Рішення № 123207315, 21.11.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року Справа № 480/4282/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду м. Суми адміністративну справу № 480/4282/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якій просить:

- визнати протиправною відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, викладену у рішенні Головного управління ПФУ у Сумський області від 13.09.2023 № 262440017842;

- зобов`язати Головне управління ПФУ у Сумський області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці згідно із пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати первісного звернення, а саме з 23.03.2023, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 18.12.1991 по 05.06.1992, згідно трудової книжки НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 по справі № 480/3702/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30.03.2023 № 262440017842 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2023 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні інших вимог відмовлено. 26.03.2024 представник позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (за місцем реєстрації позивача) із заявою щодо надання інформації про стан виконання рішення суду. За результатами розгляду заяви від 26.03.2024, листом від 22.04.2024 позивача повідомлено про те, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 № 480/3702/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було повторно розглянуто її заяву від 23.03.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, та за результатом повторного розгляду рішенням від 13.09.2023 № 262440017842 відмовлено в призначенні пенсії за віком. У спірному рішенні, зокрема, зазначено, що відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховані періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 18.12.1991 по 05.06.1992, оскільки дата наказу про прийняття на роботу виправлена, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (наказ №58 від 29.07.1993). Додатково зазначено, що за наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону № 1058 у позивача відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.

Спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивач вважає протиправним, мотивуючи це тим, що здобутий стаж підтверджується трудовою книжкою, яка є основним документом про її трудову діяльність. Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, звернулася з цим позовом до суду.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалу суду було надіслано відповідачу в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 29.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.28), однак станом на час розгляду справи, відзив на позов до суду не надано, а тому, відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, суд кваліфікує позицію відповідача у справі як визнання позову.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.03.2023 позивач звернулася до відповідного органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30.03.2023 № 262440017842 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30.03.2023 № 262440017842 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2023 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні інших вимог відмовлено.

26.03.2024 представник позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (за місцем реєстрації позивача) із заявою щодо надання інформації про стан виконання рішення суду.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, листом від 22.04.2024 позивача повідомлено про те, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 № 480/3702/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було повторно розглянуто заяву від 23.03.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та за результатом повторного розгляду відмовлено в призначенні пенсії за віком.

До листа було долучено копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.09.2023 № 262440017842.

Так, у спірному рішенні, зокрема, зазначено, що страховий стаж позивача складає 39 років 04 місяці 01 день.

Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 18.12.1991 по 05.06.1992, оскільки дата наказу про прийняття на роботу виправлена, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (наказ №58 від 29.07.1993).

Відповідно до наданих документів пільговий стаж особи - відсутній.

Відповідно до наданих документів до пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки № 24/05 від 09.02.2012, виданої ПАТ Екостандарт, оскільки довідка не відповідає формі додатку № 5 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (відсутня інформація про стан підприємства на дату звернення).

Не надано первинні документи, які слугували підставою видачі пільгової довідки.

Акт зустрічної перевірки факту пільгової роботи відсутній.

Відповідно до п.5 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови КМУ від 01.08.1992 № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці", для підтвердження пільгового стажу надаються документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Накази про проведення атестації робочих місць за умовами праці - відсутні.

Додатково зазначено, що за наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону № 1058 відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж (а.с.11).

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 вказаної статті Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами статті 26 Закону № 1058 встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 № 159/4178/16-а.

У періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.

Отже, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе роботодавець.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , у період з 18.12.1991 по 05.06.1992 позивач працювала в ательє кравцем по пошиттю жіночого одягу 5 розряду (зворот а.с. 15).

Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.

Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині періоду з 18.12.1991 по 05.06.1992 містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, як-то виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

На переконання суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, отримавши документи про призначення пенсії, належним чином не надало оцінку записам та відомостям трудової книжки, які в сукупності дають підстави для зарахування записів трудової книжки до страхового стажу позивача.

Разом з тим, частиною 3 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області перевірки достовірності відомостей про позивача.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає про те, що у позивача відсутній пільговий стаж.

У той же час, як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 у період з 12.10.1992 по 13.10.2006 позивач працювала на посаді електрослюсаря з ремонту та обслуговування автоматики та засобів вимірювань по обслуговуванню автоматики та засобів вимірювань котельного і турбінного цехів (КТЦ) і цеху топливоподачі (ЦТП) Дарницької ТЕЦ (записи № 18-24) (а.с.16-17).

Згідно розділу ХХХІІІ Списку №2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, право на пільгову пенсію мають слюсарі, електромонтери, електрослюсарі всіх найменувань, зайняті на обслуговуванні, ремонті котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування паливоподання і пилоприготування, що забезпечують його роботу засобів вимірювання та автоматики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 затверджений Список № 2 в розділі «Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство» віднесено зокрема, таку професію, як «Слюсарі, електромонтери, електрослюсарі всіх найменувань, зайняті на обслуговуванні, ремонті котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування паливоподавання і пилоприготування, що забезпечують його роботу засобів вимірювання та автоматики» (2140000а-18455.)

Отже, записами у трудовій книжці підтверджено, що позивач у період з 12.10.1992 по 13.10.2006 працювала за професією, яка віднесена до Списку №2, що був чинний станом на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, пільгових стаж позивача підтверджено довідкою від 09.02.2012 № 24/05 (а.с.33-34), відповідно до якої у період з 12.10.1992 по 01.05.1999 позивач працювала повний робочий день на Дарницькій ТЕЦ електрослюсарем по обслуговуванню автоматики та засобів вимірювання у котловотурбінному цеху та цеху паливоподавання. Пільговий стаж складає 06 років 06 місяців 20 днів. Підстава: Список № 2 розділ 13 "«Електростанції, енергопотяги, паросилове господарство» пункт 2140000а-18455 довідника пільгових професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.

Також у довідці зазначено, що у 1998 році була проведена атестація робочих місць відповідно до постанови КМУ від 01.08.1992 № 442.

У період з січня по травень 2001 року була проведена атестація робочих місць відповідно наказу №281 від 19.11.2000.

З огляду на викладене, з урахуванням зазначення роботи позивача у записах трудової книжки, яка має пріоритетність під час врахування стажу позивача, підтвердження роботи позивача на вищевказаній посаді довідкою від 09.02.2012 № 24/05, яка уточнює особливий характер роботи, а також визначення Списком №2 наявності при обійманні вказаної посади права на пенсію за віком на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу роботи позивача період її роботи з 12.10.1992 по 13.10.2006.

За наведених обставин, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 18.12.1991 по 05.06.1992 до страхового стажу та період роботи з 12.10.1992 по 13.10.2006 до пільгового стажу, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 13.09.2023 № 262440017842 підлягає скасуванню.

Також, обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи з 18.12.1991 по 05.06.1992 та до пільгового стажу період її роботи з 12.10.1992 по 13.10.2006, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву від 23.03.2023 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, згідно із пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, а саме з 23.03.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

На виконання вказаних норм Закону №1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.

Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №810/637/18.

У межах спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності оскаржуваного рішення щодо незарахування до стажу позивача періодів її роботи згідно з трудовою книжкою.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням спірних періодів, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Стосовно заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов`язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Керуючись статтею 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.09.2023 № 262440017842 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії період її роботи з 18.12.1991 по 05.06.1992 та до пільгового стажу період її роботи з 12.10.1992 по 13.10.2006, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 23.03.2023 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько