Рішення № 123191830, 21.11.2024, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1715/24

Номер провадження 2/573/480/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Замченко А.О.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит»», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

20.08.2024 адвокат Василець С.О. в інтересах ОСОБА_1 здав на пошту позов до ТОВ «Ізі Кредит», в якому вказує, що в квітні 2024 ОСОБА_1 стало відомо про відкриття виконавчого провадження №64593031 з примусового виконання виконавчого напису №935, вчиненого 18.02.2021 приватним нотаріусом Головкіною Я.В., про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості за кредитним договором від 09.08.2019 №238523. Вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, для його вчинення відповідачем не було надано оригінал нотаріально посвідченої угоди, а нотаріусом не перевірено безспірність заборгованості, а сам кредитний договір підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Посилаючись на викладені обставини, просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Головкіної Я.В. від 18.02.2021 №935 таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 29.08.2024 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Заочним рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 13.09.2024 позов ОСОБА_1 було задоволено.

17.10.2024 до суду надійшла заява представника ТОВ «Ізі Кредит» про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 31.10.2024 заочне рішення скасовано, а справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

19.11.2024 до суду надійшла заява представника ТОВ «Ізі Кредит» - Крижанівської О.І. про визнання позову, в якій вона також просила зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 2000 грн мотивуючи тим, що їх заявлений розмір не відповідає критеріям реальності та розумності, розглядувана справа є малозначною, а позовна заява була скопійованою з рішення суду.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Василець С.О. не з`явилися. Останній подав клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує (а. с. 100).

Представник відповідача ТОВ «Ізі Кредит» у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а. с. 89). Про причини неявки суд не повідомив.

Треті особи приватний нотаріус Головкіна Я.В., приватний виконавець Малкова М.В. у судове засідання також не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а. с. 88). Про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.02.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі Кредит» заборгованості за кредитним договором №238523 від 09.08.2019, у розмірі 21220 грн за період з 18.10.2019 по 01.02.2021, з яких: 13021 грн 45 коп. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6198 грн 55 коп. прострочена заборгованість за несплаченими відсотками, 2000 грн строкова заборгованість за штрафами і пенями (а. с. 19).

Виконавчий напис було зареєстровано в реєстрі за №935.

За заявою представника ТОВ «Ізі Кредит» 22.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №64593031 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса (а. с. 14, 20).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 87, 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

У постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 гл. 16 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 гл. 16 р. ІІ вказаного Порядку в разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

На сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. А зазначеним Порядком вчинення нотаріальних дій передбачено надсилання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання боржнику та майновому поручителю для одержання виконавчого напису лише по іпотечним договорам.

Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати в позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику в порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №554/6777/17, від 30.09.2019 у справі 357/12818/17, від 10.01.2023 у справі №619/4933/20.

Звертаючись з позовом до суду позивачка зазначила, що на момент вчинення виконавчого напису в нотаріуса не було жодних документів від стягувача про направлення їй як боржнику будь-яких документів, доказів зворотного відповідачем суду надано не було, тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Пунктами 3.1,3.2глави 16Розділу ІІПорядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від22.02.2012№296/5,передбачено,що нотаріусвчиняє виконавчінаписи:якщо поданідокументи підтверджуютьбезспірність заборгованостіабо іншоївідповідальності боржникаперед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 26.11.2014№662були внесенізміни довказаного Переліку,зокрема,його булодоповнено розділом«Стягнення заборгованостіз підстав,що випливаютьз кредитнихвідносин»,пунктами якогобуло встановлено,що кредитнідоговори,за якимиборжниками допущенопрострочення платежівза зобов`язаннями,належать додокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів,а дляодержання такогонапису надаються: а)оригінал кредитногодоговору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині, зокрема, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Як встановлено судом оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 18.02.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів належать нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно». Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Укладений 09.08.2019 кредитний договір №238523 нотаріально посвідчений не був (а. с. 15-17), а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №172/1652/18.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Представником ТОВ «Ізі Кредит» подано заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, оскільки встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, з нього на користь позивача слід стягнути 605 грн 60 коп. сплаченого судового збору, а також повернути позивачу з державного бюджету 605 грн 60 коп. судового збору.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.04.2020 у справі №727/4597/19, зазначено, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

З огляду на викладене, стороною позивача доведено, що витрати на правничу допомогу становлять 5000 грн (а. с. 26).

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.

Як вбачається з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу лише на підставі відповідного клопотання сторони.

19.11.2024 представник відповідача подав суду заяву про визнання позову, в якій також просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу (а. с. 93-94), що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн є неспівмірними зі складністю даної справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу слід зменшити.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн понесених і документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Васильцем С.О.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» (04210, м. Київ, набережна Оболонська, 15, корп. 4, код ЄДРПОУ 36183990), треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна ( АДРЕСА_2 ), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна (02094, м. Київ, вул. Черчиля Вінстона, 42, оф. 329), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №935, вчинений 18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» 21220 (двадцять однієї тисячі двісті двадцяти) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» на користь ОСОБА_1 3605 грн 60 коп. судових витрат.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 605 грн 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя