Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 549/386/24
Провадження № 2/549/204/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2024 рокуЧорнухинський районний суд Полтавської області
в складі головуючої суддіГлущенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання Зуб Р.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні селища Чорнухи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В
Позивач ТОВ "ФК «ЕЙС» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 48275 грн, а також судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Позовні вимогиобґрунтовує тим,що 29.02.2020між ТОВ«МАНІВЕО ШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА»та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитнийдоговір №885707552у форміелектронного документаз використаннямелектронного підпису. Відповідач добровільноза допомогоюмережі Інтернетперейшов наофіційний сайтТОВ «МАНІВЕОШВИДК ФІНАНСОВАДОПОМОГА» www.moneyveo.ua,обрав длясебе бажанусуму грошовихкоштів табажаний строккредитування,зазначив своїперсональні дані,в томучислі ібанківську картку,на якув подальшомуотримав грошовікошти всумі 20000,00грн, пройшовши декількаетапів підтвердженнянаміру вступитиу договірнівідносини тауклав кредитнийдоговір. Відповідно доумов кредитногодоговору первіснийкредитор надаввідповідачу утимчасове платнекористування грошовікошти всумі 20000,00грн,строком на6днів зісплатою 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту.
28.11.2018між первіснимкредитором ТОВ«МАНІВЕО ШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА»та ТОВ«ТАЛІОН ПЛЮС»було укладенодоговір факторингу №28/1118-01та додатковіугоди:№19від 28.11.2019,№26від 31.12.2020,№27від 31.12.2021 відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №885707552 від 29.02.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №79 від 19.05.2020.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №885707552 від 29.02.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023.
17.07.2024між ТОВ«ФК «ОНЛАЙНФІНАНС» тапозивачем ТОВ"ФК«ЕЙС» булоукладено договірфакторингу №17/07/24,відповідно дореєстру праввимоги допозивача перейшлоправо грошовоївимоги довідповідача всумі 48275,00 грн, з яких 20000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 28275,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих зобов`язань, та наявність заборгованості, позивач вимушений звернутись до суду та просить вказаний борг стягнути із відповідача на користь банку в примусовому порядку.
23.09.2024 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
15.10.2024 відповідач ОСОБА_1 направив до суду відзив, з якого вбачається, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу про те, що ОСОБА_1 будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ним цього одноразового ідентифікатора. У справі відсутні докази реєстрації саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивачів. Тому вважає, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором.
Також відповідачзаявив прозастосування наслідківпропуску строківпозовної давності.Зазначає,що кредитнийдоговір №885707552від 29.02.2020нібито укладеноміж ТОВ«Манівео швидкафінансова допомога»та ОСОБА_1 .Вказаний договірбуло укладено29.02.2020року.Строк наданнякредиту 6днів.Строк виконаннязобов`язання 05березня 2020року.Позивач звернувсядо суду28серпня 2024року.Враховуючи вищевикладене,відповідач проситьзастосувати довказаної позовноївимоги наслідкипропущення строківпозовної давностідо судута відмовитиу задоволенніпозову.Також заперечуєпроти стягненнявитрат направову допомогуу розмірі6000гривень. (а.с.111-114).
Від представникапозивача ОСОБА_2 25.10.2024до судунадійшла відповідьна відзивз якоговбачається,що персональні дані Відповідача у відзиві на позовну
заяву повністю збігаються з тими, які зазначені у Кредитному договорі та
Заявці на отримання грошових коштів.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція
укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому
електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій
адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися
безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору,
шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору
умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення
(відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу
ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до п. 4.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила
надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту
продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка
фінансова допомога» (далі «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник
підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується
неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства:
www.moneyveo.ua
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну
комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в
електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що
додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію
(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього
договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова
послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту)
укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку
пропозицію.
Тобто, це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку
отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в
парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим
способом. Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом, без
отримання Відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна
і паролю Особистого кабінету, кредитний договір між сторонами не був би
укладений, а тому укладення спірного кредитного договору відповідало
внутрішній волі Відповідача.
Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду
шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно
до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме:
шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні
умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3
ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки
«відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після
введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор
згенерований Товариством в Інформаційно-телекомунікаційній системі та
був надісланий Відповідачу в СМС-повідомленні.
Одноразовий персональний ідентифікатор № TFT37B29 направлено
Відповідачу 29.02.2020 о 16:35:49 на номер мобільного телефону вказаний
ним в Заявці на отримання грошових коштів 0957954406, одноразовий
персональний ідентифікатор № TFT37B29 введено Відповідачем у відповідне
поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 29.02.2020 о
16:36:11. Вчинення Відповідачем вказаних вище дій і зміна даних в
системі Товариства є проставленням електронного підпису в Електронному Договорі
Одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну
комерцію».
Акцепт договору позичальником ОСОБА_1 підписано
аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: TFT37B29.
29.02.2020 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало
ОСОБА_1 20 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1
(який був зазначений особисто Відповідачем при заповненні Заявки на отримання
грошових кошт в кредит на сайті Первісного кредитора), призначення платежу:
ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку
№ 4149-62XX-XXXX-0877, без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa
Transfer.
Також зазначив, що строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст.261 ЦК України.
Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 06.03.2020. З огляду на
вищезазначене, строк позовної давності закінчується 06.03.2023. Відповідно до статті
256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до
суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п.3.10. Кредитного договору Сторони дійшли згоди, що строки позовної
давності щодо стягнення неустойки закінчуються разом зі строками позовної
давності за основними зобов`язаннями.
постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року «Про запобігання
поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,
спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (№211), запроваджено з 12 березня 2020
року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому його
було неодноразово продовжено (востаннє постановою Кабінету Міністрів України
№1236 від 09.12.2020, якою продовжено карантин до 30.06.2023).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України,
спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у
зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ,
який набрав чинності 02.04.2020,прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12.
Згідно зп.12Прикінцевих таперехідних положеньЦК України,під часдії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню
коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257,258, 362, 559,
681, 728,786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та
автоматичним в силу закону, і тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не
дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.
Таким чином, якщо закінчення строку позовної давності припадає на період
після 02.04.2020, то він продовжується до кінця дії карантину, тобто до
30.06.2023.
Разом зтим,Законом Українивід 15березня 2022року №2120-ІХ«Про внесеннязмін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм
на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК
України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні,
введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24
лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження
Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого
2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом,
зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що
строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293
ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16
квітня 2024року усправі №756/10176/23. Тобто, виходячи з вищесказаного,
якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то
останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення
періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.
В зв`язку з чим, представник позивача ОСОБА_2 просив позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує. В разі неявки відповідача, просить постановити заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, направив відзив на позовну заяву та просив розгляд справи проводити без виклику сторін, на підставі поданих доказів (а.с.120).
У відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов позивача підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом установлено,що 29.02.2020між ТОВ«МАНІВЕО ШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА»та відповідачем ОСОБА_1 за допомогоюелектронного сервісу,що міститьсяна сайтіwww.moneyveo.uaукладено кредитнийдоговір №885707552 (а.с.13-15).
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 20000 грн, строком на 6 днів зі сплатою 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту.
П.4.2 Договору, строк дії цього Договору, вказаний в п.1.2 Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань передбачених договором.
Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт товариства: moneyveo.ua, обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримала грошові кошти, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір. Позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 20000 гривень на банківську карту, що належить відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням та довідкою виданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.18,20).
Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч.1ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис".
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силуст.12 цього Законуякщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ч.1ст.512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно дост.514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
28.11.2018між первіснимкредитором ТОВ«МАНІВЕО ШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА»та ТОВ«ТАЛІОН ПЛЮС»було укладенодоговір факторингу №28/1118-01та додатковіугоди:№19від 28.11.2019,№26від 31.12.2020,№27від 31.12.2021 відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №885707552 від 29.02.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №79 від 19.05.2020.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №885707552 від 29.02.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023.
17.07.2024між ТОВ«ФК «ОНЛАЙНФІНАНС» тапозивачем ТОВ"ФК«ЕЙС» булоукладено договірфакторингу №17/07/24,відповідно дореєстру праввимоги допозивача перейшлоправо грошовоївимоги довідповідача всумі 48275,00 грн, з яких 20000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 28275,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ч.1ст.598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК Українивизначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК Українивизначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно дост.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.
Відповідно до ч.2ст.615 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно зіст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування
Частиною 1статті 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно позикодавцям, а потім позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, що має відображення у розрахунках заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.ст.509,526,1054 ЦК Українивідповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.
Всупереч умовкредитного договору№885707552від 29.02.2020відповідач невиконав своїзобов`язання,внаслідок чогоутворилась заборгованістьу розмірі 48275,00 грн, з яких 20000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 28275,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Слід зазначити, що посилання відповідача ОСОБА_1 у відзиві щодо відсутності підстав для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, в зв`язку з тим, що відсутні докази укладення договору в електронній формі між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не заслуговує на увагу суду, оскільки, відповідачем не надано суду відомостей на підтвердження факту не підписання договору в електронній формі саме ним, не надано доказів, які б підтверджували вчинення шахрайських дій відносно його персональних даних ( звернення до правоохоронних органів тощо).
Крім того, суд звертає увагу, що персональні дані відповідача ОСОБА_1 , зазначені ним у відзиві, повністю збігаються із персональними даними, вказаними у Договорі №885707552 від 29.02.2020 та додатковій угоді до Договору №885707552 від 29.02.2020.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених ним у відзиві.
У відповідності дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано.
Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимоги позивача, як нового кредитора про стягнення заборгованості підлягають задоволенню повністю.
Не заслуговують на увагу і доводи відповідача в частині того, що позивачем пропущені строки позовної давності, з огляду на таке.
Згідно із ч. 3ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Разом з тим,постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України від 17 березня 2020 року №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом №540-IXрозділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У п. 12розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Також варто зазначити, що 17.03.2022 набув чинностіЗакон України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни доЦК України, а самерозділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії».
Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
24 лютого 2022року Указом Президента України №64/2022в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.
Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви в Україні діяв правовий режим воєнного стану, а 02 квітня 2020 року набрав чинностіЗакон №540-IXщодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, відповідно до п. 12, 19розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українипозивач не пропустив позовну давність, визначенустаттею 257 ЦК України, а тому підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з її пропуском не має.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно доЗУ «Про судовий збір»та з врахуваннямст.141 ЦПК Українистягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133та ч.1-3 ст.137 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3статті 134 ЦПК Українивизначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердженняпонесених витратна правничудопомогу досуду надано:копію договорупро наданняправничої допомоги №1807/24-01від 18.07.2024,укладеного міжАдвокатським бюро«Тараненко тапартнери» таТОВ «ФК«ЕЙС»,копію додатковоїугоди №1до договорупро наданняправничої допомоги№1807/24-01від 18.07.2024,копію актаприйому-передачінаданих послугвід 18.07.2024,відповідно доякого входить:складання позовноїзаяви нащо витрачено2години насуму 5000,00грн;вивчення матеріалівсправи нащо витрачено1годину насуму 500грн;надання усноїконсультації стосовноскладання позовноїзаяви нащо витрачено1годину насуму 500грн,всього 6000гривень. (а.с.49,52,58-59).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.
Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, заперечення відповідача, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями259,263-265,268 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: місто Київ, Харківське шосе, буд.19,офіс 2005) суму заборгованості за кредитним договором №885707552 від 29.02.2020 року станом на 28.08.2024 в загальному розмірі 48275,00 грн, з яких: 20000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 28275,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз`яснити учасникам справи, що повний текст рішення буде виготовлений протягом двох робочих днів.
Суддя Н.М.Глущенко
Судове рішення № 123160098, Чорнухинський районний суд Полтавської області було прийнято 19.11.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 549/386/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: