Рішення № 123194794, 21.11.2024, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5786/24

Провадження № 2/185/3411/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/5786/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь 245 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконання трудових обов`язків.

В обґрунтування позову зазначає наступне.

ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 18

вересня 2000 року по 22 грудня 2016 року працював у різних структурних підрозділах

на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля». Працюючи у шкідливих умовах вугільної промисловості ОСОБА_1 отримав професійне захворювання.

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання

форми П-4 від 07 квітня 2017 року, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: 1. Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4-S1 зліва, шийна С6-С7,

переважно зліва, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким

больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними

порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього

плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з

періартрозами, ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня)

суглобів. 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої студії), група «А». ЛН першого-другого ступеня.

3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких

обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм

робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є:

Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного 14,0% в повітрі робочої

зони в 26,4 раз перевищує ГДК (фактичне значення 52,8 мг/м3, при допустимій

концентрації - 2 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 "Общие санитарно-гигиенические

требования к воздуху рабочей зоны" Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий на 12 дБА (фактичне значення 92 дБА, при допустимому - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99.; освітленість (коефіцієнт природного освітлення) - природне освітлення відсутнє, при допустимому 0,6; відносна вологість повітря вище нормативних параметрів на 15,0% (фактичне значення 90,0%, при допустимому - 75% по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП

3.3.1.095-2002. Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному

навантаженні (за участю м`язів рук, тулуба, ніг) становить 96000 кг/м, при

допустимому до 44000 кг/м; маса вантажу, що постійно підіймається та

переміщується вручну 40 кг, при допустимій до 30 кг; величина статичного

навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками

108000 кг/с, при допустимій 70000кг/с; перебування в незручній позі (під кутом

30°) 38% часу зміни, при допустимих до 25% часу зміни; нахили тулуба (вимушені,

більше 30°) становить 117 разів за зміну, при допустимій 51-100 разів на зміну.

Напруженість праці: навантаження на слуховий аналізатор (при виробничій

необхідності сприйняття мови чи диференційованих сигналів) - розбірливість слів та

сигналів від 70% до 50%, при допустимій - від 100% до90%), ступінь відповідальності

за результат своєї діяльності, значущість помилки - є відповідальним за

функціональну якість кінцевої продукції, робіт, завдання, неправильні рішення

можуть викликати пошкодження обладнання, зупинку технологічного процесу,

можливу небезпеку для життя, при нормі - є відповідальним за виконання окремих

елементів завдання. Вимагає додаткових зусиль в роботі з боку працівника); ступінь

ризику для власного життя та життя людей - вірогідний (норма - виключений);

ступінь відповідальності за безпеку інших осіб - є відповідальним за безпеку (нормавиключена), нерегулярна змінність з роботою в нічний час (норма - однозмінна

робота без нічної зміни).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 23 травня 2017 року серії 12

ААА № 046677 позивачу первинно визначено ступінь втрати

працездатності на рівні 60% з яких: 45% - радикулопатія, 10% - хронічне

обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 10 червня 2020 року серії 12

ААА № 058442 позивачу повторно безстроково визначено ступінь

втрати працездатності на рівні 60% з яких: 45% - радикулопатія, 10% - хронічне

обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 10 червня 2020 року серії 12

ААБ № 604980 позивачу повторно безстроково встановлено третю

групу інвалідності та протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної

праці, несприятливого мікроклімату, підземно.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування,

що підтверджується медичним висновками.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та

порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості

реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє

можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання

хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та

біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того,

внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується

значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної

допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної

рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху,

поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно

позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний

час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними,

усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні

явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже,

факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами

доказування.

Враховуючи ступень втрати працездатності, тривалість та глибину фізичних та душевних страждань, не можливість відновити стан здоров`я, істотність змін у життєвих стосунках, необхідність додаткових зусиль для організації повсякденного життя, постійне лікування позивач вважає, що стягнення з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 245000 грн є справедливим та розумним.

Ухвалою суду від 31.05.2024 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.09.2024 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнає частково в розмірі 60 000 грн з утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, розстрочивши виконання судового рішення, на дванадцять місяців рівними частинами з граничною щомісячною виплатою в останній робочий день місяця, та зазначає наступне.

Оскільки позов не містить відомостей про обставини (та доказів на їх підтвердження)

дії на позивача саме джерела підвищеної небезпеки, на думку відповідача розгляд

позовних вимог необхідно здійснювати керуючись частиною 1 статті 1167 та

частиною 3 статті 23 ЦК України, якими визначено загальні підстави деліктної

відповідальності за заподіяння моральної шкоди .

Відповідно до пункту 5.1. Методичних рекомендацій, затверджених листом

Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797, відповідно до загальних підстав

цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору

про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,

протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і

протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Склад правопорушення у діях Відповідача відсутній. На вимогу статті 153 КЗпП України, статті 13 Закону України «Про охорону праці», відповідач забезпечив Позивача усіма необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, створив безпечні і нешкідливі умови праці, наскільки це є обґрунтовано практично можливим.

Відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувалися.

В матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій на

підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці,

відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про

допущення порушень з боку відповідача. Позивачем не надано жодних доказів про наявність постанови чи вироку суду про притягнення посадових осіб Відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Таким чином, оскільки у встановленому законом порядку посадові особи

відповідача не визнавалися винними у порушенні законодавства про

охорону праці, вина як елемент складу правопорушення відсутня.

Враховуючи відсутність встановлених фактів порушення відповідачем законодавства

про охорону праці є недоведеним причинний зв`язок між виникненням

хронічних захворювань та діями відповідача.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Укладаючи з відповідачем трудовий договір був повідомлений в порядку

передбаченому статті 29 КЗпП України, про важкі, шкідливі та небезпечні умови

праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров`я та пов`язані з

цими умовами праці пільги та компенсації. Ніщо не перешкоджало позивачу

відмовитися від укладення цього договору. Тобто позивач свідомо йшов працювати у

важких умовах праці.

Вважає, що наданих позивачем доказів можна зробити висновок, що його обмеження полягають лише в протипоказанні до шкідливих та важких умов праці. В іншому позивач має можливість бути повноцінним членом суспільства та забезпечується соціальними пільгами на достатньому рівні.

Вважає, що позивачем не надано обґрунтування/розрахунку щодо розміру моральної шкоди, не надано доказів заподіяння позивачу моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач з 18 вересня 2000 року по 22 грудня 2016 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах в Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля».

22.12.2016 позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я.

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання

форми П-4 від 07 квітня 2017 року, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: 1. Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4-S1 зліва, шийна С6-С7,

переважно зліва, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким

больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними

порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього

плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з

періартрозами, ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня)

суглобів. 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої студії), група «А». ЛН першого-другого ступеня.

3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких

обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм

робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є:

Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного 14,0% в повітрі робочої

зони в 26,4 раз перевищує ГДК (фактичне значення 52,8 мг/м3, при допустимій

концентрації - 2 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 "Общие санитарно-гигиенические

требования к воздуху рабочей зоны" Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий на 12 дБА (фактичне значення 92 дБА, при допустимому - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99.; освітленість (коефіцієнт природного освітлення) - природне освітлення відсутнє, при допустимому 0,6; відносна вологість повітря вище нормативних параметрів на 15,0% (фактичне значення 90,0%, при допустимому - 75% по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП

3.3.1.095-2002. Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному

навантаженні (за участю м`язів рук, тулуба, ніг) становить 96000 кг/м, при

допустимому до 44000 кг/м; маса вантажу, що постійно підіймається та

переміщується вручну 40 кг, при допустимій до 30 кг; величина статичного

навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками

108000 кг/с, при допустимій 70000кг/с; перебування в незручній позі (під кутом >

30°) 38% часу зміни, при допустимих до 25% часу зміни; нахили тулуба (вимушені,

більше 30°) становить 117 разів за зміну, при допустимій 51-100 разів на зміну.

