Рішення № 123236815, 22.11.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року Справа № 280/8856/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.06.2024 №0420501-2409-0826-UA23060070000082704 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в розмірі 6768,68 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до пп.«е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ не є об`єктом оподаткування об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках. Зазначає, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) особа має бути суб`єктом господарювання малого та середнього бізнесу; 2) здійснювати свою господарську діяльність у тимчасових спорудах та/або в малих архітектурних формах та на ринках. Позивач зазначає, що об`єкт нежитлової нерухомості, на який нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік є нежитлове приміщення АДРЕСА_1 зареєстрований в установленому порядку як ринок і перебуває у власності суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , який належать до категорій суб`єктів господарювання малого та середнього бізнесу, що здійснюють діяльність на ринках. Вказує, що позивач з 11.03.2014 зареєстрований як фізична особа підприємець з видами діяльності згідно КВЕД ДК 009:2010 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) та 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами». Відповідно до Методологічних основ та Пояснень до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджених Держаним комітетом статистики України від 23 грудня 2011 року №396 клас економічної діяльності 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» включає, серед іншого, і діяльність ринків. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що у контролюючого органу не було підстав для прийняття спірного рішення, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що за даними ІКС «Податковий блок» та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, гр. ОСОБА_1 є власником нерухомості, а саме: нежитлове приміщення літ А(4) за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа нерухомого майна 404,10 кв.м., розмір частки становить 1/1. Відповідач зазначає, що застосування підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів нерухомості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для реалізації готової продукції у малих архітектурних формах та на ринках. Вказує, що дослідивши податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2023 рік, вбачається отримання доходу обсягом 717500 грн за кодом 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Цей факт підтверджує використання об`єкту оподаткування не за цільовим визначеним призначенням(провадження діяльності з реалізації продукції), а для надання в оренду та експлуатацію з метою отримання прибутку. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач вказував на правомірність прийняття спірного рішення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, гр. ОСОБА_1 є власником нерухомості, а саме: нежитлове приміщення літ А(4) за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа нерухомого майна 404,10 кв.м., розмір частки становить 1/1.

Також, встановлено, що ОСОБА_1 з 11.03.2004 зареєстрований як фізична особа підприємець в Олександрівському районі та на теперішній час заявлені такі види діяльності: 93.19 Iнша дiяльнiсть у сферi спорту; 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру; 85.51 Освiта у сферi спорту та вiдпочинку; 68.20 (Основна) Надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна; 01.50 Змiшане сiльське господарство; 47.11 Роздрiбна торгiвля в неспецiалiзованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

21.06.2024 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0420501-2409-0826-UA23060070000082704, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік в розмірі 6778,68 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття зазначеного податкового повідомлення рішення, оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України від 03.09.2024 №26705/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до п.265.1 ст.265 ПК України, податок на майно складається з: 265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 265.1.2. транспортного податку; 265.1.3. плати за землю.

Згідно п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.266.2.1 ст.266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Разом з тим, пп.266.2.2 «е» п.266.2 ст.266 ПК України передбачено, що не є об`єктом оподаткування: об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.

Аналіз вказаної норми свідчить, що для застосування підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України необхідно обов`язково дотриматися усіх наступних умов:

- об`єкт повинен відноситися до нежитлової нерухомості;

- об`єкт повинен використовуватися суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу;

- суб`єкт господарювання повинен провадити свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.

Відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року №57/188/84/105 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за №288/6576), ринком вважається суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Судом встановлено, що належний на праві власності позивачу об`єкт нежитлової нерухомості розташований на території ринку «Правобережний», за адресою: м.Запоріжжя, вул.Щаслива, 4-а.

Отже, об`єкт нежитлової нерухомості належить позивачу, як суб`єкту господарювання та розташований на ринку.

Суд зазначає, що основним видом діяльності ОСОБА_1 згідно Класифікатора видів економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20), який, відповідно до Методологічних основ та Пояснень до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджених Держаним комітетом статистики України від 23 грудня 2011 року №396, включає, серед іншого, і діяльність ринків.

Класифікатор видів економічної діяльності ДК 009:2010 не містить іншого коду види економічної діяльності, крім 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», для діяльності ринку.

При цьому, суд зауважує, що пп.266.2.2 «е» п.266.2 ст.266 ПК України конкретно не визначає, які саме види господарської діяльності власник об`єкту нерухомості має здійснювати на ринку для отримання податкової пільги, як і не встановлено такої умови, що об`єкт не рухомості не повинен бути переданий в оренду іншим особам, як це до прикладу обумовлено у пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

А відтак, оскільки позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомого майна, який відноситися до нежитлової нерухомості, позивач є суб`єктом господарювання малого та середнього бізнесу, а об`єкт нерухомого майна розташований на території ринку, то відповідно наявні підстави для застосування положень пп.266.2.2 «е» п.266.2 ст.266 ПК України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 21.06.2024 №0420501-2409-0826-UA23060070000082704 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в розмірі 6768,68 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова