Рішення № 123143514, 19.11.2024, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/912/24

Провадження № 2/379/351/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючої судді - Разгуляєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мовчан М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.12.2023 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (далі ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») укладено Договір про надання фінансового кредиту № 42694-12/2023. Згідно з умовами цього договору, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» взяло на себе зобов`язання надати відповідачці кредит в сумі 16 000,00 грн зі строком кредитування на 120 днів; процентна ставка - 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування; дата погашення кредиту 24.04.2024. ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов укладеного договору. 29.05.2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 29052024, у відповідності до умов якого, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 42694-12/2023 в сумі 52000,00 гривень, з яких: 16 000,00 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 36 000,00 гривень заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. На підставі наведеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГПАРТНЕРС» заборгованість за Договір пронадання фінансовогокредиту №42694-12/2023 від 27.12.2023 у розмірі 52000,00 грн., а також понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 гривень.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 08.08.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 29.08.2024 (а.с.49).

29.08.2024 розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 23.09.2024, яке в подальшому було відкладено з цих же підстав на 21.10.2024 та 19.11.2024 відповідно (а.с.55, 61, 86).

24.09.2024від відповідачки ОСОБА_1 засобами поштовогозв`язку надійшлоклопотання пропоновлення строкудля подачівідзиву (а.с.67-69)та самвідзив зпідтвердженням направленняйого копіїпозивачу (а.с.72-81).У відзивіпозовні вимогивідповідачка визналачастково -в частиніотриманого тілакредиту врозмірі 16000,00грн,в рештіпозову проситьвідмовити,оскільки Національнимбанком Україниустановлено граничнийрозмір процентнихставок замікрокредитами нарівні 1%на день.Однак уДоговорі пронадання фінансовогокредиту №42694-12/2023 від 27.12.2023 денна ставка встановлена на рівні 2,5%, що значно перевищує допустиму ставку, визначену чинним законодавством, що суперечить правовим нормам. Також заперечує щодо стягнення з неї витрат на правову допомогу, оскільки у випадках передбачених законом, правова допомога надається безоплатно, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, однак позивач самовільно обрав професійну допомогу на комерційній основі, хоча мали право скористатися безоплатною правовою допомогою.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належно (а.с.51, 57, 58, 62, 63, 88). 18.11.2024від директора ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я. через «Електронний суд» надійшло клопотання в якомуостання проситьрозглянути цюсправу безучасті представникапозивача (а.с.92-94).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належно і завчасно згідно з вимогами чинного законодавства (а.с.64, 65, 83, 84, 89-91). Причини неявки суду не повідомила. Заяв про відкладення судового засідання або про розгляд справи без її участи на адресу суду не надходило.

За положенням ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши викладені у заявах по суті обставини, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Так, суд установив, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» має ідентифікаційний код юридичної особи 42640371, займається наданням інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), інші види грошового посередництва, що вбачається з копії витягу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.29).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: - його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; - він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» про надання їй фінансового кредиту, що підтверджується копією заяви-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту від 27.12.2023 року (а.с.13, 14).

Того ж дня, 27.12.2023 відповідачкою ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було підписано Паспорт споживчого кредиту, зі змісту якого, остання ознайомилася з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, із порядком повернення кредиту, а також наслідками прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (а.с.14 на звороті-16).

27.12.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 42694-12/2023, за яким відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн (а.с.6-11).

Пунктами 1.1, 1.2 Договору, передбачено, що кредит надається клієнту на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором. Кредит надається на власні потреби клієнта строком на 120 днів, дата надання кредиту 27.12.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 24.04.2024.

Відповідно до п. 1.4.1 Договору процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору

За змістом п.1.6 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-9441 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами

Відповідно до п.3.1 Договору, за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.2 Договору сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплати шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.3.3 Договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування , зазначеного в п.1.2. договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб-сайті Товариства.

Договір було укладено між сторонами у вигляді електронного правочину у порядку ст. ст. 10-12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою офіційного веб-сайту позивача https://finbar.com.ua шляхом його підпису одноразовим ідентифікатором (прийнявши вхідний дзвінок від Товариства та підтвердивши відповідну дію), текст якого наведений у реквізитах договору.

Детальний порядок укладення договору на виконання вимог Національного банку України міститься в самому договорі (розділ 2 договору).