Напруженість праці: навантаження на слуховий аналізатор (при виробничій

необхідності сприйняття мови чи диференційованих сигналів) - розбірливість слів та

сигналів від 70% до 50%, при допустимій - від 100% до90%), ступінь відповідальності

за результат своєї діяльності, значущість помилки - є відповідальним за

функціональну якість кінцевої продукції, робіт, завдання, неправильні рішення

можуть викликати пошкодження обладнання, зупинку технологічного процесу,

можливу небезпеку для життя, при нормі - є відповідальним за виконання окремих

елементів завдання. Вимагає додаткових зусиль в роботі з боку працівника); ступінь

ризику для власного життя та життя людей - вірогідний (норма - виключений);

ступінь відповідальності за безпеку інших осіб - є відповідальним за безпеку (нормавиключена), нерегулярна змінність з роботою в нічний час (норма - однозмінна

робота без нічної зміни).

Відповідно до первинної довідки обласної МСЕК серії 12ААА № 046677 від 23.05.2017 позивач оглядався комісією, йому встановлено третю групу інвалідності з 01.06.2018 до 03.05.2017, визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% з яких: 45% - радикулопатія, 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість.

Відповідно до повторної довідки обласної МСЕК серії 12ААА № 058442 від 10.06.2020 позивач оглядався комісією, йому встановлено третю групу інвалідності з 01.06.2020 безстроково, встановлено втрату працездатності 60% з яких: 45% - радикулопатія, 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість.

Відповідно до повторної довідки МСЕК серії 12ААБ № 604980 від 10.06.2020 позивач оглядався комісією, йому встановлено третю групу інвалідності з 01.06.2020 безстроково, причина інвалідності професійне захворювання, переогляду не підлягає.

Триваючі проблеми зі здоров`ям, отримані внаслідок хронічного професійного захворювання позивача, періодичні лікування, підтверджуються, також, наданими виписками зі історій хвороб позивача.

Відповідно дост. 43 Конституції Українидержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимогст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Судом встановлено, що після роботи на підприємстві відповідача та зі звільнення за станом здоров`я 22.12.2016 до встановлення позивачу 60 % втрати працездатності та третьої групи інвалідності за професійним захворюванням позивач на інших підприємствах не працював.

Позивачем надано належні та допустимі докази (довідки МСЕК, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання), щодо встановлення інвалідності та 60% втрати працездатності саме внаслідок професійного захворювання.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першоюст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, він вимушений систематично отримувати медичну допомогу, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди, так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога, відсутній висновок судово-психіатричної експертизи, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 60 % втрати професійної працездатності (які є предметом даного спору), істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Таким чином граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.

Щодо вирішення питання про розстрочення судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 7статті 265 ЦПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Заявник як на підставу розстрочення виконання судового рішення посилався на власне скрутне матеріальне становище, триваючий воєнний стан у державі, пошкодження інфраструктури підприємства у зв`язку з бойовими діями, надання безкоштовно електроенергії установам критичної інфраструктури.

Відповідно до положеньстатті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (як то, зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів); загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі; недостатність майна заявника - фізичної особи для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі або відсутність у нього такого майна; сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг) заявником; виконання заявником плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду).

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Беручи до уваги відсутність доведеності заявником причинно-наслідкових зв`язків між введеним воєнним станом та наявними у нього певними складнощами, пов`язаними з фінансовою складовою, суд не погоджується із цими доводами.

Незважаючи на те, що на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який триває на час розгляду справи, жодних доказів на підтвердження неможливості виконання у цей період рішення суду, матеріали справи не містять. Складне матеріальне становище не може вважатися винятковою обставиною, що ускладнює виконання рішення суду, і не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного часу діючим законодавством не передбачено.

Безпідставне та необґрунтоване розстрочення виконання рішення суду буде порушувати законні права та інтереси позивача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Тому клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1200,00 грн.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ: 00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград Дніпропетровська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 000 (сто двадцять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1200,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко