Рішення № 123207785, 21.11.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5426/24

РІШЕННЯ

іменем України

21 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області від 25.01.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.03.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи для призначення та обчислення позивачу пенсії за віком періоди роботи в колгоспі з 01.10.1981 по 30.04.1982, з 03.05.1986 по 04.03.1987;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати позивачу з 06.12.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-VI.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), оскільки відповідає вимогам, встановленим законодавством.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю страхового стажу 30 років, згідно з поданими документами.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що немає підстав для призначення позивачу пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 30 років.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працював:

- з 01.10.1981 по 30.04.1982 в колгоспі ім. Фрунзе;

- з 03.05.1986 по 04.03.1987 в колгоспі імені Котовського.

В архівних довідках від 23.02.2024 №03-01/138, виданих Красилівським трудовим архівом, зазначено, що:

- гр. ОСОБА_2 (так у документах) працював в колгоспі ім. Котовського с. Кременчуки Красилівського району у 1986-1987 роках і його трудова участь за даний період склала: у 1986 році 40 відпрацьованих л/дн, нараховано 245,74 крб; у 1987 році 151 відпрацьований л/дн, нараховано 908,79 крб;

- гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (так у документах) працював в колгоспі ім. Фрунзе с. Велика Медведівка Красилівського району у 1981-1982 роках і його трудова участь за даний період склала: у 1981 році 62 відпрацьованих л/дн, нараховано 249,53 крб; у 1982 році 86 відпрацьованих л/дн, нараховано 316,90 крб.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 18.01.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.01.2024 №222030025625 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV через відсутність необхідного страхового стажу 30 років. Страховий стаж позивача становить 29 років 5 місяців 8 днів. До страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.10.1981 по 30.04.1982, з 03.05.1986 по 04.03.1987 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.08.1980, оскільки не надано довідки про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 08.03.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.03.2024 №222030025625 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 29 років 5 місяців 8 днів при необхідному 30 років. До страхового стажу не зараховано період роботи по довідці №03-01/140 від 23.02.2024, виданій Красилівським трудовим архівом, оскільки в довідці ПІБ зазначено не повністю.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Статтею 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Визначаючись щодо доводів відповідачів про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів з 01.10.1981 по 30.04.1982, з 03.05.1986 по 04.03.1987, суд зазначає та враховує таке.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як встановив суд, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 містяться відомості про те, що позивач у період з 01.10.1981 по 30.04.1982 працював в колгоспі ім. Фрунзе, а в період з 03.05.1986 по 04.03.1987 - в колгоспі імені Котовського.

Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

При цьому суд також бере до уваги те, що обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також враховує відсутність вини позивача, оскільки обов`язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Водночас, відповідачі не довели, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Тому доводи відповідачів про відсутність відомостей про вироблений мінімум в колгоспі є безпідставними.

Крім того, суд враховує, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 періоди з 01.10.1981 по 30.04.1982 та з 03.05.1986 по 04.03.1987 є неперервними.

При цьому відповідачі не надали суду жодних доказів, що відомості, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку трудова книжка позивача недійсною також не визнавалась.

Твердження відповідача про відсутність підстав для врахування довідки №03-01/140 від 23.02.2024, виданої Красилівським трудовим архівом, оскільки в довідці ПІБ зазначено не повністю, суд вважає його безпідставним, оскільки періоди роботи позивача в колгоспі ім. Фрунзе та в колгоспі імені Котовського збігаються із відомостями, наявними в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , і ці дані є беззаперечними та достовірними.

Також згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Крім того, відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Зі змісту викладених положень слідує, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Такі повноваження пенсійного органу повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідачі своїм право не скористалися і прийняли рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.

Отже, періоди з 01.10.1981 по 30.04.1982, з 03.05.1986 по 04.03.1987 слід зарахувати до страхового стажу позивача.

Як встановив суд, страховий стаж, вказаний в рішеннях Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.01.2024 №222030025625 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.03.2024 №222030025625, становить 29 років 5 місяців 8 днів. З урахуванням періодів роботи з 01.10.1981 по 30.04.1982 та з 03.05.1986 по 04.03.1987, загальний страховий стаж позивача становить більше 30 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктами владних повноважень рішень про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.01.2024 №222030025625 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.03.2024 №222030025625.

Суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.

З урахуванням підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія позивачу має бути призначена з 06.12.2023 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 3028 гривні.

Отже, належний до сплати розмір судового збору за подання позовної заяви у цій справі становив 1211,20 грн. При цьому, позивач сплатив 1211,30 грн судового збору.

Тому на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (по 605,60 грн з кожного з них) відповідачів, якими позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює позивачу право подати клопотання про повернення судового збору в розмірі 0,10 грн (1211,30 грн - 1211,20 грн).

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.01.2024 №222030025625 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.03.2024 №222030025625.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.10.1981 по 30.04.1982, з 03.05.1986 по 04.03.1987.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 06.12.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028 , код ЄДРПОУ - 21084076) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094 , код ЄДРПОУ - 21910427) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк