Рішення № 123221209, 22.11.2024, Миронівський районний суд Київської області

22.11.2024 Єдиний унікальний № 371/501/24 провадження № 2/371/402/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Миронівка

ЄУН 371/501/24

Провадження № 2/371/402/24

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 20 лютого 2022 року ТОВ «Авентус Україна» та відповідач за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи уклали електронний договір № 5572686 про надання споживчого кредиту на умовах фінансового кредиту, в якому сторони узгодили розмір кредиту, умови його надання, визначили порядок та строки повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами. Кредит надано у розмірі 13600,00 грн строком на 360 днів, датою остаточного повернення кредиту визначено 15 лютого 2023 року.

Відповідно до умов договору стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах строку кредиту, знижена процентна ставка становить 0,995% в день та застосовується якщо споживач до 22 березня 2022 року сплатить кошти у сумі не менше першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове погашення кредиту.

Згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов?язався повернути отримані кошти, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених кредитним договором. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов?язання за кредитним договором виконало, перерахувавши суму кредиту у розмірі 13600,00 грн на платіжну картку відповідача в АТ «ПУМБ».

У зв?язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами ТОВ «Авентус Україна» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25 лютого 2022 року до 30 квітня 2022 року. У період з 01 травня 2022 року до 12 липня 2022 року нарахування процентів здійснювалося за стандартною процентною ставкою. 12 липня 2022 року за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків та надано можливість виконати боргові зобов?язання щоб споживач в складний час міг вийти на звичайний графік платежів за договором або виконати зобов?язання, сплативши тіло кредиту, про що споживача було повідомлено в особистий кабінет.

Однак відповідач такою можливістю не скористався, свої зобов?язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 65021,60 грн, з яких 13600,00 грн сума кредиту, 51421,60 грн сума процентів за користування кредитом.

Заборгованість за відсотками розрахована в межах строку дії договору за період з 13 липня 2022 року до 19 січня 2023 року за ставкою 1,99%.

На підставі договору факторингу № 19.06/23-Ф укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5572686 від 20 лютого 2022 року.

Про відступлення права вимоги ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену при укладенні договору.

Сума заборгованості відповідача за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 5572686 від 20 лютого 2022 року станом на дату звернення до суду не сплачена.

Звертаючись до суду, представник позивача зазначила, що після укладення договору факторингу відповідач будь-яких дій, направлених на виконання умов договору не вчиняв, заборгованість не сплатив. У зв?язку з чим загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором, право вимоги за яким набув позивач відповідно до договору факторингу, складає 40672,00 грн.

Вказану суму заборгованості та судові витрати у виді судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн просила стягнути з відповідача в судовому порядку.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. від 10 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, сформованого 29 квітня 2024 року, справу передано для розгляду судді Капшук Л.О.

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

11 квітня 2024 року відповідачу направлена копія ухвали про відкриття спрощеного провадження за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.

25 квітня 2024 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками вручено відповідачу.

Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положеньстатті 274 ЦПК України,справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не подав.

18 листопада 2024 року відповідач подав додаткові пояснення, в яких повідомив про наявність обставин, які, на його думку, підлягають врахуванню під час розгляду справи. Зокрема, процитував норми статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 58 Конституції України щодо дії законів та інших нормативно правових актів в часі, статті 82 ЦПК України. Вказав, що його дружина ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, що втановлено рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року у справі № 371/1950/23 року. До пояснень долучив копію військового квитка ОСОБА_2 , витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 318 від 08 листопада 2023 року та довідку № 17656 від 14 листопада 2024 року, копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 , копію рішення Миронівського районного суду Київської області у справі ЄУН 371/1950/23.

Фактичні обставини справи

Суд встановив такі фактичні обставини.

20 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5572686 про надання споживчого кредиту. Додатком № 1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором. Відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту в якому визначено основні умови кредитування. Договір про надання споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним цифровим підписом у виді одноразового ідентифікатора М390806 (а.с. 27, 28-33, 33зв.).

Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом No19-ОД від 05 січня 2022, які були розміщені на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Копія Правил додана до позовної заяви (а.с. 54-58).

Відповідно до пункту 2.1 договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

На підставі пунктів 1.3. та 1.4. кредитного договору, кредит надається у розмірі 13600, 00 грн на строк 360 днів.

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів), що є додатком № 1 до договору кредиту.

Пунктом 1.5. встановлено, що стандартна процентна ставка складає 1,99% в день і застосовується у межах строку кредитування, у межах нового строку кредитування, визначеного в пункті 1.4. договору.

Знижена процентна ставка становить 0,995% в день та застосовується якщо споживач до 22 березня 2022 року сплатить кошти у сумі не менше першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове погашення кредиту.

Згідно з пунктом 1.4. договору та даними Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів), що є додатком № 1 до договору кредиту, періодичність платежів зі сплат процентів кожні 30 днів. Станом на дату повернення кредиту (15 лютого 2023 року) загальна вартість кредиту складає 111030,40 грн, з яких 13600,00 грн сума кредиту за договором, 97430,00 грн проценти за користування кредитом.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов?язання за кредитним договором виконало та надало відповідачеві кредит в сумі 13600,00 грн, шляхом зарахування 20 лютого 2022 року кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано у заяві на отримання кредиту.

Вказана обставина підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» від 26 червня 2023 року № КНО-20.4/79 (а.с. 37).

Згідно з даними доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, викладеного в картці обліку договору № 5572686 від 20 лютого 2022 року ТОВ «Авентус Україна», відповідач коштів на погашення заборгованості не вносив. Заборгованість за основною сумою кредиту розрахована за період з 20 лютого 2022 року до 19 листопада 2022 року складає 13600,00 грн. Заборгованість за процентами, розрахована до 19 листопада 2022 року з урахуванням списаних процентів складає 35183,20 грн. Загальний розмір заборгованості з урахуванням нарахованих процентів складає 48783,20 грн. (а.с. 13-24).

19 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом та ТОВ ФК «Фінтраст Україна» як фактором було укладено договір факторингу № 19.06/23-Ф (а.с. 49-53).

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу, за цим договором фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осібборжників, включаючи суму основного зобов?язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників, копія якого міститься в матеріалах справи, підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід?ємною частиною договору факторингу.

19 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «Фінтраст Україна» підписано акт прийому передачі Реєстру боржників. Відповідно до даних витягу з реєстру боржників до ТОВ «ФК «Фінтраст України» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 557286 в розмірі 48783,20 грн з яких 13600,00 грн-сума заборгованості за основним боргом, 35183,20 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 42, 25).

23 червня 2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило на рахунок ТОВ «Авентус Україна» суму фінансування за договром факторингу, що підтверджується даними платіжної інструкції № 570 (а.с. 36).

Позивач самостійно нарахував суму несплачених відповідачем за договором про надання споживчого кредиту процентів в межах строку кредитування за період з 20 листопада 2022 року до 19 січня 2023 року у розмірі 16238,40 грн (13600,00*1,99%*60 днів). Розрахунок наведено в позовній заяві.

Відповідач надав документи, що підтверджують, що його дружина ОСОБА_2 з 08 листопада 2023 року перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема, надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції у Київській області (а.с. 102), копію військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого 08 листопада 2023 року (а.с. 99-100), витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 318 від 08 листопада 2023 року (а.с. 101), копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 17656 від 14 листопада 2024 року (а.с. 103), копію рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року у справі № 371/1950/23 (а.с. 104-119).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з метою отримання кредитних коштів здійснив послідовні дії для укладення договору та уклав такий договір з кредитною установою за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто одноразового ідентифікатора М390806.

За змістом статей626,628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, підписавши кредитний договір електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, на підставі укладеного електронного договору, який вважається укладеними у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов?язки, які походять із кредитного договору.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» та відповідач обумовили у письмовому вигляді та передбачили порядок та умови отримання кредитних коштів, погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитом, а також строк кредитування.

Умови договору про розмір кредиту, порядок його надання та погашення, розмір та порядок сплати процентів за користування коштами, були викладені у підписаному відповідачем договорі про надання споживчого кредиту № 5572686 від 20 лютого 2022 року.

З долученої до справи довідки АТ «ПУМБ» від 26 червня 2023 року № КНО-20.4/79 вбачається факт зарахування грошових коштів у розмірі 13600,00 грнна належну відповідачу платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої надані ОСОБА_1 . первісному кредитору з метою отримання кредиту, що відповідає пункту 2.1. кредитного договору.

Відтак вказаний доказ з врахуванням пункту 2.1. кредитного договору є достатнім доказом виконання ТОВ «Авентус Україна» зобов?язання за договором щодо надання 13600,00 грн кредиту.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530ЦПК України,якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

У порушення норм закону та умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, не здійснив жодного з визначених договором платежів для погашення кредиту.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підставі наведених положень, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача та набуття такого права ТОВ «ФК «ФінтрастУкраїна» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов. Право вимоги за договорами кредиту на підставі договорів факторингу перейшло до позивача.

У порушення норм закону та умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, не здійснив визначені договором платежі для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки попереднього кредитора ТОВ «Авентус Україна», ні на рахунок ТОВ «ФК «Фінтраст Україна». У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за договором № 5572686 від 20 лютого 2022 року.

Визначаючи розмір наявної заборгованості та її складові, суд ураховує, що загальними вимогами процесуального права визначено обов?язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що розмір заборгованості станом на 19 листопада 2022 року складав 13600,00 грн за сумою кредиту та 35183,20 грн за процентами. За період з 20 листопада 2022 року до 19 січня 2023 року позивач нарахував проценти у розмірі 16238,40 грн у відповідності до умов договору про надання споживчого кредиту в межах строку кредитування за стандартною ставкою (1,99% в день).

Суд враховує, що матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту з підстав його непідписання (неукладення) чи неотримання коштів, або ж внаслідок припинення зобов?язання у зв?язку з повним виконанням тощо, а також договір факторингу - в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором. Розрахунок заборгованості відповдач також не спростовував.

Щодо наданих відповідачем документів про перебування його дружини ОСОБА_2 на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08 листопада 2023 року та необхідності врахування цієї обставини під час розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов?язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Матеріалами справи підтверджено, що строк кредитування згідно з укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем договором про надання споживчого кредиту № 5572686 від 20 лютого 2022 року закінчився 15 лютого 2023 року. Проценти згідно з розрахунками заборгованості після вказаного терміну не нараховувалися.

З огляду на те, що дружина відповідача ОСОБА_2 отримала статус військовослужбовця лише 08 листопада 2023 року, на відповідача в період дії договору про надання споживчого кредиту не поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

Тож з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом у розмірі 13600,00 грн, простроченими відсотками в межах строку кредитування у розмірі 51421,60 грн.

Відомостей про погашення відповідачем заборгованості на рахунок первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» чи позивача ТОВ ФК «Фінтраст Україна» матеріали справи не містять, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у загальному розмірі 65021,60 грн є обґрунтованими. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторонасама визначаєстратегію свогозахисту,зміст своїхвимог ізаперечень,а такожпредмет тапідстави позову,тягар доказуваннялежить насторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Згідно правилстатті 263ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу та суми заборгованості за процентами в межах строку кредитування, підтверджені матеріалами справи.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Окрім судового збору представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати, сплачені за надану правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

У відповідності до частини 1 статті133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Так, згідно з частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов?язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з частини 3 статті141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача ОСОБА_3 надала такі докази: договір №07/07-2022 про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року, укладений з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5127, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1075167 від 26 березня 2024 року, звіт про надання правової допомоги від 28 березня 2024 року, рахунок про оплату по замовленню № 28/03 від 28 березня 2024 року, платіжну інструкцію від 29 березня 2024 року на суму 10000,00 грн (а.с. 34, 37, 64-65, 66, 67, 68).

Відповідно достатті 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначено, щонормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їхдійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Судусуд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов?язковими для суду зобов?язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постановиВеликої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов?язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лишеякщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, щовідшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір(позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 у справі №915/237/18).

У постанові об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 листопада 2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якоїсуд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості,має обов?язокдослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам ЦПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності адвокатських витрат, критеріїв розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5572686 від 20 лютого 2022 року, з урахуванням суми основного боргу та заборгованості за процентами, в розмірі 65021 гривня 60 копійок та понесені судові витрати у виді судового збору і витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 5422 гривні 40 копійок, всього 70444 (сімдесят тисяч чотириста сорок чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: офіс під номером 118/2, будинок під номером 15, вулиця Загородня, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Капшук