Рішення № 123150572, 13.11.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 р. Справа № 120/9510/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

17.07.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Слободянюка М.В., подана від імені та в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000650 від 15.05.2024.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з метою здійснення митного оформлення товару відповідачу була подана митна декларація, в якій митна вартість придбаного товару була визначена за основним методом за ціною договору. На підтвердження заявленої вартості позивач надав необхідні документи. За результатами розгляду поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 15.05.2024 за № UA401000/2024/000154/2. Водночас карткою відмови за № UA401020/2024/000650 від 15.05.2024 відповідач відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, посилаючись на те, що в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларант заявив неповні відомості про митну вартість товару. Рішення про відмову прийнято відповідно до п.п. 5, 6 ст. 54, ст. 256 Митного кодексу України (далі МКУ, МК України), у зв`язку з винесеним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024.

Позивач вважає вказані рішення та картку відмови протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів вирішив звернутися до суду.

Ухвалою суду від 22.07.2024 відкрито провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 , розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що за результатами виконання митних формальностей за митною декларацією встановлено, що надані позиваче документи, які відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: згідно з п. 2 зовнішньоекономічного договору від 03.10.2023 № 03102023 ціна товару вказується у рахунках, додатках, проте декларантом не надано на вимогу митного органу та не зазначено у гр. 44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту та у вільному доступі в мережі інтернет (сайт: searates.com) наявна інформація щодо переміщення контейнера № MSDU1256677, в якому відповідно до наданих товаросупровідних документів переміщувався задекларований товар. Так, згідно з такою інформацією контейнер прибув в порт призначення 29.04.2024, а отриманий одержувачем лише 11.05.2024, з чого виникає обґрунтований сумнів щодо включення усіх складових до митної вартості, а саме інформації щодо витрат, понесених у зв`язку зі зберіганням контейнера на території морського порту. У свою чергу, це свідчить про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару.

Відповідач звертає увагу на те, що з огляду на виявлені розбіжності та невідповідності декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак своїм листом від 15.05.2024 № 1 позивач відмовився від надання додаткових документів.

Отже, на думку відповідача, митний орган діяв правомірно, прийнявши оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000650 від 15.05.2024.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 12.11.2024 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

05.08.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, у якому посилається на необґрунтованість доводів відповідача та невиконання ним, як суб`єктом владних повноважень, свого обов`язку підтвердження правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів. Наведені у відзиві заперечення представник позивача вваєа формальними і такими, що не спростовують підстав адміністративного позову.

Інших заяв (клопотань) до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 уклав контракт № 03102023 від 03.10.2023 (далі ? Контракт) з компанією "SABOO COTSPIN PVT. LTD" Індія (далі ? Продавець), згідно з яким продавець продає, а покупець купує товар ? рукавички; країна походження ? Індія; кількість ? згідно інвойсу; ціна ? згідно інвойсу, додатків; термін поставки ? 2023-2025 роки; порт відвантаження ? згідно інвойсу.

Відповідно до п. 17.1 Контракту угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами і діятиме до 31.12.2025.

Термін доставки товару ? протягом 30 днів після отримання документа про відвантаження від продавця на умовах поставки FOB згідно правил Інкотермс 2010 року (п. 4.2 Контракту).

Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (п. 1.4.3 контракту).

Валюта становить: долар США (п. 5.1 Контракту).

Загальна сума контракту становить 1 000 000,00 доларів США (п. 5.2 Контракту).

Вартість контракту визначається після взаємних консультацій та домовленостей між сторонами (п. 5.3 Контракту).

Завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), ліхтеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок Продавця (п. 5.4 Контракту).

Платіж за поставленим за цим контрактом товарами здійснюється покупцем на рахунок продавця наступним чином: визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (рахунках-фактурах) (п. 6.1 Контракту).

Позивач за даним контрактом відповідно до проформи інвойсу № UA104-055/23-24 від 10.10.2023 (далі проформа ? інвойс) планував придбати товар:

- S-DRIVER рукавиці робочі (100 % коров`яча шкіра, зап`ястя фіксується еластичною резинкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 6000,00 дол. США;

- JUGGER рукавиці робочі комбіновані (60% шкіра кози, 40% бавовна, з еластичною застібкою-липучкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 5400,00 дол. США;

- JUGGER рукавиці робочі комбіновані (60% шкіра кози, 40% бавовна, з еластичною застібкою-липучкою), у кількості 3600 пар, загальною вартістю 3240,00 дол. США;

- FENIX рукавиці робочі комбіновані з коров`ячої шкіри з підкладкою (60% шкіра корови, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 3000 пар, загальною вартістю 4050,00 дол. США;

- S-CRAFTER рукавиці робочі комбіновані з підкладкою (60% шкіра коров`ячий спліт, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 4140,00 дол. США;

- TORNADO рукавиці робочі комбіновані з підкладкою посилені (60% шкіра коров`ячий спліт, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 5100,00 дол. США;

- VECTOR рукавиці крага без підкладки (100% натуральна коров`яча спліт шкіра), у кількості 5400 пар, загальною вартістю 5237,00 дол. США;

- GEFEST рукавиці червоні крага (коров`яча шкіра, спилка з підкладкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 9000,00 дол. США;

- S-DRIVEX рукавиці робочі, захисні (козяча шкіра із застібкою-липучкою) ), у кількості 3000 пар, загальною вартістю 3450,00 дол. США.

В проформі-інвойсі вказано умови доставки (Terms of Delivery):

- Payment terms (терміни оплати): 30% Advance (передоплата);

- Shipment Date (дата відправки): 45-50 Days After receipt of Advance deposit (днів після отримання передоплати);

- Delivery Terms FOB KOLKATA BY SEA (умови доставки FOB KOLKATA морем).

Позивач здійснив оплату 03.11.2023 у сумі 13685,40 дол. США.

Надалі продавець надав покупцю інвойс № SA/287/23-24 від 16.01.2024 (далі ? інвойс) на товар:

- S-DRIVER рукавиці робочі (100 % коров`яча шкіра, зап`ястя фіксується еластичною резинкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 6000,00 дол. США;

- JUGGER рукавиці робочі комбіновані (60% шкіра кози, 40% бавовна, з еластичною застібкою-липучкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 5400,00 дол. США;

- JUGGER рукавиці робочі комбіновані (60% шкіра кози, 40% бавовна, з еластичною застібкою-липучкою), у кількості 3600 пар, загальною вартістю 3240,00 дол. США;

- FENIX рукавиці робочі комбіновані з коров`ячої шкіри з підкладкою (60% шкіра корови, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 3000 пар, загальною вартістю 4050,00 дол. США;

- S-CRAFTER рукавиці робочі комбіновані з підкладкою (60% шкіра коров`ячий спліт, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 4140,00 дол. США;

- TORNADO рукавиці робочі комбіновані з підкладкою посилені (60% шкіра коров`ячий спліт, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 5100,00 дол. США;

- VECTOR рукавиці крага без підкладки (100% натуральна коров`яча спліт шкіра), у кількості 5400 пар, загальною вартістю 5237,00 дол. США;

- GEFEST рукавиці червоні крага (коров`яча шкіра, спилка з підкладкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 9000,00 дол. США;

- S-DRIVEX рукавиці робочі, захисні (козяча шкіра із застібкою-липучкою) ), у кількості 3000 пар, загальною вартістю 3450,00 дол. США.

В інвойсі вказано:

- порт завантаження: KOLKATA, INDIA;

- порт відвантаження: CONSTANTA, ROMANIA;

- умови доставки та оплати: FOB KOLKATA INCOTERMS 2010 (30% передоплата; 70% після надання копії коносаменту).

Позивач здійснив оплату 09.02.2024 у сумі 31932,60 дол. США.

До митного оформлення, у тому числі для підтвердження митної вартості товару позивач подав до Вінницької митниці електронну митну декларацію № 24UA40102002714909 від 15.05.2024 та необхідний пакет документів, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) від 16.01.2024 № SA/287/23-24, зовнішньоекономічний договір від 03.10.2023 № 03102023, платіжні доручення в іноземній валюті від 03.11.2023 № 412, від 09.02.2024 № 433, довідку про транспортні витрати від 08.05.2024 № 1/13638, інші документи, зазначені в гр. 44 ЕМД.

Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, тобто за ціною договору.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації № 24UA40102002714909 від 15.05.2024 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024.

У цьому рішенні, з посиланням на ч. 1 ст. 337, п. 5 ст. 54, п. 2 ст. 52 МКУ, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, виявлено розбіжність з документами, поданих до митного оформлення та зазначених у гр. 44 МД.

З огляду на виявлені розбіжності та невідповідності митним органом були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак листом від 15.05.2024 № 1 декларант повідомив про надання усіх наявних у нього документів.

Відтак, враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, вінницькою митницею на підставі пп. 2, 3 ст. 58 МКУ застосовано другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ. При цьому відповідач зазначив, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст. 60 МКУ) через відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ) та (ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості товару взято оформлену МД від 27.02.2024 № UA100320/2024/406495, а саме 8 дол. США за кг. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів ? за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів ? за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Крім того, відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000650 від 15.05.2024, де зазначено, що в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

Картку відмови у прийнятті митної декларації оформлено відповідно до п. 5, п. 6 ст. 54, ст. 256 МКУ у зв`язку з винесеним рішенням про коригування митної вартості товару № UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному ж випадку, як встановлено судом під час розгляду справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено контракт № 03102023 від 03.10.2023 з компанією "SABOO COTSPIN PVT. LTD", Індія, згідно з яким продавець продає, а покупець купує товар ? рукавички; країна походження ? Індія; кількість ? згідно інвойсу; ціна ? згідно інвойсу, додатків; термін поставки ? 2023-2025 роки; порт відвантаження ? згідно інвойсу.

З метою митного оформлення товару позивачем подано ЕМД № 24UA40102002714909 від 15.05.2024 з додатками: рахунок-фактура (інвойс) від 16.01.2024 № SA/287/23-24, зовнішньоекономічний договір від 03.10.2023 № 03102023, платіжні доручення в іноземній валюті від 03.11.2023 № 412, від 09.02.2024 № 433, довідку про транспортні витрати від 08.05.2024 № 1/13638, інші документи, зазначені в гр. 44 ЕМД. Водночас митна вартість задекларованого товару визначена за ціною договору.

Аналізуючи зміст таких документів, суд доходить висновку, що вони були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.

Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв`язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024. Зокрема, відповідач зазначає, що за результатами виконання митних формальностей за митною декларацією встановлено, що надані документи позивачем, які відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме згідно з п. 2 зовнішньоекономічного договору від 03.10.2023 № 03102023 ціна товару вказується у рахунках, додатках, проте декларантом не надано на вимогу митного органу та не зазначено у гр. 44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд враховує наступне.

Комерційний інвойс (рахунок-фактура) це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

У наданому позивачем інвойсі зазначено товар, який ввозився та його характеристика, міститься посилання на договір (контракт) від 03.10.2023 № 03102023. Також позивачем було надано платіжні доручення в іноземній валюті від 03.11.2023 № 412, від 09.02.2024 № 433, довідку про транспортні витрати від 08.05.2024 № 1/13638 та інші документи, зазначені в гр. 44 ЕМД, що повністю підтверджує купівлю-продаж товару та його митну вартість.

При цьому наданий інвойс від 16.01.2024 № SA/287/23-24 містить чітку інформацію про номенклатуру, кількість та фактичну вартість товару.

Відповідно до умов контракту, умови поставки та ціна вказуються для кожної окремої партії товару в інвойсах, що відповідає положенням контракту (п. 4.3). Тобто інвойс виконує функцію основного документа, який підтверджує митну вартість конкретної партії товару.

Законодавство, а саме п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України, передбачає, що для підтвердження митної вартості товару достатньо зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, а також додатків лише в разі їх наявності.

Таким чином, оскільки позивачем надано договір та інвойс, який містить необхідну інформацію про ціну товару, вимоги законодавства щодо підтвердження митної вартості вважаються виконаними.

Щодо посилання відповідача на відсутність додаткових документів, зокрема доповнень чи додатків до контракту, то такі є безпідставними, оскільки наданий інвойс разом із договором повністю підтверджують митну вартість товару, тоді як додаткові документи не є обов`язковими, якщо митну вартість підтверджено належним чином.

Також відповідач наголошує на тому, що у вільному доступі в мережі інтернет (sеarates.com), наявна інформація щодо переміщення контейнера № MSDU1256677, в якому переміщувався задекларований товар. Контейнер прибув у порт призначення 29.04.2024, а отриманий одержувачем лише 11.05.2024, у зв`язку з чим виникає обґрунтований сумнів щодо включення усіх складових до митної вартості, а саме інформації щодо витрат, понесених за зберігання контейнера на території морського порту.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні не вказано нормативних документів, що дозволяли б використовувати інформацію з неофіційних джерел, таких як сайт sеarates.com, у якості достовірних даних для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів. Більше того, відповідач не навів конкретних доказів на підтримку своїх висновків, а лише висловив певні сумніви та припущення, на основі яких і прийняв рішення про коригування вартості.

Водночас суд ацентує на важливості дотримання принципу належного урядування та вважає, що митний орган має чітко та зрозуміло обґрунтовувати підстави для коригування митної вартості товару у відповідному рішенні, яке повинно детально описувати виявлені недоліки в документах або пояснювати, чому відсутність певних документів унеможливлює визначення митної вартості основним методом. Крім того, у рішенні мають бути наведені конкретні факти та підтверджені доказами обставини, які є підставою для коригування вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Норми права, які регулюються спірні правовідносини, передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, такий сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Також відповідач стверджує, що позивачем не було надано підтвердження витрат на транспортування.

Однак зазначені доводи суд відхиляє, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, позивач надав договір транспортного експедирування № 18.04.2018/27ОД від 01.06.2018, укладений із ТОВ "Таніт Груп", довідку ТОВ "Таніт Груп" про транспортні витрати № 1/13638 від 08.05.2024, CMR № 13638 від 07.05.2024 та інші документи, що підтверджується електронною митною декларацією № 24UA40102002714909 від 15.05.2024.

Надання відповідачу вказаних документів доводиться включенням їх до оскаржуваної картки відмови.

Відтак суд вважає, що у цьому випадку декларант надав повну та достовірну інформацію про вартість перевезення.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

При цьому, посилаючись на дану норму в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач застосовує вказаний перелік документів як виключний і безальтернативний, незважаючи на те, що це лише можливий (примірний) перелік документів.

Втім, на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо).

Верховний Суд у постанові № 803/718/17 від 07.07.2023 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, твердження відповідача, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності є безпідставними.

Відповідач також звертає увагу на те, що з огляду на виявлені розбіжності та невідповідності декларанту направлялись електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак листом від 15.05.2024 № 1 позивач відмовився від надання додаткових документів.

В цьому аспекті суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того суд враховує, що митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином вони позбавляють його можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження митного органу по своїй суті носять формальний характер та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

З огляду на наведене суд вважає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, тоді як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів були надані. Своєю чергою, це свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024 не відповідає вимогам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000650 від 15.05.2024, то суд зазначає таке.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені ч. 6 ст. 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також визнається судом протиправним та скасовується.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ вказав на те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тому питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 належить задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3391,36 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інших документально підтверджених витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, а тому питанння про їх розподіл у цьому рішенні не вирішується, однак може бути вирішене в порядку, визначеному процесуальним законом, шляхом постановлення додаткового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000650 від 15.05.2024.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3391, 36 грн (три тисячі триста дев`яносто одна гривня 36 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Слободянюк Микола Володимирович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: вул. Соборна, 41, оф. 11, м. Вінниця, 21050);

3) відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ 43997544, місцезнаходження: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034).

Повне рішення суду складено 13.11.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович