Рішення № 123191681, 24.10.2024, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7263/23

Провадження № 2/496/152/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Черних Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі - ПрАТ «СК «Еталон») - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача у порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, у сумі 39337,85 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначено,що постановоюБіляївського районногосуду Одеськоїобласті від08.05.2023року посправі №496/2634/23 ОСОБА_1 визнаний винниму вчиненніправопорушення,передбаченого ч.1ст.130КУпАП.Судом усправі №496/2634/23встановлено,що 06.04.2023року о17:20год.Одеській області,Одеський район,с.Кам`янка,по вул.Тираспольській,водій ОСОБА_1 керував транспортнимзасобом «OpelVectra»,д.н.з. НОМЕР_1 ,з ознакамиалкогольного сп`яніння.Від проходженняогляду настан сп`янінняу встановленомузаконом порядкувідмовився.Постановою Біляївськогорайонного судуОдеської областівід 08.05.2023року посправі №496/2634/23 ОСОБА_1 визнаний винниму вчиненніправопорушення,передбаченого ст.124КУпАП.Судом усправі №496/2634/23встановлено,що ОСОБА_1 не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Еталон» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме транспортного засобу «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , строк дії полісу з 17.02.2023 року по 16.02.2024 року. Власник транспортного засобу «Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 (постраждав у ДТП 06.04.2023 року) ОСОБА_3 03.05.2023 звернувся до страховика ПрАТ «СК «Еталон» з заявою про страхове відшкодування. Згідно з страховим актом ПрАТ «СК «Еталон» №1024/01/50/2023/1 від 23.08.2023 року, сума виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_3 склала 39337,85 грн. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: 33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Відповідач у порушення вимог ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомив ПрАТ «СК «Еталон» про настання вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: 38.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Таким чином, ПрАТ «СК «Еталон» має право подати регресний позов до ОСОБА_1 на підставі п.п. а) та ґ) підпункту 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з вимогою сплати виплаченого страхового відшкодування у сумі 39337,85 грн. У зв`язку з викладеним, представник позивача У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але через підсистему «Електронний суд» надіслав клопотання, в якому просив справу розглянути за його відсутності, позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з положеннями ч.1ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Біляївського районного суду Одеської області від 08.05.2023 року по справі №496/2634/23, яка набрала законної сили 18.05.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень та накладено на нього адміністративне стягнення: за ст. 124 КУпАП у виді штрафу на користь держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень; за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

У постанові суду вказано, що 06.04.2023 року о 17:20 год. в Одеській області, Одеський район, с. Кам`янка, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Іванова, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулиці Тираспольська, не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. В результаті ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того, 06.04.2023 року о 17.20 год. в Одеській області, Одеський район, с. Кам`янка, по вул. Тираспольській, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах з порожнини роту алкоголю, почервоніння очей та не стійка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.

Транспортний засіб «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди (06.04.2023 року) був застрахований у ПрАТ «СК «Еталон», що підтверджується полісом №АР/3561363 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії полісу з 17.02.2023 року по 16.02.2024 року. Розмір франшизи 3200 грн.

З відповіді від НПУ вбачається, що 06.04.2023 року о 17:20 год. за адресою: Одеська область, Одеський (колишній Біляївський) район, с. Кам`янка, вул. Тираспольська, буд. 21, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілю «Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .

06.04.2023 року ОСОБА_4 , як потерпіла особа, зверталася до ПрАТ «СК «Еталон» з повідомленням про настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди за полісом ОСЦПВВНТЗ. У повідомленні вказано, що власником транспортного засобу «Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 .

Додатком до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 06.04.2023 року є план-схема ДТП.

03.05.2023 року ОСОБА_3 , як власник пошкодженого транспортного засобу «Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «СК «Еталон» з заявою про виплату страхового відшкодування згідно з договором (полісом) №АР/3561363. Грошові кошти просив перерахувати на рахунок ТОВ «Авто Груп+».

Згідно ремонтної калькуляції №1024/01/50 від 03.05.2023 року вартість ремонту транспортного засобу «Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 42537,85 грн. (з вирахуванням зношення запчастин).

Відповідно до страхового акту ПрАТ «СК «Еталон» №1024/01/50/2023/1 від 23.08.2023 року, сума страхового відшкодування ОСОБА_3 , як власнику пошкодженого транспортного засобу Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 39337,85 грн. (франшиза за договором страхування 3200 грн.).

23.08.2023 року ПрАТ «СК «Еталон» перерахувало на рахунок ТОВ «Авто Груп+» грошові кошти у сумі 10000 грн., призначення платежу: *;18000_8203; на ремонт транспортного засобу Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 2153606854, страхове відшкодування по договору АР-3561363 зг. с/а 1024/01/50/2023/1, без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №2867.

24.08.2023 року ПрАТ «СК «Еталон» перерахувало на рахунок ТОВ «Авто Груп+» грошові кошти у сумі 10000 грн., призначення платежу: *;18000_8203; на ремонт транспортного засобу Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 2153606854, страхове відшкодування по договору АР-3561363 зг. с/а 1024/01/50/2023/1, без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №2879.

28.08.2023 року ПрАТ «СК «Еталон» перерахувало на рахунок ТОВ «Авто Груп+» грошові кошти у сумі 19337,85 грн., призначення платежу: *;18000_8203; на ремонт транспортного засобу Toyota Fortuner», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 2153606854, страхове відшкодування по договору АР-3561363 зг. с/а 1024/01/50/2023/1, без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №2912.

Згідно ч.6ст. 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В силу положень ч.6 ст. 82 ЦПК України, наявність вини ОСОБА_1 у настанні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 06.04.2023 року, є доведеною, та не підлягає доказуванню.

Нормамист. 11 ЦК Українипередбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин міститьЗакон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно дост.3Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» (далі-Закон)обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Частинами 1,2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК Українишкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК Українипередбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У п.1.7 ст. 1 Закону зазначено, що забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Звертаючись з даним позовом до суду, ПрАТ «СК «Еталон» заявило про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 39337,85 грн. в порядку регресу.

Верховний суд у постанові від 24.03.2021 року по справі №523/3212/19 зазначив, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

У постанові Верховного суду від 21.09.2019 року по справі №521/10891/15 вказано, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного ст. 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це випливає із змісту ст. 559 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом ст. 1191 ЦК України так і за змістом ст. 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим - третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У разінастання дорожньо-транспортноїпригоди,яка можебути підставоюдля здійсненнястрахового відшкодування(регламентноївиплати),водій транспортногозасобу,причетний дотакої пригоди,зобов`язаний:невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально (п.п. 33.1.4. п.33.1. ст. Закону).

Підпунктами «а», «ґ» п.п. 38.1.1 п. 38.1ст.38 Закону передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 08.05.2023 року по справі № 496/2634/23 встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах з порожнини роту алкоголю, почервоніння очей та не стійка хода, проте від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився та матеріалами справи встановлено, що відповідач, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону, про її настання.

На підставі звернення потерпілого, зібраних документів та згідно з страховим актом ПрАТ «СК «Еталон» №1024/01/50/2023/1 від 23.08.2023 року, було виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 , як власнику пошкодженого транспортного засобу, у розмірі 39337,85 грн.

З огляду на вищевказане, суд вважає доведеним, що до ПрАТ «СК «Еталон» перейшло право регресної вимоги до відповідача у сумі 39337,85 грн.

Варто зауважити, що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілому відповідачем в жодній мірі не оспорювався, на його спростування будь-які докази суду не надані, а тому у суду відсутні будь-які правові підстави ставити під сумнів надані на його обґрунтування докази.

Доказами, згідно зіст. 76 ЦПК України,є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Еталон» у порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 39337,85 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції №624 від 13.10.2023 року за подання даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн., а тому вказані судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Еталон».

Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

У відповідності доч.1 ст.26Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст. 1 Закону).

За приписами ч.3ст. 27 Закону, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульованоГлавою 63 ЦК України. Зокрема,ст. 903 ЦК Українипередбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суду постановівід 09.06.2020року посправі №466/9758/16-цзазначив, щосклад тарозмір витрат,пов`язанихз оплатоюправової допомоги,входить допредмета доказуванняу справі.На підтвердженняцих обставинсуду повиннібути наданідоговір пронадання правовоїдопомоги (договірдоручення,договір пронадання юридичнихпослуг таін.),документи,що свідчатьпро оплатугонорару таінших витрат,пов`язанихіз наданнямправової допомоги,оформлені увстановленому закономпорядку (квитанціядо прибутковогокасового ордера,платіжне дорученняз відміткоюбанку абоінший банківськийдокумент,касові чеки,посвідчення провідрядження).Зазначені витратимають бутидокументально підтвердженіта доведені.Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ПрАТ «СК «Еталон» надано суду: договір про надання професійної правничої допомоги від 28.06.2023 року, укладений між ПрАТ «СК «Еталон» та адвокатським об`єднанням «Дісп`ютс» в особі керуючого партнера Чугуєнка Д.В.; додаткову угоду №1 від 24.07.2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 28.06.2023 року; клопотання адвоката Чугуєнка Д.В. про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.; ордер від 18.10.2023 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5794/10, видане ОСОБА_2 .

Проте, представником позивача не додано до матеріалів справи документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акт виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо), а тому суд позбавлений можливості оцінити об`єм виконаної роботи представника позивача та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, виходячи з чого, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог в цій частині.

Крім того, представником позивача не надано суду платіжне доручення з відміткою банку, касовий чек або інший документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках цієї справи на суму 10 000 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 22, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76-82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 272, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ: 20080515, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під`їзд) у порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, у сумі 39337,85 грн. (тридцять дев`ять тисяч триста тридцять сім гривень 85 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ: 20080515, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під`їзд) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн.

В іншій частині позовну заяву - залишити без задоволення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.Л. Пасечник