Рішення № 123175634, 20.11.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
20.11.2024
Номер справи
500/5432/24
Номер документу
123175634
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5432/24

20 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач2) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №155250029607 від 16.07.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання в Одеському вищому інженерному морському училищі ім. Ленінського комсомола з 01.09.1981 по 18.03.1987 рік та період роботи в Туркменістані з 21.05.2018 по 30.06.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування заявлених вимог зазначено те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, відповідач-2 відмовив у призначенні даної пенсії, у зв`язку із недостатнім страховим стажем. Відмова аргументована тим, що до страхового стажу не зараховано період навчання в Одеському вищому інженерному морському училищі ім. Ленінського комсомола з 01.09.1981 по 18.03.1987, оскільки термін навчання перевищує загальновстановлений термін, а також період роботи в Туркменістані з 21.05.2018 по 30.06.2024 у зв`язку із припиненням 19.06.2023 для України дії Угоди про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР по 31 грудня 1991 року. У зв`язку з чим, загальний страховий стаж становить менше 31 року, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача 2, вважаючи його необґрунтованим та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, 16.11.2023 надіслав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог зсилаючись на те, що загальний страховий стаж позивача є не достатнім для призначення пенсії по віку відповідно до ЗУ №1058-IV від 09.07.2003. Зазначає, що наявні неточності щодо періоду навчання ОСОБА_1 в Одеському вищому інженерному морському училищі ім. Ленінського комсомола. Щодо періоду роботи в Туркменістані з 21.05.2018 по 30.06.2024, то такий не підлягає зарахуванню, оскільки з 01.01.2023р. російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Тому, починаючи з 01.01.2023р. пенсії громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991р. включно. Тому вважають, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії органи пенсійного фонду діяли на підставі чинного законодавства та в межах наданих повноважень.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області також подав до суду 03.10.2024 відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог та зазначив, що страховий стаж позивача становить 21 рік 03 місяці 07 днів, при необхідному - не менше 31 року, а тому призначити позивачу пенсію за віком немає підстав.

Суд, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані докази, встановив наступні факти.

Позивач, 09.07.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Органи Пенсійного фонду України з 01.04.2021 застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №155020029607 від 16.07.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком так як у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Зокрема зазначено, що його страховий стаж складає 21 рік 03 місяці 07 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання в Одеському вищому інженерному морському училищі ім. Ленінського комсомола з 01.09.1981 по 18.03.1987, оскільки термін навчання перевищує загальновстановлений термін та період роботи в Туркменістані з 21.05.2018 по 30.06.2024 у зв`язку із припиненням 19.06.2023 для України дії Угоди про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР по 31 грудня 1991 року.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Згідно пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Як встановлено судом, і не заперечувалось сторонами, позивач звернувся за призначенням пенсії 09.07.2024.

Згідно п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому, згідно п.п.3) п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.

Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №291/99/17.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком Пенсійним фондом при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії від 16.07.2024 до страхового стажу не враховано:

- період навчання в Одеському вищому інженерному морському училищі ім. Ленінського комсомола з 01.09.1981 по 18.03.1987, оскільки термін навчання перевищує загальновстановлений термін;

- період роботи в Туркменістані з 21.05.2018 по 30.06.2024 у зв`язку із припиненням 19.06.2023 для України дії Угоди про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР по 31 грудня 1991 року, а тому загальний страховий стаж становить 21 рік 03 місяці 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Таку ж позицію викладено і у відзивах на позов.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача виходячи з наступних доводів.

Зокрема, суд зазначає, що підставою для не зарахування періоду з 21.05.2018 по 30.06.2024 стало те, що з 01.01.2023р. російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Тому, починаючи з 01.01.2023р. пенсії громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у підтвердження своєї трудової діяльності на території Туркменістану надав довідку від 30.05.2024 рогу № ТКВ 221/24, видану BUE MARINE TURKMENISTAN LTD, яка підтверджує, що позивач дійсно працює в дочірньому підприємстві «БУЕ Марін Туркменистан ЛТД.: з 21.05.2018-30.04.2021 регіональний керівник Дочірнього Підприємства «БУЕ Марін Туркменистан ЛТД» та з 01.03.2021 року по теперішній час керівний директор Дочірнього Підприємства «БУЕ Марін Туркменистан ЛТД».

В контексті наведеної підстави прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Європейська соціальна хартія ратифікована Законом України Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 14.09.2006 № 137-V, у пункті 4 статті 12 Розділу ІІ визначає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов`язуються вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх i багатосторонніх угод або в інший спосіб i відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: - рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.

На виконання взятих на себе зобов`язань у статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ закріплено, що іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Аналогічне положення міститься і в частині 2 статті 4, частині 4 статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення від 09.07.2003 № 1058- IV.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 1058- IV питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Законом, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Тож при вирішенні питання зарахування до стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації до 01.01.2023, слід керуватися Угодою між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, які були чинними на момент набуття позивачем спірного стажу роботи.

Згідно зі ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Стаття 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди).

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.

Наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст. 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні та обчисленні пенсії.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про міжнародні договори України визначено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України Про міжнародні договори України припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року, за якою Україна вийшла з Угоди з 19 червня 2023 року.

Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Підсумовуючи суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

ОСОБА_1 у позові просив зарахувати до страхового стажу період його трудової діяльності позивача на території Туркменістану, що мала місце з 21.05.2018 по 30.06.2024, однак, з огляду на вищеописане та відповідно до Постанови КМУ №1328, суд висновує, що зарахуванню підлягає період роботи ОСОБА_1 в Туркменістані з 21.05.20218 по 19.06.2023.

Відтак, позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Щодо питання незарахування періоду навчання позивача в Одеському вищому інженерному морському училищі ім. Ленінського комсомола з 01.09.1981 по 18.03.1987, то суд зазначає таке.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 04.05.1987, позивач з 01.09.1981 по 18.03.1987 навчався в Одеському вищому інженерному морському училищі ім. Ленінського комсомола, підтвердженням чого є Диплом ПВ №57647.

Відповідач, підставою відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача вищевказаного періоду навчання зазначив, що термін навчання перевищує загальновстановлений термін.

Відтак, суд не погоджується із такими діями відповідача, оскільки, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи архівних довідках.

Поряд з цим, на підтвердження факту навчання позивача в оспорюваний період, Національним університетом «Одеська морська академія» було надано архівну довідку від 02.08.2024 року №383, згідно якої у документальних матеріалах архівного фонду Національного університету «Одеська морська академія", в наказах ректора з особового та курсантського складу є такі відомості про роботу/навчання: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований на 1 курс денної форми навчання факультету "Судноводіння" Одеського вищого інженерного морського училища імені Ленінського комсомолу з 1 вересня 1981 року. Наказ № 620 від 20 серпня 1981 року. ОСОБА_1 закінчив у 1987 році/денна форма навчання/ Одеське вище інженерне морське училище імені Ленінського комсомолу і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Судноводіння на морських шляхах" та здобув кваліфікацію інженера-судноводія. Видано диплом ПВ № 576479, реєстр. № 17245 від 26 березня 1987 року. Наказ № 267 від 25 березня 1987 року.

З огляду на викладене, суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування спірного періоду навчання з 01.09.1981 по 18.03.1987 навчався в Одеському вищому інженерному морському училищі ім. Ленінського комсомола, згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.05.1987, до страхового стажу позивача, з підстав вказаних в рішенні №155250029607 від 16.07.2024.

Також суд зазначає й про те, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, при розгляді аналогічного спору, зазначено "на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи, зазначене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2024, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).

Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії, а тому його слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 09.07.2024 про призначення пенсії за віком.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу позивача період навчання в Одеському вищому інженерному морському училищі ім. Ленінського комсомола з 01.09.1981 по 18.03.1987 рік та період роботи в Туркменістані з 21.05.2018 по 19.06.2023 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 2500,00 грн., сплачені згідно квитанції підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №155250029607 від 16.07.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2024 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу позивача період навчання в Одеському вищому інженерному морському училищі ім. Ленінського комсомола з 01.09.1981 по 18.03.1987 рік та період роботи в Туркменістані з 21.05.2018 по 19.06.2023 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65012 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 14035769);

Головуючий суддяОсташ А.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 123175634 ?

Документ № 123175634 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 123175634 ?

Дата ухвалення - 20.11.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 123175634 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 123175634 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 123175634, Тернопільський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 123175634, Тернопільський окружний адміністративний суд було прийнято 20.11.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 123175634 відноситься до справи № 500/5432/24

Це рішення відноситься до справи № 500/5432/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 123175633
Наступний документ : 123175635