Ухвала суду № 123198670, 21.11.2024, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/611/22

Провадження № 1-кп/147/10/24

УХВАЛА

21 листопада 2024 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020120000057 від 03.06.2022, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Тростянецькому районному суді Вінницької області перебуває дане кримінальне провадження.

Ухвалою від11.10.2024призначено судовийрозгляд кримінального провадження №12022020120000057 від 03.06.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України

19.11.2024 прокурором через канцелярію суду було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу увиді тримання під вартоюстроком на 60днів. Клопотання мотивоване тим, щона даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.1, п.3, п.4 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за вчинення яких передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років тавід 5 до 8 років відповідно. ОСОБА_4 неодноразово судимий за вчинення злочиніврізногоступенятяжкості, тому він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих,свідківуцьому ж кримінальному провадженні. Окрім того, встановлено,що ОСОБА_4 неодружений,не маєофіційного місця роботи, відсутнє постійнемісце проживання.Зазначеніобставини свідчать про відсутність вобвинуваченого міцних соціальних зв?язків. Окрім того, у зв`язку з тим, що обвинувачений раніше вчинив ряд кримінальних правопорушень, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та вважає, що є підстави для продовження раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 без визначення розміру застави, оскільки інкриміновані останньому злочини, вчинені із застосуванням насильства та не перестали існувати ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого просив визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, посилаючись на те, що його підзахисний уже понад два роки утримується під вартою. Просив взяти до уваги рішення Європейського суду з прав людини «Александров проти України», оскільки КПК України визначає право суду не визначати заставу, а не обов`язок, та саме тривалість перебування його підзахисного під вартою слугує підставою для наявності альтернативного запобіжного заходу.

Обвинувачений підтримав клопотання прокурора та заперечив проти застосування до нього альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ухвалою суду від 26.09.2024 було задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 24.11.2024 включно без визначення розміру застави.

Прокурор у своєму клопотанні обґрунтувала необхідність продовження такого запобіжного заходу наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Суд своєю ухвалою від 26.09.2024 погодився із доводами прокурора у клопотанні та дійшов висновку про існування вище зазначених ризиків, а саме: ризик переховуватися від суду та ризик впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема неявками до суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також взято до уваги ту обставину, що вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 26.09.2024, ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч.1 ст.71 КК України, остаточно призначено покарання у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати та не зменшилися.

Кримінальні правопорушення, за якими обвинувачуються ОСОБА_4 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів.

Покарання, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях - позбавленням волі, без обрання іншої альтернативної міри покарання.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, збільшує ймовірність ризику переховування від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки на даному етапі судового розгляду останні ще не допитані у судовому засіданні.

Окрім того, ОСОБА_4 є неодноразово судимий за вчинення злочинів різного ступеня тяжкості, а востаннє засуджений 26.09.2024 Бершадським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі.

Варто зазначити, що серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Р.»).

Доводи захисника щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд вважає не переконливими і не обґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч.1ст.194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання, а в подальшому і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд на даному етапі не встановив.

Окрім того, суд звертає увагу, що відомості, що висновки, документи, які підтверджують неможливість обвинуваченого знаходитися під вартою в умовах слідчого ізолятору, суду не надані.

Також, судом взято до уваги те, що наразі на території України введений воєнний стан, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку, а відтак застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.

Тому суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого на даній стадії кримінального провадження інших більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконанню цим обвинуваченим процесуальних обов`язків та судових рішень, у зв`язку з чим вважає доцільним продовжити дію раніше застосованого запобіжного заходу, задовольнивши клопотання прокурора.

Ухвалюючи дане рішення судом також ураховано відсутність у матеріалах справи відомостей про наявність постійного місця проживання обвинуваченого, офіційного джерела доходу та сталих сімейних чи родинних стосунків.

Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Також згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв`язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.

При постановленні даної ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів проти життя та здоров`я людини із застосуванням насильства, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, на даний час не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти наявним і дійсним ризикам.

Також суд бере до уваги, що сам обвинувачений заперечує проти застосування до нього альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави та підтримує позицію прокурора.

Таким чином,враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які на думку суду є наявними і достатніми для продовження тримання обвинуваченого під вартою, обставини, зазначені у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на строк, що не може перевищувати двох місяців, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177,183,199,327,331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 січня 2025 року включно.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

В судовому засіданні оголосити перерву до 15.00 год. 25.11.2024.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текстухвали виготовлено тапроголошено 21.11.2024о 14-45год.

Суддя ОСОБА_1