Рішення № 123222975, 12.11.2024, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/650/24

Провадження № 2-а/690/7/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Багачеве

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Вельган А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області про скасування постанови про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ватутінського міського суду Черкаської області з адміністративним позовом за змістом якого просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 27.09.2024 року серії ЕНА № 3133404, винесену відносно нього інспектором відділу поліції № 2 (м. Сміла) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області Ніколенко І.О., якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача за вчинення 27.09.2024року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу, є необґрунтованою, оскільки винесена з порушенням порядку, передбаченого КУпАП, без дотримання процесуальних гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та за відсутні належних та допустимих доказів порушення позивачем правил дорожнього руху, зокрема заміру відстані на місці вчинення адміністративного правопорушення, оскільки така відстань працівником поліції визначалась візуально. Також вказано, що під час винесення оскаржуваної постанови працівником процесуальний обов`язок щодо правомірності оскаржуваної постанови покладено на відповідача.

Ухвалою від 16.10.2024 року відкрито провадження в даній справі та витребувано у відповідача матеріали адміністративної справи, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Представником відповідача ОСОБА_2 , повноваження якої підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.04.2024 року №253424144049, надано до суду відзив на позовну заяву до якого, крім іншого, долучено відеозапис з боді-камер працівника поліції, за змістом якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Вказана позиція мотивована тим, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог законодавства про адміністративні правопорушення за наявності достатніх доказів, які підтверджують факт порушення позивачем пп. ґ) п. 15.9 Правил дорожнього руху, та наявності в його діях ознак та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. При цьому, відповідно до відеозапису з нагрудної камери працівника поліції факт порушення позивачем пп. ґ) п. 15.9 Правил дорожнього руху є очевидним та, як наслідок, не потребував додаткових замірів. Також до вказаного відзиву на позовну заяву долучено відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив за змістом якого просив врахувати його доводи, а також вказані ним правові висновки Верховного Суду, та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

У судовому засіданні 31.10.2024 року позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові та відзиві на відзив, та просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що зранку 27.09.2024 року перебував у приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, яке розташоване за адресою: вул. Пилипа Орлика, 15/17, м. Сміла Черкаської області, де очікував початку судового засідання, та до нього підійшли працівники поліції з метою з`ясування чи належить йому автомобіль, який припарковано порушенням Правил дорожнього руху, про що надійшло повідомлення на їх службовий планшет. Однак як встановлено вказане повідомлення було анонімним, що не передбачало необхідність реагування на нього. На вимогу працівників поліції він перепаркував свій автомобіль Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_1 , однак на нього складено оскаржувану постанову. Просив звернути увагу, що працівником поліції оскаржувану постанову винесено без дотримання процедури та порядку розгляду справи, зокрема не задоволено його клопотання про необхідність скористатися правничою допомогою, а також за відсутності належних та допустимих доказів порушення ним відстані, встановленої Правилами дорожнього руху, від місця зупинки ним транспортного засобу до перехрестя, оскільки ця відстань ніким не замірювалась. Також вказав, що наданий представником відповідача відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є не безперервним, містить лише відомості щодо обставин складення оскаржуваної постанови та лиш підтверджує факт не здійснення жодних замірів на підтвердження реальності порушення ним Правил дорожнього руху, які вказано в оскаржуваній постанові.

Представник відповідача Колєснік Н.І. у судовому засіданні 31.10.2024року заперечила проти задоволення позовних вимог з викладених у відзиві підстав, а також вказала, що відповідно до відеозаписів з нагрудних камер працівника поліції очевидним є те, що відстань транспортного засобу позивача до перехрестя є меншою ніж 10 метрів, тож вказане не потребувало здійснення будь-яких інших додаткових замірів. Крім того, зазначено, що працівник поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та розгляд справи ним проведено з дотриманням вимог законодавства.

У подальшому учасники справи в судове засідання 12.11.2024 року не з`явились, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Позивачем подано до суду заяву за змістом якої просить розгляд справи провести за його відсутності.

Представником відповідача ОСОБА_2 надано до суду заяву про можливість проведення розгляду справи за її відсутності.

Оскільки учасники справи 12.11.2024 року в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи адміністративного позову, дослідивши зміст оскаржуваної постанови, встановивши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 287, ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову посадової особи органу Національної поліції про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено особою, відносно якої її винесено, у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП та змісту п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (зі змінами та доповненнями), суд розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 27.09.2024 року інспектором відділу поліції № 2 (м. Сміла) Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Ніколенком І.О. відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено оскаржувану постанову серії ЕНА № 3143404 за змістом якої він о 11 год. 05 хв. 27.09.2024року, в порушення п. 15.9.ґ Правил дорожнього руху, здійснив зупинку автомобіля Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_1 , по вул. Пилипа Орлика в м.Сміла, ближче 10 метрів від перехрещуваної частини, не пов`язану з наданням переваги в русі, та накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст.122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 340 грн. Також в оскаржуваній постанові вказано, що до неї додається «відео з бодікамери номер 236».

