Ухвала суду № 123173965, 14.11.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 листопада 2024 року № 640/7304/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та на стороні відповідача, Міністерства енергетики України, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту та стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України , у якому просить суд:

- визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №929;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Кабінету Міністрів України грошові кошти в сумі 6780,54 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної його протиправною постановою від 15.11.2019 №929.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

17.01.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 12.01.2022, у якій позивач просить суд викласти прохальну частину позовної заяви у такій редакції:

- визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №929;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України поновити з моменту втрати чинності дію постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №560 "Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг" шляхом прийняття нового нормативно-правового акта.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2022 було прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2022 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

02.08.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Дудіна С. О., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство енергетики України.

У підготовче засідання, призначене на 14.11.2024, з`явились представники сторін.

Треті особи у підготовче засідання, призначене на 14.11.2024, не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

25.09.2024 на адресу суду від ОСОБА_4 надійшла заява про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Обґрунтовуючи вказану заяву, ОСОБА_4 зазначив, що у провадження Смілянського міськрайонного суду перебувають справи №703/116/21 та №703/172/24 за позовом Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Також заявник зазначив про запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №560 програми "Чесна платіжка", що передбачає впровадження механізмів установлення справедливих цін на тепло та гарячу воду та здійснення перерахунку цін/тарифів з постачання теплової енергії для населення до 01 вересня 2019 року.

Проте, всупереч вимогам вказаної постанови виконавчим комітетом Смілянської міської ради не здійснено перерахунок та не встановлено на опалювальний сезон 2019/2020 роки та 2020/2023 роки для населення міста Сміла, Черкаської області ціни/тарифи на послуги з постачання теплової енергії, які не перевищують граничні тарифи.

ОСОБА_4 зазначив, що втрата чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №560 на підставі спірної постанови зумовило: скасування започаткованого Кабінетом Міністрів України вибору продукції, на економічно обґрунтовану ціну послуги, на вільне волевиявлення при придбанні товарів та отримані послуг; продовження дії економічно необґрунтованих тарифів на послуги з централізованого опалення та теплову енергію, які встановлені рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 28.02.2019 №83; завдано заявнику матеріальних збитків у розмірі 42575,44 грн., які з нього стягнуті у справі №703/116/21, та заявлені до стягнення у розмірі 81834,87 грн. у справі №703/172/24.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №929.

Так, спірною постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 560 "Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 53, ст. 1844).

Частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Суд зауважує, що дана справа стосується оскарження нормативно-правового акта.

Так, статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 97494866) зазначив, що юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 21.12.2019 у справі №826/14366/15, від 04.03.2020 № 450/1236/17.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

У вищевказаній постанові від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 97494866) Верховний Суд зазначив, що визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу є їхнє коло, адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати юридичне значення).

Такий самий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.02.2021 у справі №405/6347/15-а (2-а/405/291/15) (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87868707).

Тому, здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності.

Суд зазначає, що оскільки спірна постанова є нормативно-правовим актом, суд ухвалою про відкриття провадження у справі зобов`язав відповідача опублікувати оголошення про судове провадження, на виконання чого було надано роздрукований скріншот оголошення, розміщеного на веб-сайті відповідача.

Отже, відповідачем доведено до відома невизначеного кола осіб інформацію про факт оскарження спірних рішень у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що з огляду на правову природу спірної постанови, рішення, прийняте за результатами розгляду даної справи, не буде мати прямого впливу на права та інтереси заявника, оскільки спірною постановою права та обов`язки ОСОБА_4 безпосередньо не визначалися, а лише було визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 560 "Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг".

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, рішення у цій справі не буде мати вплив на правовідносини, пов`язані із завданням заявнику матеріальних збитків у розмірі 42575,44 грн., які з нього стягнуті у справі №703/116/21, та заявлені до стягнення у розмірі 81834,87 грн. у справі №703/172/24.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що наведені ОСОБА_4 пояснення не свідчать про те, що рішення по справі може вплинути на його права та обов`язки.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для залучення вказаної особи до участі у справі в якості третьої особи.

23.10.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №929;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Кабінету Міністрів України грошові кошти в сумі 66616,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної його протиправною постановою від 15.11.2019 №929;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України поновити з моменту втрати чинності дію постанови Кабінету Міністрів України від 26ю06.2019 №560 шляхом прийняття нового нормативно-правового акту.

12.11.2024 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки у такій заяві позивач одночасно змінив предмет та підстави позову, що суперечить вимогам ст.47 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (частина третя статті 47 КАС України).

Предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, характер позовної вимоги визначається характером спірних матеріальних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами (фактами) при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення іншого праворозуміння таких норм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №916/1764/17, від 22 січня 2020 року у справі №210/2289/17, від 30 січня 2020 року у справі №817/831/18. Аналогічного підходу дотримувалася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд зазначає, що предметом позову у даній справі вимоги про:

- визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №929;

- зобов`язання Кабінету Міністрів України поновити з моменту втрати чинності дію постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №560 "Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг" шляхом прийняття нового нормативно-правового акта.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на підставі спірної постанови: скасовано урядову програму "Чесна платіжка"; порушено права споживачів на свідомий вибір продукції, на економічно обґрунтовану ціну послуги та на вільне волевиявлення при придбання товарів та отримані послуг; продовжено дію економічно необґрунтованих тарифів на послуги з централізованого опалення та теплову енергію, які встановлені рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 28.02.2019 №83.

У заяві про збільшення позовних вимог в якості предмету позову додатково вказані такі вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 з Кабінету Міністрів України грошових коштів в сумі 66616,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної його протиправною постановою від 15.11.2019 №929.

Обґрунтовуючи вказану вимогу, позивач зазначив, що у провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває справа №703/2330/22 за позовом Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 66616,00 грн.

Позивач зауважив, що вказана сума заборгованості виникла у зв`язку із дією тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради №463 від 20.10.2017 , №414 від 22.11.2018, №83 від 28.02.2019 та №511 від 21.11.2021.

Суд зазначає, що звернувшись із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач одночасно змінив предмет та підстави позову, що не відповідає положенням КАС України.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 14.11.2024 позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку громад та територій України та Міністерство юстиції України.

Обґрунтовуючи свої клопотання, позивач зазначив, що відповідно до довідки Міністра енергетики та захисту довкілля України Оржеля Олексія від 11.11.2019 про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. №560" розробником проекту вказаної постанови є Міністерство енергетики та захисту довкілля.

Позивач зазначив, що проект вказаної постанови погоджено Міністерство фінансів України та Міністерство розвитку громад та територій України без зауважень.

Крім того, проект вказаної постанови погоджено Міністерство юстиції України із зауваженнями щодо невідповідності вимогам норм проектувальної техніки, які враховані.

Також позивач зауважив, що у разі задоволення позовної вимоги про зобов`язання Кабінету Міністрів України поновити з моменту втрати чинності дію постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №560 "Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг" шляхом прийняття нового нормативно-правового акта, вказаним міністерствам потрібно буде погодити проект цього нормативно-правового акту.

Відповідно до довідки Міністра енергетики та захисту довкілля України Оржеля Олексія від 11.11.2019 про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. №560" розробником проекту вказаної постанови є Міністерство енергетики та захисту довкілля.

Проект погоджено Міністром фінансів України та Міністром розвитку громад та територій України без зауважень.

Висновок Міністерства юстиції України проекту акта погоджено із зауваженнями щодо невідповідності вимогам норм проектувальної техніки, які враховані.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що рішення по справі не може вплинути на його права та обов`язки Міністерства фінансів України, Міністерства розвитку громад та територій України та Міністерства юстиції України, оскільки вказані центральні органи виконавчої влади лише здійснювали погодження проекту спірної постанови, але не його розробкою.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення Міністерства фінансів України, Міністерства розвитку громад та територій України та Міністерства юстиції України до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 14.11.2024 були проголошені вступна та резолютивна частини ухвали. Повний текст ухвали складений та підписаний 19.11.2024.

Керуючись статтями 49, 181, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

2. Відмовити у прийнятті заяви позивача від 21.10.2024 про збільшення розміру позовних вимог.

3. Відмовити у задоволенні клопотань позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства фінансів України, Міністерства розвитку громад та територій України та Міністерства юстиції України.

4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.