Рішення № 123156430, 20.11.2024, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1110/24 Провадження № 2/613/534/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Харченка С.М., за участю секретаря судового засідання Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богодухові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.11.2021 року між позичальником, яким є ОСОБА_1 та ТОВ «МІОЛАН» було укладено договір про споживчий кредит №100195668. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 283,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. 10.02.2022р. було укладено договір №10-02/2022-50 відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №100195668. 10.03.2023р. було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100195668. Таким чином, ТОВ "Коллект Центр" наділено правом вимоги до відповідача за договором №100195668. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №100195668 від 21.11.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 64882,77 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 13636,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами, на дату відступлення права вимоги - 51246,77 грн.

Оскільки відповідач належним чином не виконував своїх обов`язків за кредитним договором та в добровільному порядку не повернув заборгованість по кредиту позивач звернувся до суду з наступним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 64882,77 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 13636 грн.; Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 51246,77 грн. Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у сумі 3028 грн., сплачені ним при подачі позову до суду та витрати на правову допомогу у сумі 17000 грн.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 9 липня 2024 року провадження по справі було відкрито.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав відзив, відповідно до змісту якого просив прийняти відзив до розгляду, у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. При цьому зазначив, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, на думку позивача, наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Крім того, зазначає, що позивачем, не надано суду жодного доказу акцептування відповідачем пропозиції по укладення кредитного договору. Відповідно до ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»: примірник договору про споживчий кредит, укладений у вигляді документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. Також зазначає, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми від ТОВ «Мілоан» можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виходячи зі змісту ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій. Є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення, платіжна вимога - доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. Отже, банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Дана позиція суду узгоджується з висновками ВС від 24 травня 2018 року у справі №630/366/16-ц та від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц. Як зазначає відповідач, позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів. Крім того, позивач вказує, що право вимоги до відповідача переходило двічі: від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт капітал», від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект Центр». Одночасно, доказів здійснення фактором оплати за відступлені права вимоги, зокрема до відповідача, позивачем суду не надано. Щодо стягнення заборгованості у сумі 64882,77 грн., відповідач зазначає, що відповідно «до нібито, укладеного кредитного договору» термін надання кредиту становить 3 дні. Як вбачається у правовій позиції, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року в справі №44/9519/12 (пункт 54 постанови) - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Як зазначає відповідач, матеріали справи не містять доказів, що між сторонами в належній формі була досягнута домовленість про продовження строку користування відповідачем кредитом. Також, матеріали справи не містять доказів, що до договору укладалися додаткові угоди чи такий пролонгувався. Тобто, сторони визначивши строк кредитування у вказаному договорі погодили строк виконання зобов`язання. Також, відповідач вказує, що у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, на думку відповідача, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів ні про укладення договору на отримання кредиту, ні детального розрахунку боргу, він вважає позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» про стягнення з відповідача кредитного боргу недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню. Щодо витрат позивача на правову допомогу, відповідач вважає, що витрати, які поніс позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

05.08.2024 представник позивача надав письмові пояснення, відповідно до яких просив позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» задовольнити у повному обсязі. При цьому зазначив, що 21.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №100195668. Факт ідентифікації відповідача підтверджується довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону відповідача (той самий, який зазначений ним у відзиві на позов) було направлено одноразовий ідентифікатор «j39901», яким і було підписано договір. Крім того, відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в заявці-анкеті є конкретними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо. Також зазначає, що з договору про споживчий кредит вбачається, що у відповідності до вимог частини першої 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20.Щодо договорів про відступлення права вимоги, представник позивача зазначає, що договори не оскаржуються в судовому порядку як сторонам договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі сторін та чинному законодавству. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, щ непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контр розрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контр розрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. Таким чином, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови, отже ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Представник позивача зазначає, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Також зазначає, що відповідач не наводить обґрунтування не співмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Твердження відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Враховуючи викладене, вважав відсутніми підстави щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 8 серпня 2024 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що відповідач за договором проводив оплату, останнього разу 30.11.2021.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 21 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 100195668.

За п.1 умов договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу ОСОБА_1 шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника кредит на споживчі потреби в сумі 15 000 грн. Кредит надається строком на 3 дні з 21.11.2021; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 24.11.2021; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника з кредитом, складає 16033,50 грн; комісія за надання кредиту - 750 грн., яка нараховується за ставкою 5% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 283,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,63 % від фактичного залишку кредиту на кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 5.00 % від фактичного залишку кредиту на кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1 умов договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.3. вказаного договору передбачені умови пролонгації строку кредитування, у т.ч. стандартної (п. 2.3.1.2).

Згідно із п. 4.2. договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець, починаючи з наступного дня після закінчення строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою в п. 1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченою п. 1.6. договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з п. 6.1 кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитних договорів або інформація з посиланням на них є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству (п. 6.2 кредитного договору).

За змістом п. 6.3 кредитних договорів позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору, про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору.

Укладення ТОВ «Мілоан» договору про споживчий кредит з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитних договорів, які підписані власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).

Додатком №1 до договору про споживчий кредит №100195668 від 21.11.2021, визначено Графік платежів за вказаним договором, відповідно до якого заборгованість мала бути сплачена 24.11.2021 в розмірі 16033,50 грн. з яких: 15 000,00 грн. сума кредиту; 283,50 грн. проценти за користування кредитом; 750 грн. комісія за надання кредиту (зворотній бік а.с. 10).

Вказані умови договору також зафіксовані у паспорті споживчого кредиту №100195668 від 21.11.2021, який є Додатком № 2 до Договору (а.с. 11) та в анкеті-заяві на кредит №100195668 від 21.11.2021 (а.с. 12).

Згідно з копією довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір №100195668 від 21.11.2021 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора J39901, який був відправлений 21.11.2021 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 13).

Згідно з копією платіжного доручення №35485439 від 21.11.2021 ПриватБанк провів платіж згідно договору №100195668 у сумі 15 000 грн. на картку одержувача коштів ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 (зворотній бік а.с. 13).

10.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №10-02/2022-50, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 18-20), згідно якого останнім за плату відступається право грошової вимоги до Боржників, в т.ч. до відповідача, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу (зворот а.с. 21 - а.с.22) та вигятом з нього (а.с. 23)

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 24-26), згідно з яким останньому за плату відступається право грошової вимоги до Боржників, в т.ч. до відповідача, що підтверджується реєстром боржників до договору відступлення (зворот а.с. 27- а.с.28) та витягу з нього (а.с.30).

Позивач, у позові зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №100195668 від 21.11.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 64882,77 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 13636,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами, на дату відступлення права вимоги - 51246,77 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, кредитний договір було укладено в електронній формі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

На підставі викладеного, з урахуванням доказів, поданих стороною позивача, враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували позицію відповідача викладену у відзиві щодо неукладання ним договору, суд вважає встановленим, що вищевказаний договір, який підписаний з використанням електронного підпису і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. При цьому, заміна кредитора та неповідомлення боржника, не звільняє останнього повернути кредитні кошти первісному кредитору.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Враховуючи вищевказані договори відступлення прав вимоги, суд вважає, що ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100195668 від 21.11.2021 та є належним позивачем у цій справі про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором.

Судом встановлено, що 21 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 100195668. За п.1 умов договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу ОСОБА_1 шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника кредит на споживчі потреби в сумі 15 000 грн. Кредит надається строком на 3 дні з 21.11.2021; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 24.11.2021

Доказів належного виконання зобов`язання по поверненню кредитних коштів за вищевказаним договором відповідачем суду не надано, не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування користування наданими їй коштами, а також не подано будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованостей, як і не надано контррозрахунку. При цьому суд встановив, що факт отримання відповідачем кредитних коштів мав місце та останній погодився на сплату заборгованості за тілом кредиту. Перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача також знайшов своє підтвердження.

Оскільки відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 15 000 грн., шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, вказану ним при укладенні договору, заборгованість за тілом кредиту становить 13636 грн., суд дійшов висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 13 636 грн. на користь ТОВ «Коллект Центр».

Щодо позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» в частині стягнення з ОСОБА_1 процентів за договором про споживчий кредит №100195668 від 21.11.2021, суд зазначає наступне.

Як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правові висновки.

Отже, суд вважає слушним посилання відповідача у відзиві на зазначену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12) та застосовує її в даному випадку.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстав відступити від указаних вище правових висновків немає.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі N 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За умовами п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору про споживчий кредит №100195668 від 21.11.2021 кредит надається у сумі 15 000 грн. строком на 3 дні з 21.11.2021 по 24.11.2021.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 1033,50 грн. в грошовому виразі та 331,548 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 16033,50 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним.

Відповідно до п.п. 2.2.1 Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Пунктом 2.2.2, визначено, що нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим, ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника (п.п. 2.2.3. договору).

Водночас, у графіку платежів за договором про споживчий кредиту № 100195668 від 21.11.2021, який є Додатком № 1 до договору, у паспорті споживчого кредиту № 100195668, який є Додатком № 2 до договору та у анкеті-заяві на кредит №100195668 від 21.11.2021 сторони погодили, що відповідач зобов`язується повернути кредит у розмірі 15000 грн. Строк кредитування 3 дні з моменту отримання кредиту 21.11.2021. Комісія за надання кредиту 750 грн., яка нараховується за ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та проценти за користування кредитом у сумі 283,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,63% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 6-10).

Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору.

Адже, в анкеті-заявці, у договорі про споживчий кредит, у графіку платежів та у паспорті споживчого кредиту визначено строк кредитування 3 дні та дата повернення кредиту 24.11.2021, визначено нараховані проценти та комісію, які підлягають обов`язковій сплаті за користування кредиту, тоді як за змістом п 2.4.1 та п. 2.4.2 умов договору визначено, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 , п.3.2.5 Договору.

Таким чином, договором одночасно з визначеним строком кредитування, передбачено продовження (пролонгації) строку кредитування до невизначеної дати.

Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом (або ж право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору).

Згідно з ч.6 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача відсотків після спливу строку кредитування - 24.11.2021, оскільки умови договору в цій частині є суперечливими.

Разом з тим, матеріали справи не містять і відомостей щодо продовження (пролонгації) строку кредитування в розумінні умов договору (часткової сплати тіла кредиту чи процентів, підписання відповідачкою додаткового договору (в т.ч. в електронній формі) про пролонгацію кредитного договору).

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.

Як вбачається з матеріалів справи договір позики укладено на період з 21 листопада 2021 року по 24 листопада 2021 року на 3 дні з відсотковою ставкою в розмірі 5 % на день (п.п.1.3 та п.п.1.6 договору). Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 2250 грн., які і підлягають стягненню.

Оскільки після спливу визначеного договором позики строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за договором про споживчий кредит поза межами вищевказаного періоду задоволенню не підлягають.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі статті 625 ЦК України позивач не звертався.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що розмір суми позики за споживчим кредитом складає 15 000 грн., тоді як нараховані відсотки 51246,77 грн., що є непропорційно великою сумою компенсації (понад триста відсотків вартості позики), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.

Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №100195668 від 21 листопада 2021 року у розмірі 15886 грн., з яких 13636 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та 2250 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.

Задоволення позову не порушує прав, свобод та інтересів відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 17 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 07.06.2024 був укладений Договір про надання правової допомоги №07-06/2024. До позову додано копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс»; копію заявки на надання юридичної допомоги №140 від 07.06.2024 про погодження наданих правових (юридичних) послуг на суму 17000 грн.; копію витягу з акту №3 про надання юридичної допомоги на суму 17 000 грн.

Також до матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції №0440640000 від 11.06.2024, згідно якого від імені ТОВ «Коллект Центр» на рахунок отримувача АО «Лігал Ассістанс» була проведена оплата, призначення платежу: оплата згідно договору про надання правової допомоги №07-06/2024 від 07.06.2024.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, який фактично складається лише з підготовки позовної заяви для подачі її до суду, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 3000грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та абз.1 п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 741 грн. (15886х3028:64882,77)

Керуючись ст.141, ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова,буд.3, оф.306 заборгованість за договором про споживчий кредит №100195668 від 21.11.2021 у розмірі 15886 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306 витрати по сплаті судового збору у розмірі 741 (сімсот сорок одну) гривню та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Суддя