Рішення № 123168518, 13.11.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20965/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач-2), Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач-3) в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду рапорту від 13.06.2024 позивача стосовно призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути рапорт від 13.06.2024 позивача стосовно призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»);

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду рапорту від 13.06.2024 позивача стосовно призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»).

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 видати наказ щодо проведення службового розслідування відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1502/31371 щодо зазначеного у рапорті від 13.06.2024 позивача;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути рапорт від 13.06.2024 позивача щодо призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»).

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно позивача направити матеріали до оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_3 Сухопутних військ Збройних Сил щодо призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»).

- зобов`язати оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил відповідно до підпункту 11-1 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України молодшого лейтенанта ОСОБА_2 оператора групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 увільнити від займаної посади і зарахувати y розпорядження командувача оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил України, на час перебування в розпорядженні утримувати у списках та на всіх видах забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_6 .

- зобов`язати - оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил відповідно до пункту 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , призначити офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»), мотивуючи це тим, що на виконання Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, 03.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 , його (далі - позивач) призвали по загальній мобілізації.

Згідно Наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №28 від 03.03.2022 (далі - Наказ №28), офіцерів запасу призвали по загальній мобілізації та призначили на посади та на всі види забезпечення.

Позивач з 03.03.2022 проходить військову службу у відповідача- 1 як військовослужбовець військової служби за мобілізацією. Відповідач- 1 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_2 ) знаходиться на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідача- 2) і саме останній здійснює виплату грошового забезпечення. Та хоча його як офіцера запасу призвали по загальній мобілізації? але призначили на посаду та на всі види забезпечення як солдата стрільця 2 відділення охорони 4 взводу охорони роти охорони відповідача-1 та встановили посадовий оклад 2730грн. на місяць (4 тарифний розряд) «солдат». Проте станом на 13.06.2024 року у відповідача -1 була вакантна посада офіцера адміністративного відділення. 13.06.2024 року він звернувся з рапортом до відповідача-1 щодо призначення на вакантну посаду офіцера адміністративного відділення (15 тарифний розряд, шпк «ст. лейтенант» з додатком :копією послужного списку з особової справи; копією наказу ДФС від 27.09.2021 №233-о «Про звільнення капітана податкової міліції ОСОБА_1 »; копією військового квитка НОМЕР_2 виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 19.12.2014 року. Станом на теперішній час інформацію щодо розгляду свого рапорту не отримав. В зв`язку з чим звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 08.07.2024 року відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 30.08.2024 року зупинене провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.11.2024року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.11.2024 р. поновлено відповідачу-1 строк на подання відзиву та прийнято відзив до розгляду.

Ухвалою суду від 05.11.2024 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.11.2024 року продовжено розгляд справи.

28.08.2024 року до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, наказу Міністерства оборони України від 16.12.2019 № 645 «Про внесення змін до порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_9 ) від 10.07.2024 №148 «Про призначення службового розслідування, за фактом призову на військову службу по мобілізації офіцерів запасу на посади рядового складу» стосовно призову на військову службу по мобілізації офіцерів запасу на посади рядового складу Начальником групи морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_8 капітаном ОСОБА_3 19.08.2024 було розпочате службове розслідування «за фактом призову на військову службу по мобілізації офіцерів запасу на посади рядового складу». Службове розслідування проводилося з метою встановлення фактичних обставин інциденту, уточнення причин і умов, а також встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, у відповідності до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608. Відповідно до матеріалів службового розслідування, стало відомо, що офіцер запасу ОСОБА_1 проходить службу по мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_10 на посадах рядового складу. На виконання Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, 03.03.2022 згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №28, ОСОБА_1 призвали по загальній мобілізації стрільцем 2 відділення охорони 4 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_11 . З пояснень ОСОБА_1 відомо, що він в 2014 році закінчив Військову академію міста Одеси та отримав військове звання лейтенант, згідно його посвідчення офіцеру запасу НОМЕР_2 від 06.09.2014 року.

На момент призову офіцерів запасу на посади рядового складу начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 був полковник ОСОБА_4 , який був переведений до нового місця служби згідно наказу №129 від 07.06.2022 з подальшим звільненням з лав ЗСУ, а начальником відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_9 був підполковник ОСОБА_5 , який був переведений до нового місця служби згідно наказу №118 від 27.04.2024, враховуючи вище сказане, люди, які могли б пояснити призов на військову службу офіцерів запасу на посади рядового складу - відсутні, з`ясувати яким чином склалася така ситуація з тих пояснень неможливо, також відбувається процес знищення архівних документів.

В зв`язку з вищевикладеними обставинами, у ІНФОРМАЦІЯ_9 відсутні відомості про присвоєння позивачу офіцерського звання. Для підтвердження цього факту, 23.08.2024 на адресу Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України направлено запит щодо встановлення статусу присвоєння військового звання ОСОБА_1

21.10.2024 року від представника відповідача-2 до суду надійшов відзив у якому він просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що на час призову позивач на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_12 не перебував.

Як стало відомо у подальшому, на час призову позивач мав військовий квиток серії НОМЕР_2 , який був виданий 19.12.2014 ІНФОРМАЦІЯ_13 , згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 має військове звання «молодший лейтенант», яке було присвоєно наказом Міністра оборони України №517 від 06.09.2014. Перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Наведене свідчить про те, що позивач на час призову не надав наявний в нього військово-обліковий документ, у наслідок чого за відсутністю у ІНФОРМАЦІЯ_9 інформації щодо наявності у позивача військового звання «молодший лейтенант», позивача було призвано у 2022 році з первинним військовим званням «солдат».

Як вбачається, у матеріалах справи наявна копія рапорту позивача від 13.06.2024, який адресовано до начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 у якому було зазначено прохання щодо призначення на вакантну посаду.

Проведеною перевіркою встановлено, що рапорт від 13.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_15 не надходив у наслідок чого вказаний рапорт у ІНФОРМАЦІЯ_16 не розглядався, рішення по суті викладеного у рапорті прохання не приймалось.

З огляду на те, що вищевказаний рапорт до ІНФОРМАЦІЯ_15 не надходив, тобто позивач не звертався із зазначеним у рапорті проханням до ІНФОРМАЦІЯ_15 , можливо встановити те, що ІНФОРМАЦІЯ_17 жодного рішення, у тому числі рішення про відмову, з зазначеного питання не приймав.

За такої обставини, позивачем було подано до суду завідомо безпідставний позов в частині позовних вимог, які стосуються ІНФОРМАЦІЯ_15 , а також військової частини НОМЕР_1 , тобто ним було подано позов за відсутністю предмету спору. Вбачається, що позивач не є жертвою порушення прав у поставленому ним питанні стосовно розгляду ІНФОРМАЦІЯ_17 його рапорту від 13.06.2024 щодо призначення на вакантну посаду.

23.10.2024 року від позивача до суду надійшли відповідь на відзив відповідача -2 у якій він вказує, що зі змісту наказу Київського РТЦК №28 від 03.03.2022 року вбачається, що офіцерів запасу призвали по загальній мобілізації та призначили на посади на всі види забезпечення та у копії послужного списку з особової справи зазначено про присвоєння звання «молодший лейтенант» та наказ Міністра оборони України його дата, номер, та особова справа офіцера запасу з ІНФОРМАЦІЯ_18 26.05.2023 року передана до відповідача-1.

24.10.2024 року від представника військової частини НОМЕР_1 (відповідач-3) до суду надійшли додаткові пояснення у справі у яких він просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба за призивом під час мобілізації та військова служба за призовом осіб офіцерського складу визначені як окремі види військової служби, що вирізняються нормативно- правовим регулюванням, порядком проходження кожного з цих видів військової служби, звільнення з військової служби тощо. Відтак, до правовідносин, що склались у зв`язку із призовом позивача на військову службу під час мобілізації, не підлягають застосуванню норми законодавства, що регулюють порядок проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу, зокрема, щодо зарахування офіцерів запасу, призваних на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, у розпорядження відповідної посадової особи в порядку підпункту 11-1 пункту 116 Положення №1153/2008 до їх призначення на посади, як про це зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». З посиланням на п.1.5 та п.4.11 Інструкції №170 вказує, що у визначеному Інструкцією №170 порядку до військової частини документи щодо призначення позивача на посаду офіцера адміністративного відділення відповідача-1 як власне і на будь яку іншу посаду не надходили. Посада офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_9 штатно-посадова категорія «старший лейтенант», щодо зобов`язання призначити на яку ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », є вищою відносно займаної позивачем на даний час та дійсно відноситься до номенклатури призначення командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Проте у визначеному Інструкцією № 170 порядку до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » документи щодо призначення позивача на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_9 , як власне і на будь-яку іншу посаду, не надходили.

Сам позивач до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » щодо вирішення питання щодо його подальшого службового використання не звертався. Дії чи бездіяльність оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » стосовно проходження позивачем військової служби останнім не оскаржуються. Наведені вище обставини в сукупності і взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулюють, вказують на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (військова частина НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити певні дії. Звертає увагу на те, що у вказаному рапорті була відсутня вимога/прохання до ІНФОРМАЦІЯ_15 щодо проведення службового розслідування, що знов таки навіть за ймовірної умови отримання ІНФОРМАЦІЯ_17 вказаного рапорту, свідчить про те, що позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_19 з проханням провести службове розслідування за вказаним у рапорті фактом, а відтак ІНФОРМАЦІЯ_17 не мав підстав для розгляду даної вимоги та не приймав жодного рішення щодо неї, у зав`язку з її фактичною відсутністю. Призначення командиром службового розслідування є виключно його правом, а не безумовним обов`язком, зокрема про це свідчить вставне слово «може», наявність якого передбачає можливість вчинення чогось, а не безумовний обов`язок це вчинити. Отже, зазначена вище позовна вимога також є безпідставною та необґрунтованою.

25.10.2024 року до суду від позивача до суду надійшла відповідь на додаткові пояснення відповідача-3 у яких він вказує, що в особливий період для доукомплектування ЗСУ при просуванні військовослужбовця дозволяється не дотримуватися тільки рейтингу та строків перебування на посаді, при цьому мова йде лише про просування по службі. Та станом на березень-квітень 2022 року були вакантні посади офіцерського складу у ІНФОРМАЦІЯ_20 , ІНФОРМАЦІЯ_21 та у відповідача -1, крім того з березня 2022 р. по серпень 2023 р. у відповідача-1 була деякий час вакантна посада офіцера. Призначення на посади та звільнення з посад керівників та інших військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_19 здійснюються відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців, та щодо позивача здійснює командувач військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2008 до 01.07.2014 року проходив навчання в Одеському інституті фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, та військову підготовку на факультеті ПОЗ у Військовій академії у 2014р.

Наказом Міністра оборони України №517 від 06.09.2014 року позивачу присвоєно звання «молодший лейтенант».

На виконання Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, 03.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 , молодшого лейтенанта ОСОБА_1 призвали на військову службу по загальній мобілізації.

Згідно п.1.4 Наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №28 від 03.03.2022 (далі - Наказ №28), офіцерів запасу серед яких й позивача призвали по загальній мобілізації та призначили на посади та на всі види забезпечення -солдата ОСОБА_1 стрільцем 2 відділення охорони 4 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_11 та встановили посадовий оклад 2730грн. на місяць (4 тарифний розряд) шпк «солдат»(а.с.36).

13.06.2024 року позивач подав до відповідача-1 рапорт вх.№6105 у якому клопотав про призначення його на вакантну посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_11 до якого додав копію військового квітка виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 19.12.2014р. (а.с.24).

15 листопаду 2023 року за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 №53-РС старшого солдату ОСОБА_1 призначено оператором групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_11 . (а.с.37).

Та до часу звернення з позовом до суду його рапорт не розглянутий в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Джерела прав та висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно частини 7 статті 6 Закону № 2232-XII порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством (частина 12 статті 6 Закону № 2232-XII).

Відповідно до пункту 1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, (далі Положення №1153) положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (Абзац перший пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008).

Згідно п.81 Положення №1153 призначення на посади здійснюється:

1) військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України;

Згідно п.82 Положення №1153 призначення військовослужбовців на посади здійснюється на вищі посади - у порядку просування по службі. Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).

Відповідно до п.83 Положення №1153 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

Згідно п.86 Положення №1153 для осіб офіцерського складу при просуванні по службі обов`язково враховуються черговість проходження ними військової служби на командних, штабних та інших посадах в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, а також проходження курсів підвищення кваліфікації (перепідготовки) у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, у тому числі у військових навчальних закладах інших держав, перелік яких визначається Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (зареєстрована в Міністерстві юстиції України19 травня 2009 р. за № 438/16454) (далі Положення №170), яка визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.

Відповідно до п.1.3 Положення №170 громадяни України, які виконують військовий обов`язок під час проходження військової служби, є військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту. Статус військовослужбовця підтверджується такими документами, що посвідчують особу: посвідченнями офіцерів і генералів - особи офіцерського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту.

Згідно п.1.5 Положення №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: 1) Подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16):

на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу щодо:

призначення на посади; ()

7) Клопотання посадових осіб у вигляді службової характеристики (додаток 7), рапорту, телеграми, списку, донесення, якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи, визначені підпунктом 1 цього пункту,- на військовослужбовців, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження та звільнення з військової служби (крім громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, осіб, які призначені або призначаються на посади вищого офіцерського складу, та тих, призначення яких на посади здійснюється за погодженням з Президентом України).

Відповідно до п.4.1 Положення №170 військовослужбовці Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту призначаються на посади, передбачені штатами (штатними розписами) військових частин. Призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються з урахуванням результатів оцінювання на підставі Резерву кандидатів для просування по службі (далі - Резерв для просування по службі), Плану переміщення на посади, подань, службових документів, визначених пунктами 1.5, 1.6 розділу I цієї Інструкції (якщо в умовах воєнного часу неможливо оформити подання), та клопотань посадових осіб, а також рішень колегіальних органів, утворених відповідно до чинного законодавства України.

До цих колегіальних органів належать:

колегія і Вища комісія Міністерства оборони України з питань проходження військової служби, комісія Міністерства оборони України з питань проходження військової служби, комісія Збройних Сил України з питань проходження військової служби, Вища комісія Державної спеціальної служби транспорту з питань проходження військової служби, комісії з питань проходження військової служби органів військового управління, з`єднань та військових частин;

Статтею 14 розділу «Загальні обов`язки військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника, тобто «по команді».

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Наведені вище положення передбачають право подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.

Командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов`язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.

При цьому командир має приймати рішення та діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення за рапортом військовослужбовця.

Враховуючи, що позивач є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_11 яке є відокремленим підрозділом відповідача-2 , то він правомірно звернувся до відповідача-1 з рапортом про призначення на іншу посаду, який з урахуванням номенклатури посади повинен був передати його рапорт до відповідачем -2 з дотриманням приписів Положення №170.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами рішення/наказ щодо результату розгляду рапорту позивача не приймалось, та до відповідача-2 рапорт не надходив.

За встановлених у справі обставин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розгляду відповідачем-1 рапорту позивача від 13.06.2023 вх.№6105, суд дійшов висновку про допущення відповідачем-1 протиправної бездіяльності щодо нездійснення дій для подальшого розгляду такого рапорту.

Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 815/7245/16, від 20 жовтня 2022 року у справі №420/8190/21.

Під дискреційними повноваженнями розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, згідно з ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Процедура розгляду рапорту позивача щодо призначення на вищу посаду врегульована Положенням №170 та передбачає вчинення певних послідовних дій згідно Положення №170..

Отже, вимога щодо зобов`язання відповідача-3 призначити офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_9 (шпк «ст.лейтенант») є дискреційними повноваженнями відповідача-3, та до нього не надходили документи необхідні для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, а тому в частині вимог щодо зобов`язання відповідача-3 вчинити дії позов задоволенню не підлягає.

Наказом Міністра оборони №608 від 21.11.2017р. затверджений Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (зареєстрований в Міністерстві юстиції України13 грудня 2017 р. за № 1503/31371).

Вказаний Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Абзацом першим пункту 1 розділу II Порядку №608 визначені випадки коли службове розслідування може призначатися та у п.2 визначені випадки коли воно не призначається.

Відповідно до п.1 та п.2 Розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Міністр оборони України, Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу Збройних Сил України, командувачі видів (сил), окремих родів військ Збройних Сил України, інших органів військового управління можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення (призначення) підпорядкованим посадовим (службовим) особам.

З вказаного вбачається, що рішення командира щодо призначення службового розслідування є дисреційними повноваженням, а не обов`язком та призначається на його розсуд.

Крім того, матеріали справи та рапорт позивача від 13.06.2023р. не містять інформації, що позивач просив призначити відповідача-2 службове розслідування, а тому підстави для зобов`язання відповідача-2 видати наказ щодо проведення службового розслідування щодо зазначеного у рапорті від 13.06.2023 року ОСОБА_1 відсутні, а тому у цій частині вимог слід відмовити.

Верховний суд неодноразово вказував у своїх постановах, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, а тому відповідачем помилково зазначено вимогу визнати протиправними дії відповідача-1 щодо не розгляду рапорту позивача від 13.06.2024 року, так як це є бездіяльністю.

Таким чином з урахуванням встановлених судом обставин по справі з метою захисту порушених прав слід задовольнити вимогу позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду рапорту позивача від 13.06.2024 стосовно призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»), а також зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути рапорт від 13.06.2024 позивача стосовно призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант») яка є похідною від вищевказаної вимоги.

Щодо вимоги -визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду рапорту від 13.06.2024 позивача стосовно призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути рапорт від 13.06.2024 позивача щодо призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»);

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно позивача направити матеріали до оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_3 Сухопутних військ Збройних Сил щодо призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»), то вони не підлягають задоволенню, так як судом встановлено, що рапорт позивача від 13.06.2024 року відповідачем-1 не розглядався та по команді до відповідача-2 не надходив, та відповідач-2 не вчиняв протиправні дії щодо не розгляду рапорту, а тому підстав зобов`язувати його розглянути рапорт та направити до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у суду відсутні.

Щодо вимог зобов`язання оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил відповідно до підпункту 11-1 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 оператора групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 увільнити від займаної посади і зарахувати y розпорядження командувача оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил України, на час перебування в розпорядженні утримувати у списках та на всіх видах забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_6 , то дана вимога також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.11-1 п.116 Положення №1153 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: офіцери запасу, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, - до призначення на посади.

Проте як встановлено судом позивач призивався не за призивом, а за призовом під час мобілізації, що є різними видами військової служби відповідно до ч.6 ст.2 Закону України №2232 та вирізняються нормативно-правовим регулюванням, порядком проходження та звільнення з військової служби тощо, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

З огляду на викладене, враховуючи, що під час розгляду справи підтвердилось допущення відповідачем-1 протиправної бездіяльності щодо розгляду рапорту позивача від 13.06 2024р, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача-1 розглянути рапорт позивача від 13.06.2024 відповідно до приписів наказу Міністра оборони України №170 від 10.04.2009р.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд виходячи з того, що позов задоволений частково, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача-1 судові витрати по сплаті судового збору позивачем по платіжній інструкції 0.0.3989579140 від 07.11.2024р. у сумі 1211,20грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6-8, ч.2 ст.9, ст.ст.10, 77, 90, 242-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду рапорту від 13.06.2024 ОСОБА_1 стосовно призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант»);

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.06.2024р. стосовно призначення на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (шпк «ст. лейтенант») відповідно по положень Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009р.

В іншій частини і позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Суддя Е.А.Іванов