Ухвала суду № 123136970, 19.11.2024, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/660/24

Провадження 1-кп/574/118/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тривання під вартою у кримінальному провадженні №12024200450000636 від 06.06.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чаплищі Путивльського району Сумської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.3 ст.152 КК України,

встановив:

На розгляді в Буринському районному суді Сумської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.3 ст.152 КК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, яке вона обгрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08.06.2024 року до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави. В подальшому ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 26.09.2024 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 24.11.2024 року. Проте закінчити судовий розгляд кримінального провадження до вказаної дати є неможливим. При цьому ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків у кримінальному провадженні та продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, не зменшились та продовжують існувати.

Про існування вказаних ризиків свідчать те, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 156, ч.3 ст.152 КК України, за скоєння яких обвинуваченому, у випадку доведеності його вини, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а тому усвідомлення ОСОБА_5 невідворотності покарання за вчинення цих злочинів виключно у вигляді позбавлення волі дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку та підвищує ризик того, що він, перебуваючи на свободі, може вчиняти дії направлені на уникнення кримінального покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню. Викладене доводить той факт, що ОСОБА_5 будучи розкритим у свої протиправних діях, відразу покинув м. Буринь Конотопського району та спробував втекти щоб уникнути відповідальності, проте проведеними оперативними заходами був виявлений поблизу с. Слобода Буринської ОТГ та доставлений до відділу поліцейської діяльності для з`ясування обставин за даним фактом.

Крім того, про існування ризиків, передбачених п.п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать те, що ОСОБА_5 , проживаючи раніше однією родиною з потерпілою та свідками та знаючи де вони проживають, з метою зміни їх показів, може шляхом вмовлянь та/або погроз чинити вплив на потерпілу та свідків, щоб останні змінили свої показання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також, маючи вплив на неповнолітню ОСОБА_7 , може продовжити свою злочинну діяльність аналогічним чином.

В судовому засіданні законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_4 при вирішенні клопотання прокурора поклалась на розсуд суду та повідомила, що на даний час ні вона, ні її дочка не мають до ОСОБА_5 буд-яких претензій, оскільки дочка їй зізналась, що статевий акт відбувся за її добровільною згодою.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, покликаючись на те, що в даному випадку буде достатньо застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки обвинувачений не переховувався від правоохоронних органів, а втікав від родичів потерпілої. В майбутньому обвинувачений також не має наміру переховуватись від суду та вчиняти тиск на потерпілу чи свідків, має малолітню дитину з інвалідністю, хоча і не записаний її батьком у свідоцтві про народження, а також має у власності житловий будинок, на який не оформлено право власності, однак може проживати у ньому у випадку застосування до нього домашнього арешту.

Також, захисник просив врахувати зміну потерпілою своєї позиції та звертав увагу на те, що на даний час судом вже допитано обвинуваченого та досліджено частину доказів, а тому ризики, передбачені ст.177 КПК України, значно зменшились.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08.06.2024 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосовуючи вказаний запобіжний захід, суд виходив з наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме з метою запобігання спробам ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні і продовжувати кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 01.08.2024 року продовжено строк застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28.09.2024 року, а в подальшому ухвалою від 26.09.2024 року до 24.11.2024 року.

На даний час судом лише допитано обвинуваченого та розпочато дослідження письмових доказів, а тому судове провадження у даній справі не може бути завершене до закінчення строку дії застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно ч.ч.1- 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питаннясудом щодозапобіжного заходувідбувається впорядку,передбаченому главою18цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 ст.183 КПК України, передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 раніше не судимий, не одружений, доказів на підтвердження наявності у нього малолітньої дитини та власного житла стороною захисту не надано, що свідчить про відсутність у нього сталих соціальних зв`язків у місці проживання, а також останній не працює, доходів із законних джерел не отримує, право власності на будь-яке нерухоме майно у нього відсутнє.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.3 ст.152 КК України, за одне з яких у разі доведення його винуватості, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років, а тому останній перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, може переховуватись від суду, перешкодити кримінальному провадженню, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків, які ще не допитані в судовому засіданні.

Про існування вказаних ризиків свідчить те, що будучи розкритим у свої протиправних діях, ОСОБА_5 відразу покинув м. Буринь Конотопського р-ну та спробував втекти.

Також, суд погоджується з доводами прокурора, що ОСОБА_5 , проживаючи раніше однією родиною з потерпілою і свідками, а тому з метою зміни їх показів та уникнення від кримінальної відповідальності, може шляхом вмовлянь та/або погроз чинити вплив на них, щоб останні змінили свої показання, а також маючи вплив на неповнолітню ОСОБА_7 , може вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Можливість впливу обвинуваченого на неповнолітню потерпілу також підтверджується його поведінкою в попередніх судових засіданнях, а саме неодноразовими викриками в бік потерпілої та нецензурною лайкою на адресу її законного представника, не заважаючи на зауваження і попередження головуючого.

Покликання сторони захисту на те, що судом вже було допитано обвинуваченого та досліджено частину письмових доказів жодним чином не свідчить про зменшення ризику впливу обвинуваченим на потерпілу та свідків.

Не свідчать про зменшення ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою і доводи захисника про зміну потерпілою своєї позиції щодо обставин вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, оскільки неповнолітня потерпіла судом не допитувалась, а про бажання останньою змінити свої показання лише повідомила її законний представник в судовому засіданні.

Крім того, згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

На данийчас висунуте ОСОБА_5 обвинувачення за ч.2 ст. 156, ч.3 ст.152 КК України, прокурором в порядку ст.338 КПК України не змінювалось.

За наведеного, суд вважає, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу не зменшились та не перестали існувати, а навіть збільшились, оскільки після застосування до нього запобіжного заходу, органом досудового розслідування його дії перекваліфіковано з ч.2 ст. 155 на ч.3 ст.152 КК України, якою передбачено значно тяжче покарання, тому застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, зокрема цілодобового арешту, про який просила сторона захисту, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З огляду на викладені обставини, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого умисних злочинів стосовно неповнолітньої, суд з врахуванням положень ст. 182 КПК України не вбачає підстав для зменшення раніше визначеного судом розміру застави шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 175200 грн.

Керуючись ст.ст. 176-178,183, 331, 392 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк, застосованого відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до 16.01.2025 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу - шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 175200 грн.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за реквізитами: Одержувач: ТУДСА України в Сумській області, Код: 26270240, Назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA558201720355249001000008869, Призначення платежу: застава, за кого (прізвище, ім`я, по-батькові), № ухвали суду, платник застави (прізвище, ім`я, по-батькові).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_7 та свідками в даному кримінальному провадженні.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернута в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення, а обвинуваченим в той же самий строк з моменту вручення її копії.

Суддя ОСОБА_1