Рішення № 123186239, 23.10.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4326/24

Провадження № 2-о/309/411/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Ткач О.О.,

секретар судового засідання Гелетей Д.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування Хустської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою заінтересовані особи: орган опіки та піклування Хустської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 28.01.1995 року, у вказаному шлюбі народилися ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Хустського районного суду від 30.11.2010 року у справі №2-1726/2010 шлюб між заявником та ОСОБА_4 розірвано, визначено місце проживання дітей разом з батьком.

Зазначає, що колишня дружина, ще перебуваючи у шлюбі, почала зловживати алкогольними напоями, що в подальшому призвело до порушень у її психіці.

Відповідно до висновку МСЕК (довідка серії АВ №0011795 від 10.09.2020 року) ОСОБА_4 є інвалідом другої групи внаслідок загального захворювання довічно, їй протипоказана робота із психофізичним навантаженням та рекомендовано «Д» нагляд у лікаря-психіатра.

Рішенням Хустського районного суду від 14.12.2022 у справі №309/2423/22 ОСОБА_4 визнана недієздатною, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 172 від 15 вересня 2022 року ОСОБА_4 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді рекурентного депресивного розладу з частими загостреннями, по психічному стану вона не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідно заявнику для підтвердження його права на ймовірну відстрочку від призову відповідно до п.4 ч.1 до статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою суду від 25.09.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі з призначенням справи до розгляду за участю заявника та заінтересованих осіб.

У судове засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , просили вимоги заяви задовольнити в повному обсязі.

Представник органу опіки та піклування Хустської міської ради у судове засідання не з`явився, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності заявника і заінтересованих осіб та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

В силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 28.01.1995 року, у вказаному шлюбі народилися ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Хустського районного суду від 30.11.2010 року у справі №2-1726/2010 шлюб між заявником та ОСОБА_4 розірвано, визначено місце проживання дітей разом з батьком.

Зазначає, що колишня дружина, ще перебуваючи у шлюбі, почала зловживати алкогольними напоями, що в подальшому призвело до порушень у її психіці.

Відповідно до висновку МСЕК (довідка серії АВ №0011795 від 10.09.2020 року) ОСОБА_4 є інвалідом другої групи внаслідок загального захворювання довічно, їй протипоказана робота із психофізичним навантаженням та рекомендовано «Д» нагляд у лікаря-психіатра.

Рішенням Хустського районного суду від 14.12.2022 у справі №309/2423/22 ОСОБА_4 визнана недієздатною, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 172 від 15 вересня 2022 року ОСОБА_4 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді рекурентного депресивного розладу з частими загостреннями, по психічному стану вона не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов і матеріальних умов, виданої 23 липня 2024 року, ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 . разом з ним проживає його неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться повністю на його утриманні та вихованні.

Даючи правову оцінку вищевказаним фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Ст.19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, частиною другою цієї статті визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Ч.1 ст.316 ЦПК України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно із ч.1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

За п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд таких справ у цивільному судочинстві в порядку окремого провадження.

Щодо встановлення факту самостійного виховання дитини (без участі іншого з батьків (інших осіб) у вихованні та утриманні дитини) для отримання відстрочки від мобілізації суд зазначає наступне.

Диспозиція п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.7 п.2, абз.6 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період з подальшими змінами.

У додатку 5 до вказаного Порядку наведено перелік документів, які підтверджують наявність підстав для відстрочки, зокрема за п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», серед яких рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Таким чином, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

Суд звертає увагу на те, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через існування (настання) обставин, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Суд акцентує на тому, що у конкретно даному випадку заявник - особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; а саме: матір не бере участі у вихованні та утриманні дитини, проте не визнана такою, що позбавлена батьківських прав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є психічно хворою особою, інвалідом другої групи, з діагнозом: рекурентний депресивний розлад з частими загостреннями.

У силу приписів п.7 постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"зазначено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби.

Отже, суд вважає дані обставини є виключними та непереборними у конкретній життєвій ситуації, позаяк мати неповнолітніх дітей заявника є невиліковно хворою психічним захворюванням, і вказаний факт унеможливлює позбавлення її батьківських прав, тобто звузити чи обмежити обсяг її батьківських прав неможливо.

При цьому, суд звертає увагу на те, що під час правового режиму воєнного стану значно зросла кількість поданих заяв, позовів про встановлення факту самостійного виховання дитини (інших фактів, які пов`язані з реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації), які місять штучні підстави та спрямовані на ухилення від мобілізації.

Разом з тим у спірних правовідносинах, сам факт утримання неповнолітніх дітей батьком фактично мав місце ще з 2010 року, позаяк рішенням Хустського районного суду від 30.11.2010 року у справі №2-1726/2010 визначено місце проживання дітей разом з батьком у зв`язку з тим, що їх матір зловживає алкогольними напоями (що в подальшому і зумовило виникнення у неї психічного захворювання).

Крім того, відповідно відмітки у військовому квитку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , він взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 15.06.2023, окрім того, він користується правом на відстрочку по загальній мобілізації відповідно до абз.5 ч.1 ст.23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що зроблено відповідний запис у вказаному військовому квитку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає: АДРЕСА_2 , самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 28 жовтня 2024 року.

Суддя Хустського

районного суду: Ткач О.О.