Рішення № 123159870, 04.11.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.11.2024Справа № 552/1638/24 Провадження № 2/554/4541/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Черняєвої Т.М.,

за участі секретаря Діменко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Саламандра», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування (заподіяної моральної шкоди),-

ВСТАНОВИВ :

14 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовною заявою до - ПАТ «СК «Саламандра», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування (заподіяної моральної шкоди). В позові прохала стягнути із ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» на її користь страхові відшкодування (заподіяння моральної шкоди) у розмірі 200 000,00 грн. завданої внаслідок смерті ОСОБА_3 та судовий збір.

Позивачка зазначила, що вона є матір`ю загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок ДТП ОСОБА_3 . В позові вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 16 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen-Passat» 2012 р.в., р.н. НОМЕР_1 , синього кольору, рухався автомобільною дорогою М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече», у напрямку від м. Кременець Тернопільської області до м. Тернопіль.

Під час руху на 295 км і 050 м. автодороги М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече», що в межах с. Колодне, Тернопільського району Тернопільської області, ділянкою автодороги із значним заокругленням праворуч по напрямку свого руху, водій ОСОБА_2 не був достатньо уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, не обрав безпечної на даній ділянці автодороги швидкості руху, чим допустив порушення п.1.5 ч. 1, 1.10, 2.3 (б, д) 12.1 Правил дорожнього руху», які зобов`язували його рухатися із безпечною швидкістю і своїми діями не створювали загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожували життю чи здоров`ю громадян, завдали матеріальних збитків.

Проїжджаючи ділянку автодороги із значним заокругленням праворуч, водій ОСОБА_2 не обрав такі прийоми користування транспортним засобом та безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним у конкретних дорожніх умовах, обстановці, внаслідок чого допустив зміну напрямку руху керованого автомобіля «Volkswagen-Passat» ліворуч, перетнувши горизонтальну дорожню розмітку 1.1 ПДР, виїхав на зустрічну смугу руху, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив вимоги п. 10.1 та горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Дорожня розмітка ПДР, яку перетинати забороняється, на даній ділянці автодороги виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги категорично заборонений.

Після виїзду на зустрічну смугу водій ОСОБА_2 , не забезпечивши безпеки руху та порушуючи вимоги п. 1.1.3 ПДР, не надав перевагу в русі зустрічному автомобілю «BMW-325TD» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який отримав тілесні ушкодження та помер під час стаціонарного лікування в КНП «Збарська центральна лікарня» Збарської міської ради.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 1.5, 1.10, 2.3 (б. д) 10.1, 11.3, 13,1, а також вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1. Розділу 34 Дорожня розмітка Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 р. зі змінами та доповненнями, а також вимоги, які наведені в абз. 1,2 ч. 5 ЗУ «Про дорожній рух» зі змінами та доповненнями перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної ДТП та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_3 та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Позивачка зазначає, що згідно матеріалів кримінальної справи цивільна відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра». По факту ДТП нею, 18.07.2023 року було повідомлено страхову компанію ОСОБА_2 про настання події страхового випадку та передано до неї всі наявні у неї документи, зокрема накладну №РН-000012, фото ДТП, технічний паспорт, копію паспорту.

Зазначає, шо станом на подачу позову у Збаразькому районному суді Тернопільської області розглядається кримінальна справа, розпочата у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022210000000223 від ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Станом на подачу позову жодного відшкодування понесених нею матеріальних та моральних витрат, зокрема на поховання сина не отримано, ні страхова компанія винуватця ДТП, а ні ОСОБА_2 не вчинили жодних дій спрямованих на усунення шкоди, що і зумовило звернення до суду за захистом її прав.

Оскільки цивільна відповідальність обвинуваченого у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_2 на час вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», позивачка звернулася за захистом своїх прав та інтересів саме до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра».

Позивачка зазначає, що трирічний строк для звернення до суду для заявлення позовних вимог про отримання страхових відшкодувань обумовлених заподіянням смерті ОСОБА_3 не минув - моральна шкода заподіяною внаслідок смерті сина є такою, що підлягає до виплаті.

Позивачка зазначає, що смерть сина є непоправною і не вимірюється в жодному грошовому еквіваленті, наслідок, що настав, у зв`язку з діями підозрюваного є незворотнім, і ці трагічні події назавжди змінили життя в якому син був надійною опорою, який завжди підтримував і допомагав. З моменту втрати сина, вона постійно перебуває у стресовому стані, не може спати. Наслідки, що наступили, характер і глибина душевних травм, емоційних, моральних страждань які і тривають по сьогоднішній день. Фактично має місце невротичний розлад зумовлений негативними переживаннями та спогадами.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22.03.2024 року цивільну справу направлено за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 14.06.2024 року року відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, від представника позивача - адвоката Матвійчука Віталія Володимировича до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. Прохав суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, тому суд, за письмової згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомляв.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2022 року близько 16 год. 30 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen-Passat», р.н. НОМЕР_1 , 2012 року випуску, синього кольору, і рухуючись автодорогою М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече», у напрямку від м. Кременець Тернопільської області до м. Тернопіль, в межах с. Колодне, Тернопільського району, Тернопільської області, на 295 км. +050 м. вказаної автодороги, а саме на заокругленій ділянці автодороги праворуч не впорався із керуванням керованого автомобіля та допустив виїзд на зустрічну смугу руху де зіткнувся із автомобілем «BMW-325TD» р.н. НОМЕР_2 , 1992 р.в., синього кольору, який під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без пасажирів, рухався в межах своєї смуги руху від м. Тернопіль до м. Кременець. Внаслідок зіткнення транспортних засобів водій автомобіля «BMW-325TD» р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , від отриманих травм помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проходження стаціонарного лікування в КНП «Збарзька центральна лікарня» ЗМР.

За фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022210000000223.

02.09.2022 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 31.05.2023 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12022210000000223.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «Саламандра».

18.07.2023 року ОСОБА_1 направила ПАТ «СК «Саламандра» повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку.

З інформаційного листа ПАТ «СК «Саламандра» від 19.08.2023 р. вих № 803 вбачається, що вони прохали ОСОБА_1 забезпечити виконання обов`язку зберігати пошкоджене майно «BMW-325TD» д.н.з. НОМЕР_2 у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник, а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна «BMW-325TD» д.н.з. НОМЕР_2 - в строк до 31.07.2023 року.

Для розгляду цивільного позову на предмет відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи з страхової компанії, яка застрахувала цивільно - правову відповідальність заподіювача такої шкоди, наявність кінцевого рішення у кримінальному провадженні не є обов`язковою. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 208/4598/21, в якій зазначено, що між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю в ДТП сина позивачки, в порядку страхового відшкодування. Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Так, у відповідності до ч.1 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові витрати за договорами обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності обмежуються страховими сумами, що діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування, визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завданої здоров`ю особи». ( Постанови Верховного Суду у справах № 751/8121/17 від 14.01.2019 року; № 500/2095/15-ц від 10.01.2019 року ; № 757/59802/16 від 05.12.2018 року; № 126/1439/17 від 01.02.2018 року).

Таким чином, володілці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні статтей1166, 1187 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири які несуть відповідльність виключно у разі завданння ними умисної шкоди.

З вище викладеного, суд приходить до висновку, що недотримання відповідачем строків розгляду заяви на виплату страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування є грубим порушенням ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , виданого 05.09.2022 року, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На спростування наведених вище фактів відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, чи доказів, пояснень, таким чином, суд бере за основу, дані надані позивачем.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на дату дорожньо - транспортної пригоди визначено, що уразі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у стразовому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майна третьої особи».

Згідно п.23.1 ст. 23 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди , серед іншого, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 27.1 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо - транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо - транспортної пригоди.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року страхове відшкодування, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо - транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом ІІІ ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2000,00нрн. грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 999, 1166, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Саламандра», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування (заподіяної моральної шкоди) - задовольнити.

Стягнути з ПАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 страхові відшкодування (заподіяної моральної шкоди) у розмірі 200 000, 00 грн., завданої внаслідок смерті ОСОБА_3 .

Стягнути з ПАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2000,00 грн.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», код ЄДРПОУ 21870998, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 .

Суддя Т.М. Черняєва