Рішення № 123235007, 22.11.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18089/24

пр. № 2-др/759/164/24

22 листопада 2024 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., без участі сторін, розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Радченко Оксани Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування.

11 листопада 2024 року представник позивача за допомогою системи «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила ухвалити додаткове рішення про стягнення із відповідача на користь позивача витрати на проведення судової експертизи у розмірі 4 000,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 гривень.

У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року відкрито провадження за заявою та призначено її розгляд без участі сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що розгляд заяви проводиться без участі сторін за наявними матеріалами справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 59 665 гривень 73 копійки та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

11 листопада 2024 року представник позивача за допомогою системи «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Зважаючи на те, що останній день для подачі доказів витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, припав на вихідний день - 09 листопада 2024 року, а заява про ухвалення додаткового рішення направлена представником позивача у перший після нього робочий день - 11 листопада 2024 року, строк для подачі доказів дотримано.

Згідно з п. 3 ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача - адвокат Радченко О.В. скористалась правом на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, направивши до суду відповідну заяву, в якій просила стягнути із відповідача на користь позивача витрати на проведення судової експертизи у розмірі 4 000,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 гривень.

Крім того, у позовній заяві зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивач, становить, зокрема, 21 000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Як вбачається з положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить суд покласти витрати, пов`язані із професійною правничою допомогою на загальну суму 7 500 грн. на відповідача.

На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійно правничу допомогу суду було надано:

- належним чином засвідчену копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1381355 від 27 серпня 2024 року відповідно до якого представляти інтереси ОСОБА_1 у Святошинському районному суді м. Києва наділений адвокат Радченко Оксана Вікторівна;

- копію Договору №б/н від 27 червня 2024 року, що укладений між адвокатом Радченко Оксаною Вікторівною та ОСОБА_1 щодо надання професійної правничої допомоги;

- копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11 листопада 2024 року до Договору №б/н від 27 червня 2024 року, з якого встановлено, що загальна вартість послуг станом на 11.11.2024 року склала 7 500,00 гривень;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера №5 від 11.11.2024 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги сплатив 7 500 гривень 00 копійок.

Правовий статус Радченко Оксани Вікторівни , як адвоката, підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №005182.

Крім того, від відповідачів не надходили заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 643/13728/16-ц (провадження № 61-436св18) в якій зазначено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

П. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Враховуючи викладене, те, що позовну заяву задоволено у повному обсязі, від відповідача не надходили клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 7 500 гривень 00 копійок мають бути стягнуті із відповідача на користь позивача.

Щодо компенсації витрат на проведення судової експертизи у розмірі 4 000 гривень 00 копійок.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 6 ст. 139 ЦПК України).

Однак, суд зауважує, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2024 року питання відшкодування витрат на проведення судової експертизи вже вирішене. Так, у рішенні вказано, що позивачем не надано у розпорядження суду доказів понесення ним судових витрат, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, пов`язаних з вчиненням цих процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, тому такі витрати не можуть бути покладені на відповідача.

Відтак, у задоволенні заяви в частині стягнення із відповідача на користь позивача витрат на проведення судової експертизи у розмірі 4000 гривень 00 копійок слід відмовити.

Зважаючи на викладене, з метою усунення неповноти судового рішення, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 133-137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Радченко Оксани Вікторівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, адреса: проспект Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03117.

Суддя Н.О. Горбенко