Ухвала суду № 123238640, 22.11.2024, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Єдиний унікальний номер № 285/5135/24

Провадження № 1-кп/0285/713/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Звягель кримінальне провадження № 285/5135/24 (12024060530000802) за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженець м.Новоград-ВолинськийЖитомирської області,громадянина України,освіта середня,неодруженого,не працюючого,проживаючого по АДРЕСА_1 ,зареєстрованого по АДРЕСА_2 ,не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України

УСТАНОВИВ:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою на два місяці обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки даний строк закінчується, а розгляд кримінального провадження триває, та існують ризики, які встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_5 утримується в УПВ № 8 м. Житомира.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року розгляд даного кримінального провадження призначено у дистанційному судовому засіданні між Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області та УВП № 8 м. Житомира.

Представник УВП № 8 м. Житомира в судовому засіданні повідомив, що обвинувачений ОСОБА_5 відмовився брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч. 2 ст. 366 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб який станом на даний час продовжений, а тому суд мав право призначити розгляд кримінального провадження в режимі відеоконференції без згоди обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 р. у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_6 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в Україні введений військовий стан, обвинувачений відмовився від свого права бути присутнім в судовому засіданні, розгляд кримінального провадження повинен бути проведений в розумні строки, суд приходить до висновку про розгляд клопотання, про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому без його участі.

Захисник обвинуваченого заперечила проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та надала клопотання в якому просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Потерпіла в судовому засіданні не заперечила щодо задоволення клопотання захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні 22.11.2024 прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 з огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з яким було ознайомлено захисника та надано для цього відповідний час.

За таких обставин, порушення прокурором строку звернення до суду з клопотанням про продовження тримання під вартою не є істотним порушенням вимог КПК України, оскільки це не порушило права обвинуваченого та захисника, не перешкоджає суду прийняти законне та обґрунтоване рішення за даним клопотанням.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_5 , були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується, однак судовий розгляд по даному провадженню не розпочався.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2ст. 331 КПКпід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК Українипередбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі.

Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний західнеобхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 , може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, незаконно впливати на потерпілу, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить застосування до нього примусових заходів медичного характеру за вчинення ним суспільно-небезпечного діяння передбаченого ст. 186 ч. 4 КК україни.

Твердження захисту про безпідставність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у зв`язку з недоведеністю ризиків, суд вважає необґрунтованим. Стороною захисту не надано суду належних доказів, які б давали підстави для заміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який.

Звертаючись із клопотанням про зміну запобіжного заходу та під час судового засідання, сторона захисту, заперечуючи щодо задоволення клопотання прокурора, не надала доказів, що стан здоров`я обвинуваченого виключає можливість його утримання під вартою. Не містять таких доказів і матеріали кримінального провадження.

На підставі викладеного суд вважає, що клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу не підлягає до задоволення,

Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_5 , під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянням, які інкримінуються останньому, та більш м`які запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної його поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних, на даний час, умов. В зв`язку з чим, суд клопотання прокурора задовольняє та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ще на 60 днів.

Одночасно суд звертає увагу, що обвинувачений не позбавлений права на медичну допомогу, яка стосовно осіб, що утримуються під вартою забезпечується наданням її у медичній частині, а в разі неможливості проходження там лікування - у визначених закладах охорони здоров`я, відповідно довимог нормативно-правовихактів Міністерстваюстиції,Міністерства охорониздоров`я ззабезпеченням цілодобовоїохорони особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи зазначені обставини при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність визначення обвинуваченому застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст.ст. 27, 107, 177-178, 369, 371, 372, 314-316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 20січня 2025року включно.

Визначений запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, визначених КПК України. Визначити розмір застави у межах 40 прожиткових мінімумів, для працездатних осіб, що складає 121 120 грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок НОМЕР_1 , код отримувач: 26278626, МФО: 820172, Отримувач: ДКСУ м. Київ.

У разі внесення застави обвинуваченим, на нього будуть покладені обов`язки передбачені ст. 194 КПК України, невиконання яких потягне за собою передбачені чинним КПК України наслідки.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Головуючий: