Рішення № 123207340, 21.11.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 р. Справа №480/3180/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через представника звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ у Київській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила:

1) скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 08.11.2023 №45909/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди:

- з 01.09.1978 по 31.12.1980 роки навчання у Сумському державному культурно- освітньому училищі;

- з 25.10.1982 по 13.01.1987 роки та з 01.06.1989 по 02.11.1998 роки (по дату призначення пенсії за віком)

до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 30.04.2020 року позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Сумській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивач звернулася з заявою від 01.11.2023 року про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , однак, ГУ ПФУ у Київській області рішенням від 08.11.2023 року № 45909/03-16 відмовило у перерахунку пенсії, оскільки спеціальний стаж позивача, який дає право на пенсію за вислугу років становить 28 років 1 місяць 21 день. Позивач повторно 01.03.2024 року подала до ГУ ПФУ в Сумській області заяву, у якій просила зарахувати період навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1978 по 31.12.1980 роки та всі періоди трудової діяльності у закладах освіти до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день призначення, яка не підлягає оподаткуванню передбачену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Втім, ГУ ПФУ в Сумській області листом від 29.03.2024 повідомило про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періоду навчання та періодів роботи у дитячому комбінаті №6 електромеханічного заводу Червоний металіст з 25.10.1982 по 13.01.1987 роки та у яслах-садках Теремок тресту №2 об`єднання Сумиагропромстрой з 01.06.1989 по 02.11.1998 роки, оскільки відсутні документи про форму власності підприємств, на яких працювала позивач.

Позивач вважає протиправним не зарахування їй до спеціального страхового стажу періоду навчання у Сумському державному культурно-освітньому училищі та періоду з 25.10.1982 по 13.01.1987 роки та з 01.06.1989 по 02.11.1998 роки до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, а також відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 24.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, вказаною ухвалою суду у відповідачів було витребувано додаткові докази у справі, які надані були представником ГУ ПФУ у Сумській області.

Також додаткові докази витребовувалися у відповідачів додатково та повторно ухвалами суду від 23.07.2024, від 10.09.2024, від 18.10.2024 та від 06.11.2024, та на виконання вимог яких такі докази були надані відповідачами разом з поясненнями.

ГУ ПФУ у Київській області подало відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що вважає його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у позивача відсутнє право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки нею не набуто 30 років стажу, який дає право на пенсію за вислугу років на день досягнення пенсійного віку.

Також відповідачами при долученні до справи додаткових доказів, надавалися пояснення. Зокрема, представником ГУ ПФУ в Сумській області (а.с.27, 100) та представником ГУ ПФУ у Київській області (а.с.66-67, 72, 93-94), в яких вони вказали наступне.

За наданими до заяви від 01.11.2023 № 5724 документами ОСОБА_1 проведено умовний прорахунок стажу для встановлення права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Закону №1058. Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років становить 28 років 1 місяць 21 день. Стаж враховано станом на 30.04.2020.

До страхового стажу з а р а х о в а н о періоди роботи:

- період навчання з 01.09.1978 по 23.12.1980 зарахований до загального стажу з 01.09.2020 відповідно до довідки про навчання №229 від 13.08.2020, виданої Комунальним закладом Сумської обласної ради Сумським фаховим коледжем мистецтв і культури ім. Д.С.Бортнянського,

- з 25.10.1982 по 13.01.1987 на посаді вихователя дитячого комбінату №6 в Конотопському електромеханічному заводі "Червоний металіст;

- з 25.10.1982 по 13.01.1987, з 01.06.1989 по 31.10.1996, 01.02.1997 по 28.02.1997, з 01.05.1997 по 31.10.1997, з 20.11.1997 по 28.02.1998, з 01.04.1998 по 31.05.1998, з 01.07.1998 по 02.11.1998, з 03.02.1999 по 30.10.1999, з 01.03.2005 по 28.01.2013, з 01.02.2013 по 23.06.2013, з 01.07.2013 по 30.04.2020.

До стажу, який дає право на вислугу років н е з а р а х о в а н и й період перебування у відпустках без збереження заробітної плати за час роботи на посаді вихователя у яслях-саду Теремок (треста №2 об`єднання Сумиагропромстрой та об`єднання Конотопагропромстрой), на підставі довідки від 27.08.2020 №242 виданої відділом освіти Конотопської міської ради:

- листопад, грудень 1996;

- січень, березень, квітень 1997, та з 01.11.1997 по 19.11.1997;

- березень, червень 1998.

Відтак, відповідачі вважають, що провести перерахунок за наданими позивачем документами немає підстав, право на виплату одноразової грошової допомоги відсутнє так, як позивачем не набуто 30 років стажу, який дає право на пенсію за вислугу років на день досягнення пенсійного віку.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 30.04.2020 позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV). Вказана обставина відповідачами не заперечувалася та підтверджується матеріалами справи (а.с.70,71).

Позивач звернулася з заявою від 01.11.2023 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.33-34). При цьому, до такої заяви позивач додала, в т.ч. копії: трудову книжку, паспорт, РНОКПП, довідки від 27.08.2020 №73, від 26.01.2012 №44/17/1, від 12.09.2023 №44/115,від 27.08.2020 №242, від 10.10.2023 №01-11/17, від 21.08.2023 №01-11/130 та від 04.07.2023 №149, що підтверджується розпискою-повідомленням до заяви позивача від 01.11.2023 (а.с.34зворот-35).

Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Київській області та рішенням якого від 08.11.2023 №45909/03-16 відмовлено у проведенні перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивачем не набуто 30 років стажу, який дає право на пенсію за вислугу років на день досягнення пенсійного віку.

При цьому, у рішенні вказано, що за наданими до заяви від 01.11.2023 № 5724 документами ОСОБА_1 проведено умовний прорахунок стажу для встановлення права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Закону №1058: стаж, який дає право на пенсію за вислугу років становить 28 років 1 місяць 21 день. Стаж враховано станом на 30.04.2020.

До стажу, який дає право на вислугу років не зарахований період роботи з 16.04.1981 по 18.08.1982 на посаді артистки в Закарпатській обласній філармонії, оскільки підсумовування стажу за період роботи на посаді артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів та закладів освіти не передбачено законом (а.с.16, 30).

У подальшому, позивач 01.03.2024 подала до ГУ ПФУ в Сумській області заяву, у якій просила:

- зарахувати до спеціального стажу роботи період навчання у вищих навчальних закладах, а також всі періоди трудової діяльності у закладах і установах охорони здоров`я на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення,

- нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.14зворот-15, 41).

У відповідь на подану позивачем заяву від 01.03.2024, ГУ ПФУ в Сумській області листом від 29.03.2024 повідомило ОСОБА_1 про те, що згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, зараховується робота на посадах, зазначених у ньому, зокрема, у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації. Отже, підстави для зарахування періоду навчання до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відсутні.

Також у листі було вказано, що для визначення підстав зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення вказаної грошової допомоги, періодів роботи у дитячому комбінаті № 6 електромеханічного заводу Червоний металіст та у яслах-садах Теремок тресту №2 об`єднання Сумиагропромстрой та об`єднання Конотопагропромстрой, ОСОБА_1 не надано документи про форму власності вказаних підприємств, у періоди роботи ОСОБА_1 , а також, документи, на підставі яких можливо визначити належність дитячого комбінату № 6 до дошкільного навчального закладу освіти.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 не має 30 років роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, їй відмовлено рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 08.11.2023 у призначенні такої грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій (а.с.16зворот-17, 42).

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 08.11.2023 №45909/03-16 та вважаючи, що позивач має право на врахування до її спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду навчання з 01.09.1978 по 31.12.1980 у Сумському державному культурно-освітньому училищі та періодів роботи з 25.10.1982 по 13.01.1987 роки та з 01.06.1989 по 02.11.1998, а також на нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа набуває права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, у випадку якщо вона:

1) досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV;

2) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

3) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мала страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

4) не отримувала раніше будь-яку пенсію.

При цьому для отримання вказаної грошової допомоги необхідне одночасне дотримання всіх вищезазначених умов.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788-XII), в редакції, з урахуванням Рішенням Конституційного Суду№ 2-р/2019 від 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право на призначення пенсії за віком, та така пенсія їй була призначена з 30.04.2020.

Поряд з цим спірним питанням у цій справі є питання врахування до спеціального стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду її навчання з 01.09.1978 по 31.12.1980 у Сумському державному культурно-освітньому училищі та періодів роботи з 25.10.1982 по 13.01.1987 роки та з 01.06.1989 по 02.11.1998, а також не нарахування та не виплата грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії.

Так, порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Зокрема, Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Відповідно пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909).

Згідно із пунктом д статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На час спірного періоду з 01.09.1978 по 23.12.1980 порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком був врегульований Положенням про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, відповідно до пп. «і» п. 109 до загального стажу також зараховується, серед іншого, навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.).

Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування часу навчання у професійно-технічних закладах, які не є вищими навчальними закладами, до загального трудового стажу, який дає право на пенсію за віком.

Матеріалами справи підтверджено, що такий стаж був зарахований органом Пенсійного фонду при призначення пенсії за віком у загальний страховий стаж (а.с.9-11,61), втім цей період не був зарахований до спеціального стажу.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності на його думку права у позивача на зарахування цього періоду до спеціального стажу, суд зауважує, що особливість зарахування періоду навчання до спеціального стажу, зокрема, передбачено частиною першою статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", відповідно до якої час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, я к щ о п е р е р в а між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за н а б у т о ю п р о ф е с і є ю н е п ер е в и щ у є трьох місяців.

До закладів професійної (професійно-технічної) освіти належить, відповідно до статті 18 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", професійно-технічне училище відповідного профілю.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача, що законодавством передбачена можливість зарахування часу навчання у професійно-технічних закладах, які не є вищими навчальними закладами, до трудового стажу, що дає право на пільги при призначенні пенсії, втім за умови - якщо п е р е р в а між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за н а б у т о ю п р о ф е с і є ю н е п ер е в и щ у є трьох місяців.

Судом встановлено, що в період з 01.09.1978 по 23.12.1980 ОСОБА_1 навчалася в Сумському державному культурно-освітньому училищі по спеціальності "Культурно-освітня робота", що підтверджується відповідним дипломом серії НОМЕР_1 (а.с.8зворот).

Разом із тим, згідно запису №1 трудової книжки позивача, ОСОБА_1 16.04.1981 зараховано артисткою Заслуженого Закарпатського народного хору II категорії (а.с.12).

Відтак, після закінчення навчання в Сумському державному культурно-освітньому училищі (23.12.1980) позивач лише 16.04.1981 працевлаштувалася артисткою Заслуженого Закарпатського народного хору, тобто через більше ніж через три місяці після закінчення навчання, та, крім того, вказаний період роботи з 16.04.1981 по 18.08.1982 в Закарпатській філармонії не був врахований органом Пенсійного фонду до спеціального стажу позивача. Цей період з 16.04.1981 по 18.08.1982 не є спірним та позивачем у цій справі не оскаржується.

За спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, позивач була працевлаштована лише 25.10.1982 (а.с.12,100).

Тобто перерва між днем закінчення навчання позивача і днем зарахування на роботу за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, складає більше трьох місяців.

Відтак, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування вказаного періоду навчання позивача до її спеціального стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.03.2021 у справі №595/495/17.

При цьому посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №676/3013/17 не приймаються судом до уваги, оскільки за обставин справи, які досліджувались Верховним Судом, перерва між днем закінчення навчання позивача у справі №676/3013/17 і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищувала трьох місяців, а відтак обставини цих справ не є подібними.

Стосовно спірного періоду роботи позивача з 25.10.1982 по 13.01.1987, суд вказує наступне.

Згідно запису №3 трудової книжки судом встановлено, що позивач 25.10.1982 прийнята в дитячий комбінат №6 на посаду вихователя, а згідно запису №4 трудової книжки - 13.01.1987 ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням (а.с.12).

При цьому, як вбачається з розрахунку стажу по формі РС-право, ОСОБА_1 до спеціального стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років, зараховано період її роботи з 25.10.1982 по 13.01.1987 (а.с.61, 71, 6, 104). Вказане також підтверджується поясненнями представника ГУ ПФУ у Київській області (а.с.93-94). Ці пояснення в частині зарахування періоду роботи до спеціального стажу в обсязі 28 років, 1 місяць 21 день узгоджуються зі змістом оскаржуваного рішення.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази щодо прийняття оскаржуваного рішення з підстав не врахування відповідачем періоду роботи позивача з 25.10.1982 по 13.01.1987 до спеціального стажу.

При цьому суд зауважує, що предметом спору є рішення, яке прийняте саме ГУ ПФУ в Київській області, а згідно із ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в м е ж а х п о з о в н и х вимог.

Отже, оскільки спірний період роботи позивача з 25.10.1982 по 13.01.1987 не був підставою для відмови ГУ ПФУ в Київській області у призначенні спірної допомоги, та такий період був врахований відповідачем-1 до прорахованого спеціального стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років, суд, з урахуванням вимог ст. 5 КАС України, відповідно до якої, захисту підлягають лише порушені права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині.

Стосовно спірного періоду роботи позивача з 01.06.1989 по 02.11.1998, суд вказує наступне.

Так, судом встановлено, що 16.03.1988 позивач працевлаштувалася в Трест №2 об`єднання "Сумиагропромстрой" (запис №5), під час роботи на якому 01.06.1989 ОСОБА_1 переведена помічником вихователя (запис №6), 01.06.1989 - переведена вихователем (запис №7), а 02.11.1988 - звільнена згідно скорочення чисельності працівників (запис №9). При цьому, згідно запису №8 Трест №2 об`єднання "Сумиагропромстрой" 28.02.1992 було перейменовано в Об`єднання "Конотопагропромстрой".

Тобто позивач у спірний період з 01.06.1989 по 02.11.1998 працювала в Тресті №2 об`єднання "Сумиагропромстрой" (у подальшому - Об`єднання "Конотопагропромстрой").

З наданих відповідачем-1 пояснень (а.с.66, 72, 93-94) та розрахунку стажу по формі РС-право (а.с.71, 96, 98, 104) встановлено, що відповідач з цього спірного періоду при прийнятті оскаржуваного рішення:

1) врахував до спеціального стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи позивача з 25.10.1982 по 13.01.1987, з 01.06.1989 по 31.10.1996, 01.02.1997 по 28.02.1997, з 01.05.1997 по 31.10.1997, з 20.11.1997 по 28.02.1998, з 01.04.1998 по 31.05.1998, з 01.07.1998 по 02.11.1998, з 03.02.1999 по 30.10.1999, з 01.03.2005 по 28.01.2013, з 01.02.2013 по 23.06.2013, з 01.07.2013 по 30.04.2020, всього 28років 1 місяць 21 день (а.с.93,зворот,97), тобто у тому числі з 01.06.1989 по 31.10.1996, 01.02.1997 по 28.02.1997, з 01.05.1997 по 31.10.1997, з 20.11.1997 по 28.02.1998, з 01.04.1998 по 31.05.1998, з 01.07.1998 по 02.11.1998, що входять до спірного періоду (з 01.06.1989 по 02.11.1998);

2) не врахував до спеціального стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років, періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати на підставі довідки від 27.08.2020 №242 виданої відділом освіти Конотопської міської ради (а.с.31):

- листопад, грудень 1996;

- січень, березень, квітень 1997, та з 01.11.1997 по 19.11.1997;

- березень, червень 1998.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено прийняття оскаржуваного рішення (а.с.30) саме з підстав не врахування до спеціального стажу періодів роботи позивача в Тресті №2 об`єднання "Сумиагропромстрой" (у подальшому - Об`єднання "Конотопагропромстрой") з 25.10.1982 по 13.01.1987, з 01.06.1989 по 31.10.1996, 01.02.1997 по 28.02.1997, з 01.05.1997 по 31.10.1997, з 20.11.1997 по 28.02.1998, з 01.04.1998 по 31.05.1998, з 01.07.1998 по 02.11.1998, з 03.02.1999 по 30.10.1999, з 01.03.2005 по 28.01.2013, з 01.02.2013 по 23.06.2013, з 01.07.2013 по 30.04.2020. Такі періоди, як вбачається з досліджених вище матеріалів справи та пояснень представника відповідача-1, були враховані під час прийняття оскаржуваного рішення до спеціального стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.

Враховуючи, що згідно із ст. 5 КАС України захисту підлягають лише порушені права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині.

Поряд з цим, щодо іншої частини з цього спірного періоду (листопад, грудень 1996, січень, березень, квітень 1997, з 01.11.1997 по 19.11.1997, березень, червень 1998) та підстав неврахування такого періоду до спеціального стажу позивача, слід зазначити, що оскаржуване рішення взагалі не містить підстав його не врахування. У поясненні відповідач-1 наголошує на тому, що підставою для не врахування такого періоду до спеціального стало надання позивачу у листопаді, грудні 1996р., січні, березні, квітні 1997р., з 01.11.1997 по 19.11.1997, березні, червні 1998р. відпусток без збереження заробітної плати.

Стосовно вказаних доводів суд зауважує, що за приписами ст. 84 КЗпП України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за сімейними обставинами та з інших поважних причин працівників, за його заявою, може бути надана власником або уповноваженим ним органом короткочасна відпустка без збереження заробітної плати. В необхідних випадках за згодою сторін ця відпустка може бути відпрацьована працівником у наступний період, виходячи з умов і можливостей виробництва.

Згідно вказаної норми у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України Про відпустки, працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

Згідно ст.4 Закону України Про відпустки від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР відпустки без збереження заробітної плати є одним з видів відпусток.

Відповідно до статей 25 та 26 Закону України Про відпустки відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку або за згодою сторін.

При цьому згідно із ст. 26 вказаного Закону в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з не залежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.

При цьому відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Отже, суд доходить висновку, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, можуть бути зараховані до пільгового стажу. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а, від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів, що не зараховані відповідачем-1 спірні періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати не пов`язані з виробничою необхідністю чи не були відпрацьовані у наступний період, виходячи з умов і можливостей виробництва.

Відповідач-1 не скористався повноваженнями, передбаченими частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV, не витребував від підприємств відповідних документів або відомостей стосовно підстав надання позивачеві відпуски без збереження заробітної плати згідно довідки відділу освіти Конотопської міської ради від 27.08.2020 №242 (а.с.31): з 01.11.1996 по 31.01.1997, з 01.03.1997 по 30.04.1997, з 01.11.1997 по 19.11.1997, з 01.03.1998 по 31.03.1998 та з 01.06.1998 по 30.06.1998 (тобто листопад, грудень 1996, січень, березень, квітень 1997, з 01.11.1997 по 19.11.1997, березень, червень 1998 - як вказано у довідці). Такі відомості у зазначеній довідці відсутні.

Таким чином, оскаржуване рішенні відповідачем-1 було прийнято без встановлення всіх обставин, що мали значення для прийняття законного рішення, без наведення відповідного мотивування, в т.ч. щодо не зарахування вищенаведених спірних періодів (з 01.11.1996 по 31.01.1997, з 01.03.1997 по 30.04.1997, з 01.11.1997 по 19.11.1997, з 01.03.1998 по 31.03.1998 та з 01.06.1998 по 30.06.1998), а відтак таке рішення не відповідає критеріям правомірності визначених в ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог цій частині та вважає необхідним визнати протиправним та скасувати таке рішення відповідача-1.

Поряд з цим, щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 зарахувати вказані періоди до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, судом враховано, що зобов`язання судом відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. В той же час суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

З огляду на те, що відповідачем не вжито всіх заходів для з`ясування підстав надання позивачеві відпуски без збереження заробітної плати, а в рішенні відсутнє будь-яке обґрунтування його прийняття в цій частині, суд не має можливості перевірити підстави не зарахування цих періодів.

За таких обставин, суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 01.11.1996 по 31.01.1997, з 01.03.1997 по 30.04.1997, з 01.11.1997 по 19.11.1997, з 01.03.1998 по 31.03.1998 та з 01.06.1998 по 30.06.1998 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню за наявності встановлених вище обставин, є передчасними та не підлягають задоволенню.

Поряд з цим згідно із ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, приймаючи до уваги, що оскаржуване рішення відповідача-1 є протиправним, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій від 01.11.2023 (а.с.33-34), з урахуванням висновків суду у цій справі.

При повторному розгляді заяви відповідач-1, зокрема, має повторно перевірити підстави для врахування періодів роботи позивача у Тресті №2 об`єднання "Сумиагропромстрой" (у подальшому - Об`єднання "Конотопагропромстрой") з 01.11.1996 по 31.01.1997, з 01.03.1997 по 30.04.1997, з 01.11.1997 по 19.11.1997, з 01.03.1998 по 31.03.1998 та з 01.06.1998 по 30.06.1998 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, з урахуванням висновків суду.

Щодо територіального органу ПФУ, якого належить зобов`язати повторно розглянути заяву позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі заяву позивача від 01.11.2023 за принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ у Київській області (а.с.16, 30), яке за наслідками її розгляду прийняло оскаржуване рішення від 08.11.2023 №45909/03-16.

Отже, оскільки право позивача порушило ГУ ПФУ у Київській області, саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності належить зобов`язати відновити порушене право позивача.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.

Відтак, вимоги про зобов`язання вчинити дії саме ГУ ПФУ в Сумській області задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що саме рішення ГУ ПФУ у Київській області стало підставою для звернення позивача з цим позовом, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме вказаного відповідача-1 на користь позивача в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 968,96грн. згідно квитанції (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 21108013) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.11.2023 №45909/03-16 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій від 01.11.2023, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 968грн.96коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.11.2024.

Суддя І.Г. Шевченко