Рішення № 123160394, 20.11.2024, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/3661/24

Провадження по справі 2/305/833/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчука В.Е.

за участі секретаря судового засідання Шемоти М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі Позивач), інтереси якого представляє адвокат Бухтояров Роман Олександрович, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама Позивача. Після смерті мами Позивач проживає постійно зі своєю тіткою ОСОБА_4 , яка призначена його опікуном. ОСОБА_2 позбавлений батьківських прав відносно Позивача. Після смерті матері Позивача, батько самоусунувся від виконання своїх обов`язків з утримання сина. Жодної допомоги Відповідач не надає, не цікавиться життям сина, не бере участі у його житті та не утримує сина взагалі. Крім цього батько достеменно знає, що у його сина встановлена група інвалідності. З огляду на викладене, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 гривень щомісяця починаючи з дня подачі позову, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Ухвалою Рахівського районного суду від 22.10.2024 було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному провадженні з викликом (повідомленням сторін).

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 22.10.2024 Відповідачу був наданий строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідача, ОСОБА_2 , суд повідомляв про відкриття провадження шляхом направлення за місцем проживання копії ухвали про відкриття провадження із копією позовної заяви та доданими до неї документами, але такі не були вручені адресату й згідно з інформацією на офіційному сайті Укрпошти, адресат відсутній за вказаною адресою, тому поштова кореспонденція повертається до суду без вручення.

Крім того, згідно з відомостями Великобичківської селищної ради с. Водиця №111-10-17/2 від 17.10.2024, що були надані на запит суду, ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_1 , але на цей час відсутній за місцем проживання. У зв`язку з тим, що місце перебування ОСОБА_2 не відоме, тому суд повідомляв Відповідача також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті судової влади, отже відповідач у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 та ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі, а також дату, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву не подавав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що Відповідач відзив не подав, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Спірні правовідносини регулюються нормами СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання.

Згідно зі ст. 3 ч. 1 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 і ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 (Конвенція про права дитини), ст. 7 ч.ч. 7, 8 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами,… судами, адміністративними … органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Особа діє у цивільних, у тому числі, в сімейних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 7, 8 СК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Частиною четвертою статті 152 СК України передбачено, що дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років. Особа, якій виповнилось 14 років, може сама звернутись до суду із заявою, зокрема про стягнення аліментів.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 07.05.2024 у справі 305/3042/23 номер провадження 2/305/212/24 позовну заяву органу опіки та піклування виконавчого комітету Рахівської міської ради Закарпатської області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 було задоволено та позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітньої дитини, сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті матері ОСОБА_1 проживає постійно зі своєю тіткою - ОСОБА_4 й відповідно до рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради від 02 серпня 2024 року №132 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , призначено опікуном над дитиною позбавленою батьківського піклування - ОСОБА_1 .

Витягом з протоколу ЛКК від 08 березня 2024 року №024/361 підтверджено, що ОСОБА_1 має вроджені вади міопатії й він є дитиною з інвалідністю.

Зі змісту статті 12, 81 та 83 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Конвенція про права дитини передбачає, що держави-учасниці:

зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ст. 3 ч. 2);

поважають відповідальність, права і обов`язки батьків … належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються (ст. 5);

забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ст. 6 ч. 2);

докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; батьки … несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 ч. 1);

визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 ч.ч. 1, 2);

визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом (ст. 31 ч. 1);

жодне в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини і можуть міститися: a) в законі Держави-учасниці, або b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави (ст. 41).

Відповідно до Конституції України, норм СК України, які узгоджуються з приписами Конвенції про права дитини:

мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; за загальним правилом, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 ч.ч. 1, 2 СК України);

батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України);

за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч. 3);

розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини;

мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (182 ч. 2);

суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі;

розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше; за заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ст. 184 ч.ч. 1, 2).

У рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Таким чином, матеріальне утримання дітей є обов`язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за заявою позивача безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання.

Прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення (ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

З січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років становить 3196 гривень. З урахуванням динаміки прожиткового мінімуму слід враховувати, що вже лиш з огляду на цей показник матеріальне утримання дитини з часом значно дорожчає.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, своєю чергою, тягне постійне зростання витрат на утримання дитини, на забезпечення гармонійного розвитку, освіти, відпочинку тощо, є загальнозрозумілими та не викликають сумнівів у суду. Такими самими загальновідомими та загальнозрозумілими обставинами є те, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації до України та воєнних дій, які тривали на час пред`явлення позову та тривають на час судового розгляду справи, купівельна спроможність населення України значно знизилася, що має наслідком, серед іншого, додаткові матеріальні труднощі в забезпеченні належного утримання дітей.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України).

У справі немає доказів наявності у відповідача вад здоров`я, які б перешкоджали йому працювати, він є особою працездатного віку, також немає доказів того, що він має інших утриманців. Натомість його син, ОСОБА_1 , наразі залишився фактично без батьків, оскільки мати померла, а батько не бере участі у його вихованні та утриманні, за що був позбавлений батьківських прав, що не є перешкодою для стягнення з нього аліментів на утримання сина, який є дитиною з інвалідністю, учнем старшої школи загальноосвітнього навчального закладу, синові необхідно зараз готуватися до дорослого життя та здобуття професійної освіти, йому необхідне лікування, адже він хворіє, також з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 відвідує секцію плавання, що також вимагає певних ресурсів, отже потреби на його утримання є очевидними.

За наведених обставин слід визнати, що у позивача виникли дійсні підстави для вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на його утримання.

За таких обставин, суд, виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за можливе задовольнити позов Позивача у повному обсязі, адже Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, його половини чи іншої частини, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, реалій життя в Україні, які існують на час виникнення і вирішення спору, динаміки значення базового соціального стандарту та маючи на увазі забезпечення тривалого та достатньо стабільного матеріального утримання неповнолітньої дитини аліменти у твердій грошовій сумі 10000 гривень протягом тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, який відповідатиме інтересам неповнолітньої дитини, покриватиме суттєву частину витрат на дитину. Такий розмір аліментів забезпечуватиме тривалу, реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та забезпечить виконання обов`язку з матеріального утримання дитини.

Аліменти на утримання дитини згідно зі ст. 191 СК України присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, в цьому випадку з 12.10.2024, оскільки саме 12.10.2024 була сформована та направлена до суду через систему "Електронний суд" позовна заява.

Крім того, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача судовий збір за розгляд даної справи в сумі 1211,20 гривні.

Відповідно до ч. 1ст. 430 ЦПК Українислід допуститинегайне виконаннярішення судув частиністягнення аліментіву межахсуми платежуза одинмісяць.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання, у розмірі 10000 грн (десять тисяч гривень) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини віком від 6 до 18 років, починаючи з 12.10.2024 до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору на користь держави на рахунок: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 банк отримувача казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу *;101; судовий збір стягнутий з (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №305/3661/24 провадження по справі 2/305/833/24).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_2 ;

Представник позивача: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканець АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: В.Е. Ємчук