 та визначено розмір страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 83051,34 грн.

Згідно платіжного доручення №027963 від 13.08.2015 року ОСОБА_2 ПрАТ «СК «Уніка» виплатило страхове відшкодування за договором №024051/40020001531 від 17.11.2014 р. у сумі 79481,70 грн. (а.с.13).

Дані обставини були встановлені рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області 307/3298/16-ц від 17.01.2017 року, яке набрало законної сили (а.с.10-12).

У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до зазначеного рішення суду, з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» було стягнуто кошти у розмірі 29981,70 грн., було видано виконавчий лист та пред`явлено його до примусового виконання.

Згідно платіжного доручення №11/08/20231217 від 11.08.2023 року Тячівським РВІ ДВС ГУТУЮ у Закарпатській області було перераховано на користь ПрАТ «СК «Уніка» кошти у розмірі 31359,70 грн., призначення платежу - №307/3298/16-ц; 25.01.2018; ОСОБА_1 ; №57171985; страхове відшкодування, стягнуті на користь стягувача (а.с.14).

Згідно з ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч.1ст.13ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 2 ст.625ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з приписами ч.1 ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникає з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст.625ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його невиконання (договір чи делікт). Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Разом з тим, за змістом статей 598-609ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Подібний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 лютого 2018 року по справі №910/11249/17.

Отже Верховний Суд зробив висновок, що норма ст.625ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відповідно до статті 12ЦПК України та згідно з ч.ч.1, 5 та 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом при перевірці, наданого позивачем, розрахунку 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що його проведено за період з 12.03.2017 року по 18.08.2023 року, в той час як позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат заявлено за період з 12.03.2017 року по 11.08.2023 року.

Датою виконання ОСОБА_1 рішення суду про стягнення з нього на користь ПрАТ «СК «Уніка» сплаченого страхового відшкодування також є саме 11.08.2023 року.

Таким чином, за підрахунком суду з відповідача на користь позивача в межах заявлених позовних вимог підлягають стягненню: 3 % річних у розмірі 5773,74 грн. та інфляційні витрати в розмірі 27972,72 грн., а отже вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.141ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір доручення №1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги від 01.07.2023 року, додаткову угоду №1 до договору доручення №1 ВНМ від 01.11.2023, договір №2/23ю про надання правничої допомоги від 02.11.2023 року, додаток 31 до договору про надання правової допомоги №2/23ю від 02.11.2023 року, акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг №1/16252 до договору про надання правничої допомоги №2/23ю від 01.11.2023 року від 04.01.2023 року, довіреність №783/4 від 20.12.2023 та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю (а.с.19-29).

З акту (звіту) прийому-передачі наданих послуг №1/16252 до договору про надання правничої допомоги №2/23ю від 01.11.2023 року від 04.01.2023 року вбачається, що загальна сума наданих послуг складає 8000,00 грн., а саме: повний збір та аналіз усіх документів у справі; досліджено та оцінено матеріали справи на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні; досліджено та оцінено самостійно отримані Бюро документи на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрано спосіб захисту прав та інтересів клієнта; складено та подано позов до суду, проте детальна вартість кожної послуги не визначена (а.с.27).

Проте, враховуючи складність даної справи, яка відноситься до категорії малозначних, суд вважає заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правничу допомогу необґрунтованим та явно завищеним.

Отже, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи, обсяг об`єктивно необхідного часу для надання послуг адвокатом у даній справі, суд вважає обґрунтованим розмір вказаних витрат, в сумі 4000 грн., з яких з врахуванням часткового задоволення позовних вимог (на 98,89 %) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3955,6 грн.

Також, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2994,39 грн.

Керуючись ст.ст.10-13, 141, 181, 247, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «УНІКА»до ОСОБА_1 про стягненняінфляційних втратта 3%річних задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» інфляційні втрати в розмірі 27972 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 5773 (п`ять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 74 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2994(двітисячі дев`ятсотдев`яносточотири)грн.39коп. та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 3955 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 6-В, корп.4, код ЄДРПОУ 20033533.

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 25.11.2024 року.

Суддя Т.Р. Гук