Рішення № 123186033, 21.11.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2024 Справа №607/23014/24 Провадження №2-а/607/436/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.,

з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дживри С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3267653 від 15.10.2024, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 15.10.2024 інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3267653, якою його притягнуто до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штраф у розмірі 510 грн. Зі змісту постанови вбачається, що йому ставиться у провинну те, що він 15.10.2024 о 10:25:57 по вул. Замкова, 6 у м. Тернопіль, керував Т3 обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 (в) ПДР України.

Разом з тим, з вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки інкримінованого йому правопорушення він не вчиняв, а постанова винесена із грубим порушенням вимог законодавства.

Так, позивач вказує, що на його письмове клопотання Департамент патрульної поліції управління патрульної поліції в Тернопільській області надав йому оптичний диск з відеозаписами з місця події під назвами «export-s88tq.mp4» та «IMG_1973.MOV». У файлі із назвою «IMG_1973.MOV» відображено відеозапис тривалістю 3 секунди, на якому ніби - то зафіксовано рух транспортного засобу чорного кольору, однак такий не вказаний в додатках до постанови та його було створено за допомогою сторонньої техніки із властивостями відеозапису, а саме на особистий мобільний телефон інспектора, оскільки при відкритті даного файлу на ньому не відображено ані номер портативного відеореєстратора поліцейського, ані дату (день, місяць, рік), ані часу (години, хвилини, секунди), ані геолокаційних даних, які би свідчили про місце перебування на цей момент поліцейського.

Таким чином, на переконання позивача файл під назвою «IMG_1973.MOV», не може бути ані допустимим, ані належним доказом, оскільки фактичні дані, які в ньому містяться зібрані із порушенням норм КУпА та Інструкції із застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, а також не містять жодної інформації щодо предмету доказування у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП.

Щодо відеозаписів зафіксованих на файлі «export-s88tq.mp4», то позивач вказує, що на ньому відображено 2 відеозаписи із двох портативних відеореєстраторів патрульних поліцейських, проте фактичні дані, які зафіксовані на вказаному відеозаписі не підтверджують вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Зокрема, на відеозаписі № 47768 зафіксовано лише його розмову із працівниками поліції, а на відеозаписі № 472631 справді зафіксовано початок ним руху транспортним засобом. Проте, даним відеозаписом не зафіксовано порушення ним вимог пункту 2.3. (в). ПДР України, оскільки він містить лише факт його перебування в транспортному засобі та підготовку до початку руху. При цьому, з моменту його перебування в автомобілі та до початку руху минуло близько 13 секунд, чого достатньо для того аби пристебнути пасок безпеки, переконатись в безпечності маневру та розпочати рух, що в свою чергу він і зробив, відтак в даному випадку він не порушив вимоги пункту 2.3. (в) ПДР України.

На цьому ж відеозаписі зафіксовано факт зупинки працівниками поліції його транспортного засобу, зокрема зафіксовано, як його транспортний засіб перебуває в нерухомому стані та відображено початок спілкування із працівником поліції. В момент початку спілкування із поліцейським пасок безпеки ним було відстебнуто, оскільки він розумів, що рух транспортним засобом більше не здійснює та в подальшому ймовірно виникне потреба у пред`явленні працівнику поліції документів, передбачених ПДР України.

З огляду на викладене на думку позивача вказані відеозаписи не містять відомостей, які б доводили факт керування ним транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки з непристебнутим ременем безпеки.

Позивач вказує, що неодноразово наголошував працівникам поліції на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, проте усі його зауваження та заперечення не були взяті до уваги.

З огляду на вищевикладене позивач просить суд позов задовольнити, визнати протиправною та скасувати спірну постанову.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.

01.11.2024 представник відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції подав суду відзив на позов, із змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та заперечує проти нього, оскільки спірна постанова винесена з дотриманням чинного законодавства, проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення, позивач був ознайомлений з правами (ст. 268, 289 КУпАП та ст. 63 Конституції України), був ознайомлений з оскаржуваною постановою та підписався в постанові в графах 8 та 9 за отримання копії постанови та ознайомлення з правами, що підтверджується доданими до справи доказами, а саме, відео з нагрудної камери, а тому оскаржувана постанова винесена законно. На переконання відповідача всі доводи позивача спрямовані виключно на уникнення адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення та не відповідають дійсності. Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, під час якої згідно ст. 278, 279, 280 КУПАП позивачу повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Після чого поліцейськими позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статей 307, 308 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі статтями 287, 289 КУпАП. Після ознайомлення з положеннями вищезазначених статей, позивач жодних клопотань не заявляв. Інспектором при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимог ст. 245, 279, 280, 285 КУПАП та проведено своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на викладене представник відповідача просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Дживра С.І. в судовому засіданні заперечила з приводу задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково зазначив, що факт вчинення позивачем порушення п. 2.3 в ПДР України, а саме керуванням транспортним засобом з непристебнутий ременем безпеки підтверджується відеозаписом зафіксованим працівником поліції на мобільний телефон. При цьому представник відповідача вважає, що вказаний відеозапис є належним доказом, оскільки працівники поліції мають право використовувати інформацію будь якого відеозапису, як доказ наявності або відсутності факту правопорушення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав:

Судом встановлено,що 15.10.2024інспектором 2взводу 4роти 1батальйону управлінняпатрульної поліціїв Тернопільськійобласті лейтенантомполіції ОСОБА_2 була винесенапостанова пронакладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3267653, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 15.10.2024 о 10 год. 25 хв. в м. Тернопіль по вул. Замкова, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР Порушення правил користування ременями безпеки.

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у вищевказаній постанові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Пунктом 11 ч. 1 ст.23Закону України«Про національнуполіцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 в ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів (пункт змінено 11.11.2020).

Частина 5 ст. 121 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно зі ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, у п. 7 спірної постанови серії ЕНА № 3267653 від 15.10.2024 вказано, що до постанови додається відео 472631.

Відповідачем до відзиву долучено диск із відеозаписами нагрудних камер працівників поліції та відеозаписом з мобільного телефону.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису як речовий доказ наявності або відсутності факту правопорушення.

Частиною другою ст.279КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно з вимогами ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно з статтею 283КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 24 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від23.12.2005№14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які ним зібрані та оцінені у встановленому законом порядку працівниками поліції, та на яких ґрунтується висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та якими спростовуються заперечення останнього щодо не вчинення цього правопорушення, зокрема, не було зафіксовано покази свідків та відсутні інші джерела доказування, які б давали можливість суду перевірити підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Так, в оскаржуваній постанові у графі 7 «До постанови додаються» зазначено відео 472631.

Водночас, долучені представником відповідача до відзиву на позовну заяву відеозаписи з нагрудних камер відеоспостереження, не доводять вину позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскільки не містить доказів, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки з не пристебнутим ременем безпеки, чим порушено п. 2.3 в ПДР України.

На вказаних відеозаписах зафіксовано розмову працівників поліції з ОСОБА_1 , момент, як ОСОБА_1 сідає в автомобіль та через деякий час розпочинає рух транспортного засобу, а також розмову працівників поліції з ОСОБА_1 після зупинки його транспортного засобу. Разом з тим, з вказаних відеозаписів не можливо встановити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки.

Водночас наявний на наданому представником відповідача диску DVD-R відеозапис під назвою «ІMG_1973» суд до уваги не бере, оскільки у спірній постанові серії ЕНА № 3267653 від 15.10.2024 в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП відсутнє посилання на вказаний відеозапис.

Суд звертає увагу на те, що ч.3 ст.283 КУпАП чітко передбачає імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оспорюваній постанові покликань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17, які в силу вимог ч. 5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення, зокрема керування транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки з не пристебнутим ременем безпеки, зафіксоване лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3267653 від 15.10.2024, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідачем суду не подано.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на те, що позивач заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, суд вважає, що провина позивача у порушенні Правил дорожньогоруху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, не доведена, в той час, як відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак представником відповідача не надано суду доказів, які б спростували пояснення позивача та доводили правомірність винесеної постанови.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3267653 від 15.10.2024 є підставним та підлягає до задоволення частково, шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.

Разом з тим не підлягає до задоволення заявлена позовна вимога про визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки такий спосіб захисту не передбачений ч. 3 ст. 286 КАС України. Відтак позовні вимоги в цій частині не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 605 грн 60 коп., що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Універсал банк» №26СН-7Р22-ЕН17-02С5 від 24.10.2024. Відтак сума сплаченого судового збору у розмірі 302 грн 80 коп. підлягає стягненню з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , а судові витрати у виді судового збору у сумі 302 грн 80 коп. слід покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3267653 від 15.10.2024 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5ст.121КУпАП танакладено адміністративнестягнення увигляді штрафуу розмірі510грн скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5ст.121КУпАП закрити.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульноїполіції вТернопільській областіДепартаменту патрульноїполіції в користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 302 (триста дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Судові витрати у виді судового збору у розмірі 302 (триста дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду складено та підписано 21.11.2024.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місця знаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль.

Головуючий суддяН. Р. Кунець