Переглядом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, крім іншого, встановлено, що позивач вийшовши разом з працівниками поліції з приміщення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, на їх прохання, перепаркував автомобіль Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_1 , який стояв на проїжджій частині вул. Пилипа Орлика в м. Сміла, в безпосередній близькості до тротуару. При цьому, візуально вбачається, що відстань автомобіля позивача від краю перехрещуваної проїзної частини становить не більше 4-5 метрів, тобто очевидно менше 10 метрів. У подальшому, працівником поліції роз`яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст.268 КУпАП, та винесено відносно нього оскаржувану постанову.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За змістом пп. ґ) п. 15.9 Правил дорожнього руху передбачено, що зупинка забороняється, крім іншого, на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, а також наявність у діях позивача 27.09.2024 року складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 122 КУпАП, суд враховує наступне.

Позивачем не заперечувався факт того, що він є власником автомобіля Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_1 , та близько 11 год. 27.09.2024 року він припаркував його на проїзній частині вул. Пилипа Орлика в м. Сміла, поблизу приміщення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, а також того, що на відеозаписі, наданому представником відповідача, працівником поліції за допомогою нагрудної камери зафіксовано обставини, які мали місце 27.09.2024 року.

Водночас позивачем у позовній заяві заперечується факт зупинки ним 27.09.2024 року автомобіля по вул. Пилипа Орлика в м. Сміла ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини, з підстав того, що працівниками поліції фактично така відстань не вимірювалась, а її ними встановлено лиш візуально.

Посилання позивача на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 08.02.2018 року в справі № 760/3696/16-а, від 18.07.20219 року в справі № 216/5226/16-а, про те, що належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у формі недотримання вимог пп. ґ) п. 15.9 Правил дорожнього руху зупинки транспортного засобу менш ніж 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини є виключно замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, суд вважає безпідставним, оскільки обставини вищевказаних справ, є відмінними від тієї, що розглядається. Так, у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 року в справі № 760/3696/16-а вказано, що диск, поданий до суду першої інстанції не містив жодного відеозапису, а диск, долучений до апеляційної скарги є пошкодженим та не відображається. В постанові Верховного Суду від 18.07.20219 року в справі № 216/5226/16-а зазначено, що відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не відображає відомостей про вчинене правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.

Суд також критично оцінює доводи позивача про те, що відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не може бути належним доказом порушення ним Правил дорожнього руху, оскільки він містить лише процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови та не відображає відомостей про вчинення ним правопорушення, оскільки на наданому представником відповідача відеозаписі, крім факту винесення оскаржуваної постанови, зафіксовано місце стоянки автомобіля позивача в безпосередній близькості до тротуару, тож відстань до краю перехрещуваної проїзної частини вочевидь не перевищує 4-5 метрів.

При цьому, суд бере до уваги той факт, що відповідно до відеозапису з нагрудної камери працівника поліції ОСОБА_1 27.09.2024 року, перебуваючи поруч з власним автомобілем, не заперечував факту його стоянки на відстані менше 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини, та на вимогу працівників поліції перепаркував свій автомобіль в інше місце.

Сам по собі факт визнання особою своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення безумовно не позбавляє необхідності зібрання доказів у справі, однак відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є доказом, у розумінні ст. 251 КУпАП, тож в сукупності з вищевказаним суд вважає, що в діянні позивача 27.09.2024 року наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Посилання позивачана порушенняпрацівником поліціїпроцедури розглядусправи пропритягнення йогодо адміністративноївідповідальності танедотримання вимогст.ст.278.279КУпАП,суд вважаєбезпідставними,оскільки згіднозмісту ч.4ст.258,ч.1ст.277КУпАП справипро адміністративніправопорушення,передбачені ч.1ст.122КУпАП (вчастині порушенняправил зупинки,стоянки)розглядаються уповноваженоюособою невідкладнопісля виявленняправопорушення таотримання відомостейпро суб`єктацього правопорушення,та безпосередньо на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Крім того, як встановлено з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, під час розгляду справи після оголошення працівником поліції встановлених обставин порушення ОСОБА_1 вимог пп. ґ) п. 15.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, останній жодних доказів як своєї невинуватості, так і наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність, працівнику поліції не надано та про їх існування не вказано.

Доводи позивача про порушення працівником поліції його права на отримання правничої допомоги є безпідставними, оскільки під час під час винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 лише запитав у працівника поліції про наявність у нього можливості скористатися правничою допомогою, однак отримавши позитивну відповідь, жодних клопотань з приводу відкладення розгляду справи та надання йому можливості реалізувати своє право на користування юридичною допомогою під час розгляду справи не заявляв.

Тож на даний час сама по собі незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, не є підставою для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Інші доводи позовної заяви суд не бере до уваги, як такі що не спростовують, факт допущення позивачем пп. ґ) п. 15.9 Правил дорожнього руху, що передбачає адміністративну відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують Конвенцію зправ людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини від 27.09.2001 року в справі «Hirvisaari v. Finland» рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.12.1994року в справі «Ruiz Torija v. Spain» ст. 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 293 КУпАП, п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний, крім іншого, має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 251, 256, 280, 293, 294 КУпАП та ст.ст. 4, 9, 11, 77, 78, 132, 139, 159-163, 241-244, 246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без змін постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 27.09.2024 року серії ЕНА № 3143404, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 06.03.2020 року Звенигородським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, код ЄДРПОУ 40108667, адреса місцезнаходження: вул. Смілянська, 57, м.Черкаси Черкаської області.

Суддя Линдюк В.С.