Рішення № 123243676, 11.11.2024, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2351/24

Провадження №2-а/548/21/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2024 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання - Калініченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Павелко Руслан Сергійович до інспектора СПД № 1 (м.Решетилівка) ВП №2 (м.Полтава) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Остапенка Олександра Володимировича та ГУНП в Полтавській області за участю третьої особи Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що постановою серії ЕНА №2629772 від 18.07.2024 року на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400, 00 грн. за те, що 18.07.2024 року о 07:10 год. у м. Решетилівка, вулиця Грушевського, 76, вінкерував ТЗ - Nissan днз НОМЕР_3, будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом на 1 рік постановою Решетилівського районного суду від 24.01.2024 року, чим порушив п. 2.1 а ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.126 ч.4 КУпАП.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з`ясування обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та не підтвердженна відповідними доказами, тому позивач просить скасувати постанову та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 22.10.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін у справі за цим адміністративним позовом.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павелко Р.С. не з`явився, в позові просив розглянути справу за їх з позивачем відсутності.

У судове засідання відповідач - інспектор СПД № 1 (м.Решетилівка) ВП №2 (м.Полтава) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській областіОстапенко О.В. не з"явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача - ГУНП в Полтавській області Паламар Д.О. не з`явився, подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, так як працівником поліції було дотримано всіх вимог законодавства, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

У судове засідання представник третьої особи Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з"явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

З`ясувавши позиції представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституцією України закріплено норму щодо обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19).

З копії оскаржуваної постановисерії серії ЕНА №2629772 від 18.07.2024 року вбачається, що позивач 18.07.2024 р. о 07:10 год. у м. Решетилівка, вулиця Грушевського, 76, керував ТЗ - Nissan днз НОМЕР_3 будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом на 1 рік постановою Решетилівського районного суду від 24.01.2024 року, чим порушив п. 2.1 а ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.126 ч.4 КУпАП та на підставі даної норми на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400, 00 грн.

Згідно зі ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Здійснюючи аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України щодо принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов`язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, суть частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зводиться до того, що безпосередньо в судовому засіданні відповідач- суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність своїх дій.

У матеріалах справи наявна оскаржувана постанова.

Однак, така постанова розкриває лише суть вчинених дій та заходи реагування щодо них, проте аж ніяк не слугує доказом в адміністративній справі, оскільки прийнята на підставі узагальнення та оцінки суб`єктом владних повноважень усіх доказів в адміністративній справі.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.05.2018р. по справі №337/3389/16-а, яка в силу ч. 5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вказана в оскаржуваній постанові адреса місця вчинення правопорушення є адресою розташуванням КНП "Центр ПМСД Решетилівської міської ради", куди позивач був доставлений каретою швидкої медичної допомоги з місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце на а/д Решетилівка-Кобеляки-Царичанка-Дніпро, М-31,148 км, с.Шамраївка Решетилівської ТГ Полтавського району Полтавської області.

Вищкевказане доводиться постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 06.08.2024 року, справа №546/764/24 (наданою з ЄДРСР представником позивача та роздрукованою судом через повний доступ до ЄДРСР), з якої слідує, що у провадженні сектору дізнання ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 12024170440000682 від 18.07.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме за фактом того, що 18.07.2024 близько 07:10 год водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по автодорозі Н-31 «Решетилівка-Кобеляки-Царичанка-Дніпро», неподалік н.п. Шамраївка Решетилівської ТГ Полтавського району Полтавської області в напрямку руху до м. Кобеляки на автомобілі «NISSAN NOTE» чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, в наслідок чого не впорався з керуванням та допустив зіткнення з нерухомою перешкодою у вигляді металевої огорожі проїзної частини. У результаті ДТП водій ОСОБА_1 та пасажир т/з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримали тілесні ушкодження та були доставлені до КНП Решетилівська ЦЛ.

Отже, позивач не міг керувати 18.07.2024 року о 07:10 год. автомобілем Nissan днз НОМЕР_3 у м. Решетилівка, вулиця Грушевського, 76, оскільки за вказаною адресою взагалі не проїздив.

Отже, докази керування автомобілем ОСОБА_1 в м.Решетилівка, вулиця Грушевського, 76 відсутні.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, а також в постанові не наведено доказів, на яких ґрунтуються висновки про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Отже, у справі відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР.

Дотримання усіх вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розгляду адміністративних справ належними доказами не підтверджено. Відтак, належного виконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального законодавства, а отже і правомірності прийнятого рішення відповідачем не наведено, з огляду на відсутність доказів у матеріалах справи та не представлення їх суду для вивчення та оцінки в ході розгляду справи.

Оскільки законодавство України чітко не гарантує презумпцію невинуватості у справах про адміністративні правопорушення, Конституційний суд України (Справа № 1-34/2010) визнав, що презумпція невинуватості поширюється на справи про адміністративні правопорушення.

Таким чином, вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченогост.126 ч.4 КУпАПне доведена, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена відповідачем інспектором передчасно, без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка передувала б ухваленню постанови, тобто не у відповідності до вимог ст. ст. 279, 283 КУпАП.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем і жодним чином не спростовані відповідачем. За таких обставин, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення і з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю.

У відповідності до вимоги ст. 289 КУпАП України «Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови».

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки, копію оскаржуваної постанови позивач не отримував, а про існування такого документу дізнався виключно внаслідок ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_4 в Хорольському ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, то суд вважає за доцільне поновити позивачу пропущений процесуальний строк на подачу позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245, 251, 257, 258, 268, 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 6,9, 20, 77, 78, 90, 209, 242, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2629772 від 18.07.2024 року та поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, припушений з поважної причини.

Адміністративний позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Павелко Руслан Сергійович до інспектора СПД № 1 (м.Решетилівка) ВП №2 (м.Полтава) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Остапенка Олександра Володимировича та ГУНП в Полтавській області за участю третьої особи Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі задоволити.

Постанову серії ЕНА №2629772 від 18.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20 400, 00 грн. - скасувати, а провадження по цій справі про адміністративне правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст. 286 КАС України та розділом ІІІ глави 1 КАС України протягом 10 днів до Другого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники процесу:

Позивач - ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),

Представник позивача - адвокат Павелко Руслан Сергійович, юридична адреса: м.Хорол Лубенського району Полтавської області, вул. 1 Травня, буд. 8"Б" оф.1,

Відповідач - інспектор СПД № 1 (м.Решетилівка) ВП №2 (м.Полтава) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Остапенко Олександр Володимирович місцезнаходження: м. Решетилівка Полтавський району Полтавської області, вул. Покровська, 26/2;

Відповідач - ГУНП в Полтавській області, ЄДРПОУ 40108630, (місцезнаходження м.Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83);

Представник відповідача ГУНП в Полтавській області - Паламар Дмитро Оленксійович, (місцезнаходження м.Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83);

Третя особа - Хорольський ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 37800, м.Хорол Лубенськогорайону Полтавської області, вул. 1Травня, 4

Повне рішення складено 18.11.2024 року.

Суддя: Н.С.Миркушіна