Рішення № 123200803, 15.11.2024, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9973/24

Провадження № 2/466/2858/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 листопада 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Невойта П.С.

секретаря с/з Пукшина А.В.

справа №466/9973/24

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з центральнізованого опалення (постачання теплової енергії) та послуги з постачання гарячої води,

в с т а н о в и в:

02.10.2024 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460 звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з центральнізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.05.2019 р. по 29.02.2024 р. в сумі 47 233, 94 грн. та послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 р. по 29.02.2024 р. в сумі 2 549, 07 грн. та судового збору в розмірі 3 028, 00 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ 05506460.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації №3 від 12.08.2024 року, виданої ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є власником вищевказаної квартири АДРЕСА_2 .

Відповідачі є споживачами послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», перебувають на абонентському обліку та їм відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово- комунальних послуг.

Відповідно до ст.302 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Отже, між позивачем та відповідачами встановилися зобов`язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Виконавець послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго» надавав споживачу послуги в повному обсязі та належної якості, споживач користувався ними, але оплату не здійснював. Це свідчить про неналежне виконання відповідачами зобов`язань, наслідком чого є порушення права позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

01.07.2014 року відповідачам було надіслано Договір приєднання до надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго». З 01 грудня 2021 року з відповідачами укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Згідно з ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно з п.1, п.5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Тобто, укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі типового договору, визначено як обов`язок, а не як право споживача. Обов`язок укласти договір приєднання відповідач не виконав, чим порушив п.1. п.5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п.1 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, як вказує позивач, неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несплату боргу відповідачами, позивач не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутися до суду та просить позов задовольнити.

Ухвалою від 03.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_4 , яка діє на підставі довіреності від 28.04.2022 в судове засідання не прибула, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилались судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідачів та володіння майном, зареєстрованого у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовими конвертами з судовою повісткою, що повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про неможливість вручення відповідачам судових повісток, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачам належним чином. Також повідомлений СМС повідомленням про судовий розгляд справи 15.11.2024 року. Відповідачі відзив на позов, клопотання про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали, про причини неявки в суд не повідомляли.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідачі зобов`язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачі надавали суду докази неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, неявку відповідачів в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачів про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

З огляду на зазначену вище практику ЄСПЛ, враховуючи обставини неявки відповідачів до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачів, який з 03.10.2024 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення цього рішення жодного разу до суду не з`явились, станом розгляду справи не цікавились, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтували.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи зазначені факти, згоду представника позивача, що викладена у його заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

З довідки, виданої ЛМКП «Львівтеплоенерго» №3 від 12.08.2024 р. вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 та відповідно користуються послугами з центрального опалення та постачання гарячої води.

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійснення своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Згідно ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Отже, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Наведена вище правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі №521/3743/17-ц (провадження №61-26462св18) та у постанові від 19.08.2020 у справі №703/2200/15-ц (провадження №61-7289св20).

Відповідачі є споживачами послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», перебувають на абонентському обліку та їм відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, проте всупереч даної норми закону, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо сплати послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, а тому зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово- комунальних послуг.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на лютий 2024 року за квартирою АДРЕСА_2 , у відповідачів утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2019 і до 29.02.2024 року в розмірі 47 233, 94 грн., за послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 і до 29.02.2024 року в розмірі 2 549, 07 грн., оскільки відповідачі неналежно виконували свої обов`язки, зокрема, не вносили виконавцю плату за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого й утворилась заборгованість.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до п. 3-4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності визначено суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію), якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Згідно ст. 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до закону, позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» 01.07.2014 року був підготовлений та направлений на адресу відповідачів для підписання два примірники договору приєднання. З 01 грудня 2021 року з відповідачами укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами /тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Нормою ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Однак відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконали, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість за період з 01.05.2019 і до 29.02.2024 року за послуги з централізованого опалення в розмірі 47 233, 94 грн., за послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 і до 29.02.2024 року в розмірі 2 549, 07 грн., згідно розрахунку боргу, який міститься матеріалах справи та який стороною відповідачів не спростований, а тому суд бере такий до уваги.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3028, 00 гривень.

Керуючись ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - не відомий, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 в користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», заборгованість за період з 01.05.2019 і до 29.02.2024 року за послуги з централізованого опалення в розмірі 47 233, 94 грн., за послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 і до 29.02.2024 року в розмірі 2 549, 07 грн., всього 49 783, 01 грн. (сорок дев`ять тисяч сімсот вісімдесят три гривні одну копійку).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 3028 /три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок/ сплаченого судового збору.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, юридична адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - не відомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 15.11.2024.

Суддя П. С. Невойт