Рішення № 12324254, 09.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/1209.11.10 За позовом:Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

До відповідача:Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про: відшкодування матеріальної шкоди завданої ДТП в порядку регресу 17576 грн. 70 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники:

Позивача:Строенко Н.Ф. дов. № ГО-10/127 від 12.04.2010

Відповідача:Старков І.О. - дов. б/н від 01.07.2010 В судовому засіданні 05.11.2010 була оголошена перерва на 09.11.2010.

У судовому засіданні 09.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП в порядку регресу 17576 грн. 70 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.04.2009 у м. Києві на пр-ті Правди сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1. та який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту ДСНТ/-21 01003483448 від 06.06.2008 та автомобіля марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2. Винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_2., цивільна відповідальність якого була застрахована в НАСК «Оранта», відповідно до полісу НОМЕР_3 Позивачем було виплачено власнику автомобіля марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, страхове відшкодування у розмірі 17 576 грн. 70 коп. За твердженням позивача, відповідач відповідно до ст. ст. 993, 1188, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 ЗУ «Про страхування»зобовязаний відшкодувати позивачу заподіяний збиток.

Ухвалою суду від 23.09.2010 порушено провадження у справі № 59/12, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.10.2010, зобовязано сторони виконати певні дії.

Ухвалою суду від 08.10.2010, у звязку з відсутністю представника відповідача, розгляд справи був відкладено на 22.10.2010.

В судовому засіданні 22.10.2010 представник відповідача в письмовому відзиві на позов визнав позовні вимоги в сумі 15086 грн. 89 коп., а в частині позовних вимог в сумі 2489 грн. 81 коп. просив відмовити.

Ухвалою суду від 22.10.2010 розгляд справи був відкладено на 05.11.2010 у звязку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 05.11.2010 представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 5248 грн. 11 коп., в частині стягнення 12245 грн. 59 коп. просить припинити провадження у справі, оскільки відповідач після порушення провадження у справі 18.10.2010 платіжним дорученням № 19815 від 18.10.2010 частково сплатив страхове відшкодування у розмірі 12245 грн. 59 коп., а в частині стягнення 83 грн. 00 коп. вартості довідки відмовляється.

В судовому засіданні 05.11.2010 представник відповідача подав уточнений відзив на позовну заяву № 08-03-12, № 24588 від 05.11.2010 в якому відповідач визнає позов на суму на загальну суму - 15086 грн. 89 коп. (з яких 12245 грн. 59 коп. виплачено позивачу) та просить суд відмовити позивачу у позовних вимогах: в частині стягнення ПДВ у сумі 2489 грн.81 коп., оскільки позивачем не надано доказів того, що кошти були виплачені платнику податку на додану вартість; в частині стягнення 83 грн. 00 коп. вартості довідки, оскільки законом не передбачено обовязку страхової компанії відшкодовувати витрати повязаними з отриманням довідки ДАІ; відмовити в частині виплачених відповідачем коштів в порядку регресу в розмірі 12245 грн. 59 коп.

В судовому засіданні 05.11.2010 була оголошена перерва на 09.11.2010.

В судовому засіданні 09.11.2010 позивачем було надано письмові пояснення на уточнений відзив відповідача.

Також відповідачем по справі були надані письмові пояснення по справі № 08-03-12, № 24906 від 09.11.2010.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складені протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

З довідки Відділу Державної автомобільної інспекції Подільського району м. Києва МВС України № 18164 від 23.04.2009 та постанови Подільського районного суду міста Києва від 30.04.2009 у справі № 3-3069/09, вбачається, що 14.04.2009 о 08:20 в м. Києві по вул. Правди, водій ОСОБА_2. керуючи автомобілем марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_2, не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 30.04.2009 у справі № 3-3069/09 ОСОБА_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту ДСНТ/-21 01003483448 від 06.06.2008, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», правонаступником якого є позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»(Страховиком) та ОСОБА_1 (Страхувальником).

Відповідно до звіту про оцінку розміру збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу № 383 від 23.04.2009, виданого Відкритим акціонерним товариством «Праеда Текнолоджиз», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП склала 18104 грн. 27 коп.

Як вбачається зі страхових актів № 12678В/01 від 12.06.2009, № 20722В/01/2009 від 11.09.2009 та розрахунків сум страхових відшкодувань до страхових актів, позивачем було прийнято рішення про виплату на підставі заяв ОСОБА_1 про настання випадку № 0057193421 від 16.04.2009, Вигодонабувачу суми в розмірі 12328 грн. 59 коп. (70 %) та 5248 грн. 11 коп. (30%) страхове відшкодування на ремонт автомобіля «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1.

01.07.2009 та 07.10.2009 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 12328 грн. 59 коп. та 5248 грн. 11 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 3424, № 724.

05.08.2009 позивач звернувся до відповідача із претензією (регресною вимогою) № 12600/6127 про виплату страхового відшкодування порядку регресу, в якій просить виплатити страхове відшкодування в розмірі 12328 грн. 59 коп.

29.12.2009 позивач звернувся до відповідача з доповнення до претензії № Г2600/10108 про виплату страхового відшкодування порядку регресу, в якій просить виплатити страхове відшкодування в розмірі 17576 грн. 70 коп.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного Кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8457951 (Тип 1).

Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 цього Закону договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відшкодувавши збитки завдані третьою особою позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного Кодексу України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ОСОБА_1.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого водія вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобовязання не створює обовязку для третьої особи (стаття 511 Цивільного Кодексу України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 Цивільного Кодексу України, виконання обовязку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 Цивільного Кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої Цивільного Кодексу України і стосуються як договірних, так і недоговірних (у тому числі деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 Цивільного Кодексу України у випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обовязку боржника третьою особою. Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 514 Цивільного Кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Закритого акціонерного товариства Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»виникло право регресної вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та ст.ст. 993, 1194 Цивільного Кодексу України про стягнення суми виплаченого відшкодування.

Оскільки відповідач по справі, після порушення провадження у справі платіжним дорученням № 19815 від 18.10.2010 оплатив позивачу за регресним позовом суму виплаченого відшкодування у розмірі 12245 грн. 59 коп., тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України з покладання в цій частині судових витрат на відповідача.

Також підлягає стягненню сума виплаченого відшкодування в розмірі 5248 грн. 11 коп., зі сплатою частини якої в розмірі 2841 грн. 30 коп. погоджується відповідач (уточнений відзив № 08-03-12, № 24588 від 05.11.2010).

В частині стягнення 2406 грн. 81 коп. суми виплаченого позивачем відшкодування, проти якої заперечив відповідач, оскільки позивачем не надано доказів того, що кошти були виплачені платнику податку на додану вартість суд вважає вимогу позивача правомірною та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

В укладеному між Закритим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»та ОСОБА_1. договорі від 06.06.2008 № ДСНГ/-21 01003483448 добровільного страхування наземного транспорту сторони не передбачили положень щодо вирахування сум податку на додану вартість з суми страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страховиком у зв'язку з настанням страхового випадку.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N 1440, який є обовязковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, прямі збитки - поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.

Пунктом 17 названого стандарту передбачено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість обєкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, повязані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість. Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна.

Згідно зі звітом про оцінку розміру збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу № 383 від 23.04.2009, виданого Відкритим акціонерним товариством «Праеда Текнолоджиз», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП склала 18104 грн. 27 коп.

Отже, фактичне проведення чи не проведення страхувальником ремонту є правом останнього, і не може впливати на розмір страхової виплати, оскільки страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку, виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.

Таким чином, відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування»до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги до відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2008 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 31/114-07.

Відповідно до заяви позивача від 05.11.2010 про зміну позовних вимог, останній відмовляється від стягнення з відповідача вартості довідки ДАІ в сумі 83 грн. 00 коп.

Розглянувши подану заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 83 грн. 00 коп. - вартості довідки ДАІ, суд відзначає, що відмова позивача не суперечить діючому законодавству України та приймається судом, що у відповідності п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою припинення провадження у справі в даній частині позову.

В звязку з відмовою позивача від позову, судові витрати в цій частині відшкодуванню та поверненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1187, 1191 ЦК України, статтями 33, 49, пп. 1-1, 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243) суму виплаченого відшкодування у розмірі 5248 (пять тисяч двісті сорок вісім) грн. 11 коп., 174 (сто сімдесят чотири) грн. 95 коп. - державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 89 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 12245 грн. 59 коп. суми виплаченого відшкодування - провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПУ України.

4. В частині стягнення 83 грн. 00 коп. - вартості довідки ДАІ припинити провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.М. Івченко

Дата підписання рішення: 15.11.2010