Рішення № 123167894, 19.11.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 рокусправа № 380/19603/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку стажу роботи як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням часу перебування у засланні у потрійному розмірі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є реабілітованою особою, а тому відповідно до пункту г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення має право на підвищення пенсії із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Відтак дії відповідача щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії є протиправними. Позивач також вважає, що відповідач протиправно відмовив та у проведенні перерахунку стажу роботи згідно зі статтею 58 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Ухвалою судді від 23.09.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19150ел від 04.10.2024), у якому проти задоволення позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована, в потрійному розмірі. Разом з тим, системний аналіз положень Закону України №1788-XII та Закону України №1058-IV дозволяє дійти висновку, що такими закріплено саме порядок обчислення стажу роботи (трудового стажу) для призначення пенсій, а оскільки позивач народився 01.03.1949 та у період спецпоселення (29.04.1950 30.06.1958) була малолітньою особою, то відповідно у цей період трудового стажу не набувала, а тому правові підстави для пільгового обчислення (у потрійному розмірі) періоду знаходження позивача на спецпоселенні відсутні. Відтак просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 1949 року народження, перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн як член сім`ї реабілітованої особи на підставі Постанови № 654.

Згідно з довідкою Управління внутрішніх справ Львівської області від 07.02.1992 ОСОБА_2 виселена 29.04.1950 із конфіскацією майна на спецпоселення в Томську область, звідки звільнена в 30.06.1958 року.

Львівською обласною радою 23.05.2024 позивачці видано посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач має право на пільги передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".

Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 22.05.2024 щодо зарахування часу перебування у заслані до стажу у потрійному розмірі, відповідно до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області листом від 05.06.2024 відмовило у зарахуванні часу перебування у заслані до стажу у потрійному розмірі, з тих причин, що позивачка у період з 29.04.1950 по 30.06.1958 перебувала на спецпоселенні в Томській області, як член сім`ї репресованого та згодом реабілітованого.

Вважаючи відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні від 17.04.1991 №962-XII, в редакції до внесення змін Законом України від 13.03.2018 № 2325-VIII (далі Закон України № 962-XII) реабілітація жертв політичних репресій повинна охоплювати увесь період після 1917 року до моменту набрання чинності вказаним Законом і поширюватись на осіб, необґрунтовано засуджених за цей час судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Згідно зі статтею 3 Закону України №962-XII реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандито-пособниками та їх сім`ями.

Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що вирішення питань, пов`язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до вказаного Закону, покладено на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою Радам народних депутатів доручено утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України.

За дорученням таких комісій органи внутрішніх справ встановлюють факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна у зв`язку з необґрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилають комісіям.

Як видно з матеріалів справи, згідно з довідкою Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 07.02.1992 №4/5-10286-Т позивач є реабілітованою особою на підставі статті 3 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо наявності підстав для здійснення перерахунку її стажу роботи згідно зі статтею 58 Закону України Про пенсійне забезпечення, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, суд зазначає таке.

В абзаці першому статті 1 Закону України №962-XII (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) зазначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі двійками, трійками, особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР Про кримінальну відповідальність за державні злочини від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Статтею 3 Закону України №962-XII, у вищевказаній редакції, постановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандито-пособниками та їх сім`ями.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України №962-XII, у вищевказаній редакції, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 вказаного Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Разом з цим, 05.05.2018 набув чинності Закон України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років, яким внесено зміни, зокрема, у Закон України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України №962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вищевказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років із змінами внесеними Законом України №2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.

Відповідно до статті 58 Закону України №1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону України №962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.

При цьому норми Закону України Про пенсійне забезпечення та Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років не пов`язують зарахування часу перебування особи у засланні до страхового стажу у потрійному розмірі із фактом досягнення особою працездатного віку та факту перебування такої особи у трудових відносинах.

З матеріалів справи слідує, що позивач була примусово виселенна на спецпоселення з конфіскацією майна в Томську область, тобто відповідно до статті 1 Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років перебувала у засланні, а відтак має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Відтак, суд висновує, що ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 буде задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови у здійсненні перерахунку стажу роботи як репресованій особу, яку в подальшому реабілітовано відповідно до статті 58 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи із зарахуванням часу перебування у заслані в потрійному розмірі.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з ГУ ПФУ в Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку стажу роботи як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням часу перебування у засланні у потрійному розмірі.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області(ЄДРПОУ 138148851795711104) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна