Ухвала суду № 123158716, 20.11.2024, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/192/24 Провадження № 1-в/358/34/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі подання начальника Обухівського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_3 про звільнення від покарання:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лютарі, Богуславського району Київської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , маючого повну загальну середню освіту, пенсіонера, військовозобов`язаного, одруженого, засудженого 22 лютого 2024 року Богуславським районним судом Київської області за частиною четвертою статті 185 КК України до п`яти років позбавлення волі, із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік відповідно до ст. 75 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Начальник Обухівського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_3 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з поданням про приведення вироку Богуславського районного суду Київської області від 22 лютого 2024 року щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до діючого законодавства.

В поданні ставиться питання про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання згідно ч. 2 ст. 74 КК України за діяння, караність яких усунена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09.08.2024.

Представник Обухівського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_5 подала до суду заяву, в якій просить проводити судовий розгляд подання без її участі, а також зазначила, що подання підтримує та просить його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини неявки, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи

Миронівський відділ Обухівської окружної прокуратури в судове засідання прокурора не направив. Повідомлення про судовий розгляд подання отримано 16.10.2024.

Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч.ч.1, 3, 6 ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачено адміністративну відповідальність, є крадіжка, розмір якої не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зміни, внесені Законом № 3886 IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886 IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24).

Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Згідно з пп.169.1.1 п.169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга (неоподатковуваний мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2023 становив 2684 гривні, тобто неоподатковуваний мінімум доходів громадян становив 1342 гривні на 2023 рік, а два неоподатковуваних мінімуми становить 2684 гривні.

Вироком Богуславського районного суду Київської області ОСОБА_4 засуджено за частиною четвертою статті 185 КК України до п`яти років позбавлення волі, із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік відповідно до ст. 75 КК України, за вчинення крадіжки майна з магазину «Продукти-869» ТОВ «АТБ-маркет» на суму 728 гривень 14 коп., що мало місце 31 грудня 2023 року.

Вирок суду набрав законної сили 26 березня 2024 року.

Станом на 31 грудня 2023 року крадіжка майна вартістю до 2684 гривні включно, є адміністративним правопорушенням.

Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом.

Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено.

Згідно п.13 ч.1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, розмір якого не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст.74 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 22 лютого 2024 року Богуславським районним судом Київської області за частиною четвертою статті 185 КК України до п`яти років позбавлення волі, із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік відповідно до ст. 75 КК України, звільнити від призначеного покарання у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Богуславський районний суд Київської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя ОСОБА_1