Рішення № 123175256, 20.11.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/8932/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8932/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

29.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за лютий 2022 року пропорційно та за березень 2022 року у повному розмірі, зобов`язавши при цьому в/ч НОМЕР_1 здійснити відповідні нарахування та виплату у повному розмірі;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням вимог п. 4 Постанови №704, зобов`язавши при цьому в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату такої допомоги за 2022 рік;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неправильного розрахунку вислуги років (календарної та пільгової) позивача, зобов`язавши при цьому в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років (календарної та пільгової) ОСОБА_1 ;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у зв`язку з перерахунком вислуги років.

В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на обставини порушення відповідачем, як роботодавцем, прав позивача, як військовослужбовця, на отримання усіх сум грошової винагороди, зокрема, додаткової винагороди військовослужбовцям у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, а також неправильного розрахунку вислуги років, що призвело до неправильного обрахунку грошового забезпечення, яке належить перерахувати та виплатити.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

03.10.2023 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому представник висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначає про відсутність підстав для нарахування позивачу додаткової винагороди за лютий, березень 2022 року, оскільки за період з 25.02.2022 по 31.03.2022 йому виплачено належні суми грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до наказу від 05.05.2022 №908. Так само відсутні підстави для нарахування матеріальної допомоги з урахуванням вимог п. 4 Постанови №704, оскільки розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018. З приводу вимог щодо перерахунку вислуги років наголошував на тому, що позивач під час призову на мобілізацію та під час проходження служби не надав підтверджуючі документи для здійснення перерахунку вислуги років, у зв`язку з чим військова частина не мала права на здійснення таких дій (а.с. 38-43).

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

Ухвалою суду від 13.11.2023 за клопотанням представника в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 провадження у справі №440/8932/23 зупинено до моменту припинення перебування представника відповідача ОСОБА_3 у складі оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Однак постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

27.02.2024 справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду та ухвалою судді цього ж суду справу №440/8932/23 прийнята до провадження, продовжено розгляд справи у порядку, визначеному ухвалою від 05.07.2023. Витребувано від в/ч НОМЕР_1 докази у справі.

Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 07.07.2016 (зворот а.с. 13).

Як видно з довідки Миргородського РТЦКСП від 23.05.2022 №813/1034 (зворот а.а. 9), відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 та наказу начальника Миргородського РТЦКСП №35 від 25.02.2022 позивач був призваний на військову службу до в/ч НОМЕР_1 під час загальної мобілізації (зворот а.с. 9).

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 25.02.2022 №40 старший солдат по мобілізації ОСОБА_1 призначений згідно з мобілізаційним планом на посаду солдата резерву запасної роти з посадовим окладом по 1 т.р. (а.с. 30).

З відомостей, зазначених у свідоцтві про хворобу №3628 від 28.07.2022 гарнізонної ВЛК НВМКЦ "КВКГ" (а.с. 20) та виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3395 в поліклініку за місцем проживання від 01.09.2022 Відділення фізичної та медичної реабілітації КНП "КМКЛ №6" (а.с. 21-22) суд з`ясував, що ОСОБА_1 09.03.2022 отримав мінно-вибухову травму, перебував на обстеженні та лікуванні у НВМКЦ "ГВКГ" з 09.03.2022 по 25.03.2022, у КНП "КМКЛ №6" з 25.03.2022 по 26.03.2022, у ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. ОСОБА_4 з 26.03.2022 по 28.04.2022, у КНП "КМКЛ №6" з 28.04.2022 по 01.09.2022.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.09.2022 №234 старшого солдата по мобілізації ОСОБА_1 , колишнього солдата резерву запасної роти, який знаходиться в розпорядженні командира військової частини звільнений з військової служби у відставку відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Вважати, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до Миргородського РТЦКСП Полтавської області. З 05.09.2022 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 31).

У цьому ж наказі зазначено, що "...Вислуга років у Збройних Силах календарна на день виключення із списків особового складу частини 03 роки 09 місяці 04 днів, пільгова на день виключення із списків особового складу частини 00 років 00 місяців 00 днів.

Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 284% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 вересня по 05 вересня 2022 року.

Перерахувати грошове забезпечення з дати зарахування до списків особового складу військової частини, відповідно до вказаної вислуги років.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Виплатити грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік. Виплатити грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік.

Матеріальну допомогу за 2022 рік в розмірі місячного грошового забезпечення для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до наказів Міністерства оборони України № 30 від 31.01.2022 та № 260 від 07.06.2018 не отримав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та рапорту від 05.09.2022 року № 11849 виплатити особі, додаткову винагороду за період з 01 червня по 30 червня 2022 року з розрахунку 100 000 гривень на місяць.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та рапорту від 05.09.2022 року № 11850 виплатити особі, додаткову винагороду за період з 01 липня по 31 липня 2022 року з розрахунку 100 000 гривень на місяць.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та рапорту від 05.09.2022 року № 11851 виплатити особі, додаткову винагороду за період з 01 серпня по 31 серпня 2022 року з розрахунку 100 000 гривень на місяць.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та рапорту від 05.09.2022 року № 11852 виплатити особі, додаткову винагороду за період з 01 вересня по 05 вересня 2022 року з розрахунку 30 000 гривень на місяць..."

Позивач у позові зазначив, що вже після звільнення він зрозумів, що відповідачем порушено його права в частині розрахунку при звільненні. Тому він звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 від 27.01.2023 та просив надати документи та провести донарахування та відповідні виплати (а.с. 11).

У відповідь на це звернення відповідач надав довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошовий атестат, довідку про доходи (а.с. 17-19).

З наданих документів ОСОБА_1 з`ясував, що йому не виплачено за лютий та березень 2022 року винагороду у розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням вимоги пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017, а також невірно обраховано календарну та пільгову вислугу років, що тягне за собою перерахунок грошового забезпечення, яке позивач набув.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою про виплату недоотриманих коштів (а.с. 10), проте відповідь позивачу так і не була надана.

З огляду на це позивач вважає протиправною бездіяльність в/а НОМЕР_1 щодо невиплати за лютий та березень 2022 року винагороди у розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017, а також невірним обрахування календарної та пільгової вислуги років, що тягне за собою перерахунок грошового забезпечення.

З цих підстав ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову спірним оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Одночасно військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 була прийнята постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі Постанова №168 у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про нарахування додаткової винагороди, 20.03.2023).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується, окрім іншого, з`ясування обставин не / правомірності дій / бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати не у повному обсязі, як на думку позивача, додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, за період лютий та березень 2022 року.

Аналізуючи обставини виплати спірної винагороди ОСОБА_1 , суд з`ясував, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 09.03.2022 отримав мінно-вибухову травму, у зв`язку з чим у період з 09.03.2022 по 01.09.2022 перебував на обстеженні та лікуванні у медичних закладах.

З отриманої від відповідача довідки про доходи від 21.02.2023 №740 (зворот а.с. 19) позивач довідався, що за лютий 2022 року йому нараховану заробітну плату лише в сумі 1898,66 грн, а за березень 2022 року - 13 290,60 грн, тоді як з квітня 2022 року по серпень 2022 року та у вересні (пропорційно) додаткова винагорода, передбачено постановою №168, виплачувалася у повному обсязі.

У зв`язку з цим позивач зауважує, що відповідач не надав документи щодо правомірності нарахування виплат у зменшеному розмірі, а тому відповідач має доплатити 100 000,00 грн додаткової винагороди за лютий та березень 2022 року пропорційно.

У свою чергу представник відповідача у відзиві на позов стверджує, що позивачеві за період з 25.02.2022 по 31.03.2022 виплачено належні йому суми грошового забезпечення у повному обсязі, на підтвердження чого надав витяг з наказу від 05.05.2022 №908 "Про виплату додаткових винагород за лютий, березень та квітень місяць 2022 року" (а.с. 32).

Як встановив суд зі змісту пункту 5 означеного витягу з наказу, командир в/ч НОМЕР_1 наказав виплатити особовому складу (у тому числі військовослужбовцям строкової служби) додаткову винагороду у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за лютий та березень 2022 року відповідно до додатку 6 до цього наказу.

Згідно з додатком, витяг якого приєднаний до вищевказаного наказу, під порядковими номерами 3, 4 значиться запис про виплати на користь старшого солдата по мобілізації ОСОБА_1 за період з 25.02.-28.02 та з 01.03-06.03 (а.с. 33).

Крім того, відповідно до пункту 6 наказу від 05.05.2022 №908, наказано виплатити особовому складу (в тому числі військовослужбовцям строкової служби), за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під чач перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу та участі у таких діях та заходах за лютий та березень 2022 року, відповідно до додатку 6 до цього наказу (старший солдат по мобілізації ОСОБА_1 , за період безпосередньої участі 07.03-31.03).

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт того, що на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05.05.2022 ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 28.02.2022 та з 01.03.2022 по 06.03.2022 була нарахована додаткова винагорода у розмірі 30000 грн пропорційно, а за період з 07.03.2022 по 31.03.2022 - додаткова винагорода у розмірі 100000 грн пропорційно.

Під час аналізу інформації, відображеній у довідці про доходи ОСОБА_1 №740 від 21.02.2023 (зворот а.с. 19), на яку позивач посилався як на основний доказ невиплати спірної додаткової винагороди, суд з`ясував, що така довідка містить інформацію про нараховану заробітну плату та ПДФО (18%) за: лютий 2022 року: заробітна плата - 1898,66 грн, ПДФО - 341,76 грн; березень 2022 року: заробітна плата - 13290,60 грн, ПДФО - 2392,31 грн; квітень 2022 року: заробітна плата - 113290,60 грн, ПДФО - 20392,31 грн; травень 2022 року: заробітна плата - 113290,60 грн, ПДФО - 20392,31 грн; червень 2022 року: заробітна плата - 113290,60 грн, ПДФО - 20392,31 грн; липень 2022 року: заробітна плата - 113290,60 грн, ПДФО - 20392,31 грн; серпень 2022 року: заробітна плата - 113290,60 грн, ПДФО - 20392,31 грн; вересень 2022 року: заробітна плата - 31693,36 грн, ПДФО - 5704,80 грн. Усього заробітна плата - 613 335,62 грн, ПДФО - 110 400,41 грн.

Разом з тим означена довідка не відображає деталізованої інформації про суми нарахованих та виплачених ОСОБА_1 сум грошового забезпечення (як основних так і додаткових видів) із прив`язкою до періодів, за які було здійснено відповідне нарахування.

Ще при відкритті провадженні у справі ухвалою від 05.07.2023 та в подальшому при прийнятті справи до провадження ухвалою від 28.02.2024 суд витребовував від в/ч НОМЕР_1 документальні відомості про нараховані та фактично виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення з розшифровкою усіх його складових за період з 25.02.2022 по 30.04.2022, у тому числі щодо підстав нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

На виконання вимог ухвали суду представник в/ч НОМЕР_1 надіслав довідку-розрахунок грошового забезпечення на ст.солдата ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 30.04.2022 без дати і без номера (а.с. 84), складену командиром в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 та начальником фінансово-економічної служби ОСОБА_6 .

Як видно з цієї довідки, ОСОБА_1 за лютий 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 1898,66 грн, нарахована додаткова винагорода - 4285,71 грн, індексація грошового забезпечення в сумі 80,46 грн, разом нараховано 6264,83 грн, до видачі на руки - 6235,14 грн; за березень 2022 року нараховано грошове забезпечення в сумі 13290,60 грн, нарахована додаткова винагорода 86451,61 грн, індексація грошового забезпечення в сумі 563,19 грн, разом нараховано 100 305,40 грн, до видачі на руки - 100 097,59 грн.

Таким чином суд з`ясовав, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за лютий та березень 2022 року, а також нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 грн в розрахунку пропорційно часу та участі у таких діях та заходах за лютий та березень 2022 року.

З огляду на наявні докази нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у задоволенні вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату такої винагороди суд відмовляє за безпідставністю.

Вирішуючи позов у частині вимог щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням вимог п. 4 Постанови №704, суд виходить з наступного.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі - Порядок №260 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби).

Згідно з пунктом 1 розділу ХХIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 7 розділу ХХIV Порядку №260, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (п. 9 розділу ХХIV Порядку №260).

У свою чергу, пунктом 6 наказу Міністерства оборони України від 31.01.2022 №30 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік" (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби) передбачено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями.

Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав:

смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:

онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C;

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов`язані з захистом Батьківщини.

Таким чином, спеціальним нормативним актом - наказом Міністерства оборони України від 31.01.2022 №30 окреслено категорії осіб, яким матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення, зокрема тим військовослужбовцям, які отримали травму та тривалий час лікувалися у зв`язку із цим.

Зі змісту витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05.09.2022 №234 суд з`ясував, що матеріальну допомогу за 2022 рік в розмірі місячного грошового забезпечення для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до наказів Міністерства оборони України №30 від 31.01.2022 та № 260 від 07.06.2018 ОСОБА_1 не отримав.

Позивач у позові також наголосив на тому, що йому у 2022 році не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, хоча він і звертався з рапортом про виплату такої допомоги після поранення, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану.

Разом з тим, доказів на підтвердження подання такого рапорту до в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 до суду не надав.

У свою чергу суд з`ясував, що вже після звільнення 20.03.2023 ОСОБА_1 звертався до в/ч НОМЕР_1 із заявою, в якій просив провести всі нарахування та виплату грошових коштів (у т.ч. матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік), на які він набув права. На підтвердження факту звернення з такою заявою позивач надав докази направлення листа з описом вкладення на адресу в/ч НОМЕР_1 (а.с. 10).

Однак відповідач доказів надання відповіді на цю заяву ні позивачу, ні суду не надав.

Таким чином судом встановлено, що в/ч НОМЕР_1 не розглянула заяву ОСОБА_1 по суті звернення, не прийняла відповідного рішення про не / нарахування позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, чим допустила протиправну бездіяльність.

Суд враховує обставини того, що надання військовослужбовцю матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань оформлюється наказом командира військової частини, в якому відповідач визначає конкретний розмір такої допомоги, що відноситься до виключної компетенції відповідача, а тому розрахунок має зробити не суд, а відповідач, і лише у випадку незгоди з таким розрахунком відповідача позивач вправі оскаржити його до суду.

Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Тож відповідна вимога позивача підлягає частковому задовленню.

При вирішенні позовних вимог з приводу визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неправильного розрахунку вислуги років (календарної та пільгової) суд з витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05.09.2022 №234 встановив, що календарна вислуга років у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу частини ОСОБА_1 становить 03 роки 09 місяців 04 днів, а пільгова на день виключення із списків особового складу частини - 00 років 00 місяців 00 днів.

Позивач не погоджується з такими показниками вислуги років, вважає що відповідачем невірно обраховано як календарну, так і пільгову вислугу, оскільки не враховано факт того, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції з 07.09.2015 по 28.03.2016, з 22.04.2016 по 09.12.2016, з 15.02.2017 по 26.04.2018, на підтвердження чого надав до матеріалів справи відповідну довідку від 01.10.2018 №2371, видану в/ч НОМЕР_3 Міністерства оборони України (а.с. 13).

У заяві до в/ч НОМЕР_1 від 20.03.2023 ОСОБА_1 просив здійснити йому перерахунок вислуги років. Проте відповідач, як вже встановлено судом, таку заяву по суті не розглянув.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що позивач під час призову по мобілізації та під час проходження служби не надав підтверджуючі документи для здійснення перерахунку вислуги років, у зв`язку з чим в/ч НОМЕР_4 не здійснила йому відповідний перерахунок та не мала права на здійснення таких дій.

Враховуючи те, що заява ОСОБА_1 в частині перерахунку вислуги років не була розглянута відповідачем, останній допустив протиправну бездіяльність, чим порушив право позивача на розгляд звернення.

А тому така бездіяльність визнається судом протиправною.

Враховуючи встановлені обставини справи та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 20.03.2023 про виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та перерахунок вислуги років, у зв`язку з чим суд зобов`язує відповідача розглянути таку заяву по суті звернення.

При цьому вимогу ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у зв`язку з перерахунком вислуги років суд визнає передчасною, оскільки перерахунку вислуги років ще не здійснено.

Тож у цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Відтак позов у цілому слід задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону у спорі про стягнення заробітної плати, інших судових витрат він не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/8932/23 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 20.03.2023 про виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та перерахунок вислуги років.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2023 по суті звернення.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун