Рішення № 123174633, 20.11.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6168/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.09.2024 за № 112550000793, яким відмовлено йому у призначенні дострокової пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 24.05.2024 призначити йому достроково пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 18.02.1985 по 11.11.1985, з 29.10.2007 по 01.11.2008, періоди військової служби з 26.03.2015 по 16.06.2015 та з 20.09.2015 по 31.03.2016, а період участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції з 17.06.2015 по 19.09.2015 зарахувати на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.05.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 31.05.2024 №112550000793 було відмовлено у призначенні йому дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 340/4015/24 визнано протиправним і скасовано вказане вище рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву від 24.05.2024 про призначення йому дострокової пенсії за віком на підставі приписів пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і заяви від 24.05.2024, врахувавши правові висновки суду.

Вказує, що у порядку добровільного виконання вищевказаного рішення суду 04.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про повторний розгляд його заяви від 24.05.2024. Однак, рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.09.2024 № 112550000793 було знову відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зазначає, що згідно оспореного рішення відповідачем не враховано періоди його роботи згідно записів у трудовій книжці з 18.02.1985 по 11.11.1985, оскільки виправлена дата наказу зарахування. Також, не враховано періоди роботи в російській федерації з 29.10.2007 по 17.11.2008, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу довідки ОК-5.

Також зауважує, що згідно листа Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.09.2024 №6135-27164/Б-02/8-1000/24 вбачається, що періоди військової служби з 01.04.2015 по 31.03.2016 зараховано до страхового стажу за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки ним до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком.

З цих з цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що заява позивача від 24.05.2024 була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 31.05.2024 №112550000793 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу.

У подальшому рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі №340/4015/24 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву 24.05.2024 про призначення позивачу дострокової пенсії за віком на підставі приписів пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і заяви від 24.05.2024, врахувавши правові висновки суду.

Вказує, що за результатами повторного розгляду заяви позивача на виконання вказаного рішення суду управлінням було прийнято рішення від 13.09.2024 за № 112550000793 про відмову у призначенні пенсії.

За доданими документами Позивача до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи за записами трудової книжки з 18.02.1985 по 11.11.1985, оскільки виправлена дата наказу зарахування;

- періоди роботи в російській федерації з 29.10.2007 по 17.11.2008, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Для зарахування вказаних періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Вважає, що оскільки у позивача відсутній необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж, право позивача на призначення пенсії відсутнє.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, правом надання пояснень не скористалась.

Ухвала суду від 17.10.2024 про залучення Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача була надіслана до "Електронного кабінету" 07.11.2024 головного управління та доставлена того ж дня о 17 год. 17 хв., що підтверджується довідкою від 08.11.2024, яку долучено до матеріалів справи.

Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.

24.09.2024 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні.

17.10.2024 ухвалою суду залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

24.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.

Рішенням від 31.05.2024 №112550000793 відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 30).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 340/4015/24 визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву 24.05.2024 про призначення дострокової пенсії за віком на підставі приписів пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і заяви від 24.05.2024, врахувавши правові висновки суду (а.с. 42-44).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 340/4015/24 виправлено описку у третьому абзаці резолютивної частини рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 340/4015/24 щодо правильної назви відповідача (а.с. 45).

За результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення дострокової пенсії за віком відповідачем прийнято рішення від 13.09.2024 за № 112550000793 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача визначено в 23 роки 10 місяців 14 днів.

До страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи за записами трудової книжки з 18.02.1985 по 11.11.1985, оскільки виправлена дата наказу зарахування;

- періоди роботи в російській федерації з 29.10.2007 по 17.11.2008, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу довідки ОК-5 (а.с. 46).

Відповідно до трудової книжки від 03.07.1984 серії НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 17-26), 05.08.1985 позивач прийнятий на роботу слюсарем до Устинівської райсільгосптехніки (наказ №33-п від 29.03.1985, запис 3). 20.01.1986 звільнений з роботи у зв`язку з ліквідацією Устинівської райсільгосптехніки, переведений на роботу до автопідприємства Устинівського агропромислового об`єднання (наказ №7 від 20.01.1986, запис 4);

- 29.10.2007 прийнятий на роботу водієм до ЗАТ АК "Геострой" (наказ №398 від 29.10.12007, запис 23). 17.11.2008 звільнений за прогули (наказ №269 від 17.11.2008, запис 24).

Згідно військового квитка НОМЕР_2 від 12.11.1985 ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації з 26.03.2015 по 31.03.2016 (а.с. 10-12).

Довідкою №4912 від 10.12.2015 Військової частини НОМЕР_3 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 17.06.2015 по 19.09.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції м. Маріуполь Донецької області (а.с. 9).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із пунктом 4 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 101 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 101 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок..

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 2 статті 14 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальниками військовослужбовців є військові частини.

За змістом частини 6 статті 20 Закону №1058-IV перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (надалі також - Положення №530), яке затверджено наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071, передбачено, що участь у бойових діях у воєнний час, а також час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку суду, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція викладена у подібних спірних правовідносинах Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17, від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а, від 31.08.2022 у справі № 185/6919/16-а, від 18.01.2023 у справі № 1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі № 160/6146/19.

Як встановлено судом позивач у період з 26.03.2015 по 31.03.2016 проходив військову службу по мобілізації. При цьому, у період з 17.06.2015 по 19.09.2015 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції м. Маріуполь Донецької області, що підтверджується довідкою №4912 від 10.12.2015 Військової частини НОМЕР_3 .

Згідно посвідчення серія НОМЕР_4 від 15.12.2015 позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 8).

Суд зауважує, що правдивість наведених відомостей відповідачем не оспорюється.

Згідно рішення від 13.09.2024 за № 112550000793 спір щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду військової служби 26.03.2015 по 31.03.2016 відсутній.

Водночас, згідно листа Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.09.2024 №6135-27164/Б-02/8-1000/24 періоди військової служби з 01.04.2015 по 31.03.2016 зараховано до страхового стажу за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до стажу періоду з 17.06.2015 по 19.09.2015 з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

У спірні періоди 18.02.1985 по 11.11.1985 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Так, відповідно до пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; (п. 2.3 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції №162 у розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком в графі 1 ставиться порядковий номер запису, у графі 2 зазначається дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу (п. 2.13 Інструкції №162).

Згідно із пунктом 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер.

У разі звільнення робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції №162)

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З положень вказаного пункту постанови №656 від 06.09.1973 вбачається, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 18.02.1985 по 11.11.1985 згідно трудової книжки від 03.07.1984 серії НОМЕР_1 , оскільки виправлена дата наказу зарахування.

Разом із тим, суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Так, трудова книжка містить записи про період роботи з 18.02.1985 по 11.11.1985 в Устинівській райсільгосптехніці із зазначенням посади позивача, назву підприємства, номерів та дат наказів.

Запис про роботу завірений відбиткою печатки роботодавця.

Наявність у трудовій книжці печатки роботодавця та інших обов`язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем. Сумніви відповідача щодо можливого виправлення дати наказу про прийняття на роботу не може бути підставою для не зарахування позивачу періодів його роботи до страхового стажу, оскільки докази на підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи відсутні.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Також, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.1 Розділу І Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 3.3. Розділу 3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно з пунктом 4.2 Розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Суд зауважує, що в силу положень пунктів 3.3 та 4.2. Порядку №22-1 орган Пенсійного фонду під час розгляду заяви про призначення пенсії у випадку ненадання всіх необхідних документів, не повинен відмовляти в призначенні пенсії, а має здійснити активні дії щодо повідомлення заявника про необхідність подання документів, яких не вистачає.

Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 4.3. Розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 4.7. Розділу IV Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас суд зауважує, що ненадання всіх необхідних документів до заяви про призначення пенсії може бути підставою для відмови в призначення пенсії лише у випадку коли заявника письмово повідомлено про те, які документи необхідно подати додатково, та такі документи не були подані протягом трьох місяців.

У матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення позивача пенсійним органом про необхідність подання додаткових документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 18.02.1985 по 11.11.1985 згідно трудової книжки від 03.07.1984 серії НОМЕР_1 .

Що стосується неврахування відповідачами періодів роботи за трудовою книжкою з 29.10.2007 по 17.11.2008 у зв`язку з роботою позивача у цей період на території російської федерації та припинення з 19.06.2023 дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Угода про гарантії). У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду, виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення.

При цьому за змістом статті 1 Угоди про гарантії пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 (далі Угода про трудову діяльність) трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно зі статтею 12 вказаної Угоди про трудову діяльність вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).

Статтею 7 Угоди про трудову діяльність визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія особі, що звернулась за її призначенням, призначається за нормами законодавства країни, де відбувалась трудова діяльність цієї особи, а пільговий стаж, набутий на території однієї з визначених Угодою держав, визнається іншою державою.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 р. у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 р. у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020 р. у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020 р. у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 р. у справі № 345/9/17.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російській федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Суд зазначає, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Позиція органу Пенсійного фонду щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи на території російської федерації суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Надана позивачем трудова книжка від 03.07.1984 серії НОМЕР_1 містить записи про період його роботи із зазначенням професії, номерів та дат наказів про прийняття та звільнення з роботи, підпис уповноваженої особи та печатку роботодавця без будь-яких виправлень чи неточностей.

Суд звертає увагу, що автентичність записів трудової книжки відповідачами не оспорюється.

Як уже зазначено судом, міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи, набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця.

Будь-яких доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів російської федерації, у суду немає.

При цьому, суд зауважує, що невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України або неможливість перевірки обставин сплати страхових платежів на території російської федерації не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи у відповідному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.

При цьому ухвалою конституційного суду російської федерації від 10.07.2007 № 9-П визнано пункт 1 статті 10 Федерального закону "Про трудові пенсії в російській федерації" таким, що не відповідає конституції російської федерації в частині положення, при якому несплата або неповна сплата страхувальником (роботодавцем) страхових внесків за певні періоди трудової діяльності дозволяє не включати такі періоди до страхового стажу особи, що враховується при визначенні права на трудову пенсію.

У постановах від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17 Верховний Суд дійшов висновку що відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків у російській федерації для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплаті пенсії, адже позивач у будь-якому разі не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а відсутність відомостей про їх сплату не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивачу періоду його роботи.

Таким чином, вказаний період роботи позивача на території російської федерації з 29.10.2007 по 17.11.2008 підлягає зарахуванню до його страхового стажу у повному обсязі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 18.02.1985 по 11.11.1985 та з 29.10.2007 по 17.11.2008, а також незараховано до страхового стажу період з 17.06.2015 по 19.09.2015 з розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`яку з чим, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.09.2024 за № 112550000793 є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням вимог законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду цього питання.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з 24.05.2024 призначити йому достроково пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає наступне.

Заяву про призначення пенсії від 24.05.2024 позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача і це відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 18.02.1985 по 11.11.1985 та з 29.10.2007 по 17.11.2008, також зарахувати до страхового стажу з розрахунку один місяць служби за три місяці період з 17.06.2015 по 19.09.2015, повторно розглянути заяву від 24.05.2024 та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач приймаючи оспорюване рішення від 13.09.2024 за № 112550000793, діяв не на підставі Конституції та законів України.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Питання про розподілу інших судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.09.2024 за № 112550000793, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 18.02.1985 по 11.11.1985 та з 29.10.2007 по 17.11.2008, зарахувати до страхового стажу з розрахунку один місяць служби за три місяці період з 17.06.2015 по 19.09.2015, повторно розглянути заяву від 24.05.2024 та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2024 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вулиця Саєнка Андрія, 10, місто Фастів, Київська область, 08500).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - (код ЄДРПОУ: 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК