Рішення № 12324215, 08.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/46708.11.10 За позовомПриватного підприємства «Адоніс»

ДоПриватного підприємства «ДЖИ-ТРЕЙД»

Простягнення 137231,68 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:           Дорошев Г.П. –директор

від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Адоніс»до Приватного підприємства «ДЖИ-ТРЕЙД»про стягнення 134299,19 грн. основного боргу та 2932,49 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу № 5 від 05.07.10 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.10 р. було порушено провадження у справі № 37/467, розгляд справи призначено на 08.11.10 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 08.11.10 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 28.09.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, також надав суду заяву про відмову від стягнення пені, яка була судом прийнята до розгляду.

У позовній заяві позивач просив з метою забезпечення позову накласти арешт на рахунки Приватного підприємства «ДЖИ-ТРЕЙД»в установах банку, на майно, що знаходиться за адресою: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 39-А, кв. 140 та на транспортні засоби в межах ціни позову.

Розглянувши дане клопотання Приватного підприємства «Адоніс», суд його відхилив, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин судом не вбачаються підстави для задоволення клопотання Приватного підприємства «Адоніс»та не визнано необхідності накладати арешт на майно і грошові кошти відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.10 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Адоніс»(продавець) та Приватним підприємством «ДЖИ-ТРЕЙД»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 5 від 05.07.10 р., відповідно до умов якого продавець зобов’язується передавати у власність покупця товар згідно накладних у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов’язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. п. 1.2. та 1.3. договору купівлі-продажу № 5 від 05.07.10 р., купівля-продаж товару здійснюється на підставі накладної за замовленням покупця; загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.

У відповідності до п. п. 2.1. та 2.2. вищевказаного договору, зобов’язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця; покупець передає продавцю замовлення, в якому зазначає кількість, асортимент та ціну товару; замовлення передається продавцю в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланків замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв’язком, усно, тощо).

Згідно з п. п. 3.1. та 3.2. договору купівлі-продажу № 5 від 05.07.10 р., асортимент, кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних, які є невід’ємною частиною договору; якість товару, що відпускається, повинна бути підтверджена сертифікатом якості, відповідності та іншими документами, необхідними для даного виду товару, які передаються покупцю разом з товаром.

Відповідно до п. 4.3. договору купівлі-продажу № 5 від 05.07.10 р., перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару на складі покупця та підписання сторонами відповідних накладних; продавець несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до покупця.

Згідно з п. п. 6.1., 6.2. та 6.3. вищевказаного договору, оплата за товар здійснюється покупцем протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання товару продавця шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця; оплата за отриманий товар здійснюється покупцем за умови отримання від продавця належно оформлених в установленому чинним законодавством порядку накладної, податкової накладної, документа, що підтверджує якість товару (якщо він необхідний для даного товару); днем здійснення платежу, а отже, днем виконання свого зобов’язання покупцем вважається день, в якому сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на користь продавця.

У відповідності до п. п. 6.4. та 6.5. договору купівлі-продажу № 5 від 05.07.10 р., за згодою сторін, покупець має право вносити авансові платежі за товар; всі розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України –гривні.

Позивач пояснив суду, що ним на виконання умов договору купівлі-продажу № 5 від 05.07.10 р. було передано відповідачу товар згідно з накладною № 11 від 14.07.10 р. на суму 184299,19 грн. а відповідач його прийняв, про що підтверджується підписом представника, засвідченим печаткою Приватного підприємства «ДЖИ-ТРЕЙД».

Однак, відповідач зобов’язання щодо оплати за отриманий товар здійснив частково в сумі 50000,00 грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 134299,19 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом Приватного підприємства «ДЖИ-ТРЕЙД»про стягнення 134299,19 грн. основного боргу та 2932,49 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу № 5 від 05.07.10 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок провів не в повному обсязі.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Приватного підприємства «Адоніс»щодо стягнення з Приватного підприємства «ДЖИ-ТРЕЙД»основного боргу за договором купівлі-продажу № 5 від 05.07.10 р. у розмірі 134299,19 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Приватне підприємство «Адоніс»просило суд також стягнути з відповідача 2932,49 грн. пені за порушення договірного зобов’язання.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.10 р. надав заяву про відмову від стягнення пені, яка була судом прийнята.

У відповідності до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 2932,49 грн. пені за порушення грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу № 5 від 05.07.10 р. підлягає припиненню в зв’язку з відмовою позивача від вимог про стягнення пені, яка була прийнята судом.

Враховуючи вищевикладене, позов Приватного підприємства «Адоніс»до Приватного підприємства «ДЖИ-ТРЕЙД»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «ДЖИ-ТРЕЙД»(04210, м. Київ, проспект героїв Сталінграду, 39-А, кв. 140, код ЄДРПОУ 36567341) на користь Приватного підприємства «Адоніс»(24312, Вінницька область, Тростянецький район, с. Буди, вул. 50-річча Жовтня, 65, код ЄДРПОУ 31250617) 134 299 (сто тридцять чотири двісті дев’яносто дев’ять) грн. 19 коп. боргу, 1 343 (одна тисяча триста сорок три) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2932,49 грн. пені припинити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.