Таким чином, договір став укладеним після введення відповідачкою у відповідне поле на сайті позичальника всіх особистих даних (у тому числі паспортних даних, зазначених у цій позовній заяві) та введення отриманого відповідачкою на її телефон одноразового ідентифікатора W0437 у якості акцепту електронного договору, після чого відповідачка отримала грошові кошти на свій банківський рахунок за реквізитами введеної нею банківської картки.

У день укладення договору грошові кошти (16 000,00 грн.) були успішно зараховані на банківський рахунок відповідачки, доказом чого є довідка платіжної системи про успішний переказ коштів, через яку позивачем здійснювалось зарахування (а.с.17).

Отримання кредитних коштів відповідачкою не оспорюється.

У зв`язкуз неналежнимвиконанням зобов`язаньза Договоромпро наданняфінансового кредиту№ 42694-12/2023 від 27.12.2023 у відповідачки перед ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» станом на 29.05.2024 року виникла заборгованість в розмірі 52000,00 гривень, з яких: 16 000,00 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 36 000,00 гривень заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (а.с.19 на звороті, 20 та на звороті).

29 травня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №29052024 (а.с.23, 24).

Відповідно до п.1.2 договору факторингу, на підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договором, які виникнуть в майбутньому. До фактора переходять права клієнта у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували (передбачені основними договорами) на момент переходу цих прав. Права вимоги, які відступаються клієнтом фактору згідно цього договору, не обмежуються лише розміром заборгованості кожного боржника перед клієнтом, що зазначається в реєстрі боржників. За кожним кредитним договором, вказаним в реєстрі боржників, фактор має право нарахувати кожному боржнику проценти а користування кредитом, штрафи, пені та будь-які інші суми до сплати за основним договором, якщо нарахування таких сум передбачено основним договором та/або законодавством, незалежно від того чи здійснював нарахування таких сум клієнт і не зважаючи на те, чи зазначені такі суми в реєстрі боржників.

Відповідно до п.1.4 договору факторингу, відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора, відбувається у дату укладення цього договору.

Як вбачається з копії платіжної інструкції № 422780417 від 30.05.2024 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перерахувала грошові кошти ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» згідно договору факторингу від 29.05.2024 № 29052024 (а.с.24 на звороті).

Додатком №1до договоруФакторингу №29052024від 29травня 2024року сформованореєстр боржниківдо договоруфакторингу,серед якихза №802значиться івідповідачка ОСОБА_1 .Залишок їїборгу закредитним договором№ 42694-12/2023 від 27.12.2023 року на момент відступлення права вимоги, становить 52 000,00 гривень, з яких: 16 000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 36 000,00 гривень заборгованість за відсотками. Кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань 95 (а.с.25-27 та на зворотах).

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Відповідно донаданого позивачемрозрахунку заперіод з29.05.2024по 21.07.2024заборгованість закредитним договором№ 42694-12/2023 від 27.12.2023 року становить 52000,00 гривень, з яких: 16000,00 заборгованість по тілу кредиту, 36000,00 гривень заборгованість за відсотками (а.с.21 зв-22).

Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, а також неналежне виконання нею умов договору, що також не оспорюються та визнається відповідачкою.

Розрахунок заборгованості підтверджує існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачкою у частині нарахування відсотків не визнається.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Договір був укладений шляхом його безпосереднього підписання позичальницею електронним цифровим підписом.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний договірпро наданняфінансового кредиту№ 42694-12/2023 від 27.12.2023 року, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0437, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 16000,00 грн., що визнається і відповідачкою у відзиві на позовну заяву.

Як встановлено судом, кредитор, перерахувавши відповідачці обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором не виконала, тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідачки на користь позивача.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Тобто, підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення а також вказані відсотки за користування кредитом, відповідачка погодилася із вказаними умовами договору та розміром відсоткової ставки, тому зобов`язана його виконувати в повному обсязі.

Як слідує зі ст. 1077 ЦПК України, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст.1078 ЦК України слідує, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Зі ст. 514 ЦК України вбачається, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Судом установлено, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальниця порушила умови договору, порушено майнові права ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», який наділений правом вимоги до відповідачки.

Щодо позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в частині стягнення відсотків за договором фінансового кредиту, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістомч.1ст.1048ЦК Українипозикодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумипозики,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Розмір іпорядок одержанняпроцентів встановлюютьсядоговором.Якщо договоромне встановленийрозмір процентів,їх розмірвизначається нарівні обліковоїставки Національногобанку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи вбачається, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором встановлено в п. 1.4 Договору про надання фінансового кредиту № 42694-12/2023 від 27.12.2023. Тип процентної ставки фіксована, розмір процентної ставки 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору (кредит надається на власні потреби клієнта строком на 120 днів, дата надання кредиту 27.12.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 24.04.2024).

