Рішення № 123158002, 19.11.2024, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18387/24

Провадження № 2/161/4849/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Шестерніна В.Д.,

за участю секретаря Мельник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

03.10.2020 адвокат Сечко С.В. в інтересах ПрАТ «СГ «ТАС» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

Позов обгрунтований тим, що 28.09.2021 ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_2 уклали договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №FO-01165470, предметом якого є майнові інтереси, пов`язані із володінням та користуванням майном - квартирою АДРЕСА_1 .

06.12.2021 із застрахованим майном відбулася страхова подія, а саме: сталося залиття квартири АДРЕСА_2 .

Власниця застрахованого майна звернулася до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої позивач виплатив їй страхове відшкодування в розмірі 10457 грн.

Позивач, посилаючись на приписи ст. ст. 322, 993, 1166, 1192 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування», просив суд стягнути з відповідачки на свою користь 10457 грн. сплаченого страхового відшкодування та покласти на неї судові витрати.

08.11.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якій запречив доводи відповідачки про неналежність як доказу акта обстеження від 07.12.2021. Вказав, що такий акт відповідає формі, встановленій законом, в ньому зазначені: дата та місце складання; члени комісії, що склали акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

01.11.2024 відповідачка подала відзив на позовну заяву, який мотивувала тим, що позивачем не надано належних доказів спричинення власнику квартири матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири саме з її вини та причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і її діями.

Акт комісії ЖКП №2 від 07.12.2021 (в тексті відповідачка помилково означила його як акт «від 17.12.2021» і як акт «від 25.01.2021») складений з порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, оскільки в ньому не вказані характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість). Акт затверджений невідомою особою, не відповідає встановленій формі, в ньому зафіксовано лише результати огляду квартири АДРЕСА_3 (її пошкоджень), однак не вказано результатів огляду водопровідних комунікацій та сантехніки квартири АДРЕСА_4 , при цьому визнано винними власників квартири АДРЕСА_4 внаслідок їх халатного відношення до сантехобладнання.

В зв`язку з цим відповідачка просила відмовити в задоволенні позову.

18.11.2024 відповідачка подала заперечення на відповідь на відзив, яке мотивувала аналогічними з викладеними у відзиві доводами.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 08.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

01.11.2024 відповідачка подала відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за її відсутності.

08.11.2024 позивач подав відповідь на відзив.

18.11.2024 відповідачка подала заперечення на відповідь на відзив.

Суд прийняв до розгляду всі заяви сторін по суті спору.

12.11.2024 представник позивача - адвокат Сечко С.В. подав клопотання про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 18.11.2024 було задоволене.

19.11.2024 представник позивача - адвокат Сечко С.В. подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

01.11.2024 відповідачка подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання 19.11.2024 сторони не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІV.Фактичні обставини справи

28.09.2021 Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) уклали договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №FO-01165470 (а.с. 4), предметом якого є майнові інтереси, пов`язані із володінням та користуванням майном - квартирою АДРЕСА_1 (далі - застрахована квартира).

06.12.2021 сталося залиття застрахованої квартири власником квартири АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_4 розташована поверхом вище і власником її є ОСОБА_1 (акт від 07.12.2021, а.с. 5, інформаційна довідка №379877789 від 23.05.2024, а.с. 33).

В результаті залиття застрахованої квартири остання отримала такі пошкодження: в кімнаті 1 - пошкоджено стіну, ламінат, декоративний камінь та меблі (навісні тумби); в коридорі - пошкоджено декоративний камінь; в кімнаті 2 - пошкоджено стіну та ламінат (акт від 07.12.2021, а.с. 5, акт огляду пошкодженого майна від 07.12.2021, а.с. 7).

29.12.2021 власник застрахованої квартири ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 6).

Вартість матеріального збитку, завданого залиттям застрахованої квартири, становить 10457 грн. (висновок про розмір матеріального збитку №07/12-1 від 22.12.2021, а.с. 8-30).

30.12.2021 ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 10457 грн. (страховий акт №01539/16/521 від 30.12.2021, розрахунок суми страхового відшкодування, а.с. 31, платіжна інструкція №239739, а.с. 32).

Відповідачка добровільно не відшкодувала позивачу сплачену ним суму страхового відшкодування, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

V.Висновок суду

Стаття 1166 ЦК Українипередбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (який втратив чинність з 01.01.2024 на підставі Закону №1909-IX від 18.11.2021).

Відповідно до ст. 979 ЦК України (в редакції закону до 01.01.2024) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 980 ЦК України (в редакції закону до 01.01.2024) предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до ст. 993 ЦК України (в редакції закону до 01.01.2024) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про страхування» (який втратив чинність з 01.01.2024 на підставі Закону №1909-IX від 18.11.2021) страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» (який втратив чинність з 01.01.2024 на підставі Закону №1909-IX від 18.11.2021) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_2 (потерпіла особа) була заподіяна шкода, яка полягала у залитті її квартири АДРЕСА_3 . Відповідальною за цю шкоду є ОСОБА_1 (винна особа), оскільки вона є власницею квартири АДРЕСА_4 , яка розташована поверхом вище, і саме з цієї квартири відбулося залиття квартири потерпілої особи. Отже, між цими особами виникли деліктні правовідносини.

Залиття квартири АДРЕСА_3 потерпілої особи (ПрАТ «СГ «ТАС») на підставі договору про добровільне страхування майна виплатив страхувальнику ( ОСОБА_2 ) страхове відшкодування в розмірі 10 457 грн., за наслідками чого до нього перейшло відповідне право вимоги, і він в порядку суброгації праві вимагати від винної особи (відповідачки) компенсації завданих збитків (в розмірі виплаченого страхового відшкодування).

Отже, позов слід задовольнити.

Суд відхиляє аргумент відповідачки про неналежність як доказу акта від 07.12.2021 з таких мотивів.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (далі - Правила), затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

В акті від 07.12.2021 (а.с. 5) зазначені: дата та місце його складання; члени комісії, що склали акт; подія, що трапилася (залиття квартири АДРЕСА_3 ); причини залиття (халатне відношення до сантехобладнання власників квартири АДРЕСА_4 ); місце, де трапилося залиття; наслідки залиття (конкретні пошкодження квартири АДРЕСА_3 ). Відтак, суд вважає, що цей акт відповідає формі акта, яка зазначена в Додатку 4 до Правил, містить інформацію щодо предмета доказування по справі, а, отже, є належним доказом (ст. 77 ЦПК України). Непідписання відповідачкою акта від 07.12.2021 (як і її неознайомлення з ним чи складення акта за її відсутності), не впливає на його доказове значення.

Безвідносно до викладеного, суд зауважує, що неповнота інформації чи окремі неістотні недоліки акта про залиття квартири не можуть свідчити про його неналежність чи недопустимість.

В цьому аспекті суд бере до уваги також таке.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20.

Відповідачка не обгрунтувала відсутності протиправності своїх дій та вини у залитті квартири.

В цілому суд констатує, що дав відповіді на всі важливі аргументи сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).

VI.Судові витрати

З огляду на результат вирішення спору та враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України, на відповідачку слід покласти судовий збір в розмірі 3 028 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 457 грн. (десять тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір в розмірі 3 028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65; код в ЄДРПОУ 30115243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного тексту рішення суду - 19.11.2024.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін