Ухвала суду № 123208218, 21.11.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 листопада 2024 року м. Чернігів Справа № 620/4564/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із заявою, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України та просить встановити контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/4564/24.

Заява мотивована тим, що, незважаючи на покладений рішенням суду обов`язок, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплачує пенсію з обмеженням максимальним розміром

Ухвалою суду від 11.10.2024 розгляд заяви призначено у порядку письмового провадження, установлено відповідачу строк для надання пояснень щодо наведених у заяві обставин.

Відповідачем пояснення в установлений строк не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі №620/4564/24, яке набрало законної сили 02.07.2024, позовні вимоги задоволено частково та, у тому числі, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.01.2024 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, із урахуванням уже виплачених сум пенсії (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2024) (а.с. 20-23, 26).

На виконання рішення суду відповідач провів позивачу перерахунок пенсії, однак її виплата обмежена максимальним розміром, що підтверджується відповідним протоколом перерахунку пенсії (а.с. 38).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з відповідною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно із частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.

З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком.

Суд зазначає, що рішенням по справі №620/4564/24, яке 02.07.2024 набрало законної сили, зобов`язано відповідача здійснити позивачу з 01.01.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

Разом з тим, всупереч встановленого рішенням суду обов`язку, відповідач виплачує позивачу пенсію з обмеженням її максимальним розміром.

При цьому, відповідно до наявних у матеріалах справи перерахунків станом на 01.03.2024 розмір пенсії позивача, як пенсіонера Міноборони, з усіма надбавками та доплатами становив 39641,84 грн., з них основне грошове забезпечення (70%) 33457,75 грн. До виплати 23610,00 грн. (а.с. 8).

Після проведеного на виконання рішення суду перерахунку підсумок пенсії позивача, як пенсіонера Міноборони, станом на 01.08.2024 складає 33457,75 грн., що фактично є виключно основним грошовим забезпеченням (70%), до виплати 23610,00 грн. (а.с. 37).

У відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат, у тому числі, у разі їх невиплати є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10).

У даному випадку позивач мав обґрунтовані та розумні сподівання на обчислення його пенсії, як пенсіонера Міноборони, без обмеження максимальним розміром, як зобов`язано рішенням суду.

Разом з тим, відповідач не лише не виконав рішення суду щодо виплати позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром, а й за невідомих причин скасував нараховану індексацію за 2022, 2023 роки.

Такі дії свідчать про порушення відповідачем не лише частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а й розцінюються як недобросовісні, оскільки полягають у порушенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області процесуального обов`язку, передбаченого статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суперечать завданню адміністративного судочинства та мають наслідком породження нових спорів у сфері соціального захисту населення, зокрема пенсійного забезпечення.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Разом з тим, жодним чинним нормативно-правовим актом України територіальні органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями в односторонньому порядку та на власний розсуд вирішувати які саме матеріали пенсійної справи/складові грошового (включаючи їх розміри) враховувати при подальших перерахунках пенсії особам, а які ні.

З самого визначення поняття «пенсія» вбачається, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць та без встановлення будь-якого терміну або строку їх виплати. Визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Суд звертає увагу, що розмір, підстави, порядок виплати пенсії можуть змінюватися, зокрема у зв`язку з проведенням перерахунку на підставі додатково поданих документів самим одержувачем пенсії.

Водночас суд наголошує, що при проведенні наступних перерахунків пенсії мають враховуватись рішення судів, прийняті у справах, що стосуються пенсії особи, в тому числі щодо врахування розмірів основного та додаткового видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб зобов`язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, та зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, всупереч вимог статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/4564/24, яке набрало законної сили, суд вважає за необхідне заяву про встановлення судового контролю задовольнити.

Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №620/4564/24 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/4564/24 (з урахуванням ухвали від 19.06.2024).

Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 21.11.2024.

Суддя С.В. Бородавкіна