Вирок № 123229669, 22.11.2024, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/286/24Справа №447/3314/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2024 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді ОСОБА_1 , розглянувши у м. Миколаєві Львівської області у спрощеному провадженні без проведення засідання, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження № 12024142250000159 від 07.11.2024 про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розвадів,Миколаївського району Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, який офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 згідно рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11.03.2019 у справі №447/2675/18, яке набрало законної сили, сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 07.11.2018, до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_2 будучи працездатним, обізнаним щодо наявності рішення суду про стягнення з нього аліментів та обов`язку виконувати дане рішення, у період з 07.11.2018 по 31.11.2018, з 01.01.2019 по 28.02.2019, з 01.05.2019 по 31.06.2019, з 01.08.2019 по 31.08.2019, з 01.11.2019 по 31.06.2021, з 01.11.2021 по 31.10.2022, з 01.01.2023 по 31.10.2024 злісно ухилився від сплати аліментів, що проявилося у тому, що він добровільно не виконував рішення суду, у вказаний період на лікуванні та на обліку в центрі зайнятості не перебував, не звертався за допомогою з приводу працевлаштування, будь-які кошти, які отримував за цей період , витрачав на власні потреби, не допомагав матеріально в утриманні дитини при відсутності обставин, які б свідчили про поважність причин чи вимушеність несплати аліментів.

Зокрема, ОСОБА_2 у період з 07.11.2018 по 31.11.2018, з 01.01.2019 по 28.02.2019, з 01.05.2019 по 31.06.2019, з 01.08.2019 по 31.08.2019, з 01.11.2019 по 31.06.2021, з 01.11.2021 по 31.10.2022, з 01.01.2023 по 31.10.2024, маючи доходи, оскільки, не був офіційно працевлаштованим, працював та отримував грошові кошти, які витратив на власні потреби, матеріально дитині ОСОБА_2 не допомагав, його матеріальним становищем не цікавився, тим самим злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини, що призвело до утворення заборгованості за період з 07.11.2018 року по 31.10.2024 року в сумі 84680 гривень 00 копійок, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці платежу.

Таким чином, ОСОБА_2 , своїми умисними діями та бездіяльністю допустив заборгованість з виплати встановлених рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.03.2019 коштів на утримання дитини, яка за період з 07.11.2018 по 31.10.2024 складає 84680 гривень 00 копійок, що перевищує сукупно суму виплат платежів за три місяці.

Таким чином, ОСОБА_2 злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України.

20.11.2024 прокурор Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_5 подав для розгляду по суті до Миколаївського районного суду Львівської області обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, згідно ст. 302 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Разом із обвинувальним актом прокурор подав до суду заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , складену в присутності адвоката ОСОБА_6 відповідно до якої обвинувачений визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини та надає добровільну згоду на розгляд обвинувального акту без його участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відтак, згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження №12024142250000159 від 07.11.2024 враховуючи, що обвинувачений свою вину визнав та не оспорює обставини встановлені органом досудового розслідування, вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, тобто у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утриманні дітей ( аліментів).

Призначаючи обвинуваченому покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який за місцем свого проживання характеризується типово, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, його вік, стан здоров`я, наявність обставини, що пом`якшує покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання не встановлені. Суд приходить до висновку про обрання покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, судових витрат не понесено.

Кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди у сумі 84680 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.394 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_1