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п.1.5 Договору).

Оскільки цим договором установлено розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати, відтак підстав застосовувати 1% розмір облікової ставки Національного банку України відсутні.

Водночас, у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

«Користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16).

Згідно з умовами Договору про надання фінансового кредиту № 42694-12/2023 від 27.12.2023 року, кредит надано у розмірі 16 000,00 грн, на 120 днів, під 2,50 % процентної ставки за кожен день строку користування кредитом.

У пункті 1.2 конкретно зазначено, що кредит надається строком на 120 днів, дата надання кредиту 27.12.2023 року, дата погашення кредиту 24.04.2024 року.

Пунктом 5 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що проценти сплачуються кожні 30 днів. Розмір платежу 12000,00 грн може змінюватися в бік зменшення на умовах, визначених п.1.4.2 Договору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості останній здійснений за період з 27.12.2023 року по 29.05.2024 року, при цьому 24.04.2024 останній день нарахування відсотків (а.с.20).

Таким чином, заборгованість за відсотками становить 36000,00 грн за 120 днів, яка і підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за відсотками, а тому наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідачки, приймається судом як достовірний.

При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржниці виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, право вимоги яких перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі вищевказаного договору відступлення права вимоги.

Доказів того, щовідповідачка ОСОБА_1 сплатила заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.

Враховуючи вище викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що позові вимоги слід задовольнити.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 13000 грн, суд зазначає таке.

За змістом ст.15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно доч.1ст.2Закону України«Про безоплатнуправову допомогу» цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правничої допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правничу допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правничу допомогу, що встановлені цим Законом.

За змістомч.1ст.3Закону України«Про безоплатнуправову допомогу» право на безоплатну правничу допомогу гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правничу допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правничу допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зіст.13Закону України«Про безоплатнуправову допомогу»безоплатна вториннаправнича допомога-вид державноїгарантії,що полягаєу створеннірівних можливостейдля доступуосіб доправосуддя. Безоплатнавторинна правничадопомога включаєтакі видиправничих послуг: захист; здійсненняпредставництва інтересівосіб,що маютьправо набезоплатну вториннуправничу допомогу,в судах,інших державнихорганах,органах місцевогосамоврядування,перед іншимиособами; складення документів процесуального характеру.

Суб`єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу визначені ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Суд зауважує,що позивачне відноситьсядо тієїкатегорії,яка маєправо на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами.

Водночас, за приписами ст.59Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Тому твердження відповідачки щодо необґрунтованості витрат ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на правову допомогу з тих підстав, що останні самовільно обрали професійну правничу допомогу на комерційній основі, хоча мали право скористатися безоплатною правовою допомогою не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог п. 12 ч. 3 ст.2ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістомч.1,ч.2ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно доп.1ч.3ст.133ЦПК України довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги №15-02/2024 від 15.02.2024 (а.с.35, 36), копію прайс-листа виду послуг та ціни роботи (а.с.36 на звороті, 37), копію платіжної інструкції №0446740000 від 15.07.2024 (а.с.37 на звороті), заявку на надання юридичної допомоги № №167 від 01.07.2024 (а.с.38), витяг з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 08.07.2024 (а.с.39).

Таким чином, у справі що розглядається, позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Заразом, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 13 000 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки підлягають також стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 3028 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства зобмеженою відповідальністю«ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ),на користьтовариства зобмеженою відповідальністю«ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»(кодЄДРПОУ 42640371,адреса місцезнаходження:вул.Ґедройця Єжи,буд.6офіс 521,м.Київ,індекс 03150)заборгованість задоговором №42694-12/2023 від27.12.2023 у розмірі 52000 (п`ятдесят дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ),на користьтовариства зобмеженою відповідальністю«ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»(кодЄДРПОУ 42640371,адреса місцезнаходження:вул.Ґедройця Єжи,буд.6офіс 521,м.Київ,індекс 03150) судові витрати: судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн, усього 5028 (п`ять тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6 офіс 521, м. Київ, індекс 03150;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та проголошено 19.11.2024.

Головуючий:О. В. Разгуляєва