Рішення № 123129510, 13.11.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12512/24

РІШЕННЯ

іменем України

13 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у якому просить суд:

" - визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови мені у перерахунку пенсії на інший вид пенсії, а саме із пенсії по інвалідності на пенсію в зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 19.06.2024 року № 98110126206 відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про відмову мені у перерахунку пенсії;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову, в перерахунку пенсії від 26.07.2024 року № 968110126206 відділу перерахунків пенсій №1 Управління» пенсійного забезпечення надання страхових послуг, житлових субсидій та пільг Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову мені в перерахунку пенсії.

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести мене з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника та провести мені перерахунок пенсії, а саме при переході на інший вид пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника, після смерті моєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з дня її смерті".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зазначає, що вона є інвалідом другої групи, причиною якої є інвалідність з дитинства.

ОСОБА_1 вказує, що інвалідність їй встановлена довічно.

Посилається на те, що перебувала на утриманні матері - ОСОБА_2 -, розмір пенсії якої значно перевищував пенсію позивачки.

Як зазначає позивачка, 04.06.2024 її мати померла, а 11.06.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перехід із пенсії по інвалідності на пенсію в зв`язку з втратою годувальника.

Як вказує позивачка, 21.07.2024 на її заяву від 11.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надано відповідь на надіслано Рішення від 19.06.2024 № 968110126206 відділу перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного Управління Пенсійного фонду у Львівський області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

ОСОБА_1 посилається на те, що 18.07.2024 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перехід із пенсії по інвалідності на пенсію в зв`язку з втратою годувальника. Позивачка зазначає, що рішенням від 26.07.2024 № 968110126206 відділу перерахунків пенсії № 1 Управління пенсійногозабезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду 12.09.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач-2 зазначає, що Рішення від 19.06.2024 № 98110126206 винесене правомірно, із дотриманням норм чинного законодавства. Розглянувши документи, надані позивачкою, відповідачем-2 встановлено, що заключения ЛКК видане КНП Новоушицькою багатопрофільною лікарнею від 18.07.2024 № 52, не відповідає формі первинної облікової документації № 080-3/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я", про час настання інвалідності до досягнення особою 18 років. Відтак, в задоволенні позову відповідач-2 просить відмовити.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду 17.10.2024 надійшов відзив на позов, згідно із яким, відповідач-3 заперечує проти адміністративного позову. Зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 968110126206 від 26.07.2024 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки надане позивачкою заключення ЛКК, видане КНП Новоушицька багатофункціональна лікарня № 52 від 18.07.2024 року, не відповідає вимогам п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

До суду 28.10.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позов, у якому відповідач-1 у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Посилається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у спірних правовідносинах діяло в межах повноважень, передбачених законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом другої групи причиною якої є інвалідність з дитинства (а.с. 6).

Інвалідність позивачці встановлена довічно, що підтверджується випискою з акту МСЄК серії АВ № 0383009 від 29.10.2014 року (а.с. 7).

ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 25.06.1984 року, є дочкою ОСОБА_2 (а.с. 13).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 05.06.2024 року (а.с. 10).

ОСОБА_1 перебувала на утриманні матері - ОСОБА_2 -, яка була пенсіонеркою.

ОСОБА_1 11.06.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про перерахунок пенсії та перехід на інший вид пенсії, а саме: із пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 21).

Листом від 21.07.2024 Головне Управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області повідомило, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 968110126206 від 19.06.2024 (а.с. 22) позивачці відмовлено у переході на інший вид пенсії, а саме: із пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачкою не надано висновок про час настання інвалідності до досягнення особою 18 років, а відповідно до первинної виписки з акта огляду МСЕК, інвалідність ОСОБА_1 настала після досягнення 18-річного віку.

ОСОБА_1 18.07.2024 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про перерахунок пенсії перехід на інший вид пенсії, а саме: із пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 19).

Листом від 03.08.2024 Головне Управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області повідомило, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 968110126206 від 26.07.2024 (а.с. 20) позивачці відмовлено у перерахунку пенсії переході на інший вид пенсії, а саме: із пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачкою надано заключення ЛКК. видане КНП «Новоушицькою багатопрофільною лікарнею» від 18.07.2024 № 52, яке не відповідає формі первинної облікової документації № 080-3/о затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 про час настання інвалідності до досягнення особою 18 років.

ОСОБА_1 вважаючи, що, вказаними вище діями, відповідачі порушули її право на належний соціальний захист, звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Європейська соціальна хартія, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, який визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. Так, ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Відтак, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються: діти (у тому числі, діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія; 3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) відомості про місце проживання; 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім`ї, яким право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

Згідно із п. 2.18 розділу ІІ Порядку № 22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

За ч. 3 ст. 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз`ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Відповідно до п. 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року, медико-соціальна експертиза хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам проводиться з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Таким чином, статус "інвалід з дитинства" встановлюється в день надходження до комісії документів виключно після 18 років.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.10.2021 у справі № 759/6651/16-а, який враховується судом, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при розгляді справи № 560/12512/24.

Так, відмовляючи у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивачці, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області у рішенні від 19.06.2024 року № 98110126206 посилається на те, що заключення ЛКК, видане КНП Новоушицькою багатопрофільною лікарнею від 18.07.2024 № 52, не відповідає формі первинної облікової документації № 080-3/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 про час настання інвалідності до досягнення особою 18 років.

Також у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 968110126206 від 26.07.2024 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що надане позивачкою заключення ЛКК, видане КНП Новоушицька багатофункціональна лікарня № 52 від 18.07.2024 року, не відповідає вимогам п. 2.18 Порядку.

Водночас, положення п. 2.18 розділу ІІ Порядку № 22-1 містять чіткий перелік, що слугує підставою визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю.

Так, абзацем 1 п. 2.18 розділу ІІ Порядку № 22-1 встановлено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги.

Також у п. 2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 вказано, що у разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Зважаючи на викладене вище, суд вказує на те, що у справі місяться докази, що позивачці призначено пенсію по інвалідності ІІ групи, згідно із Довідки до Акта огляду МСЄК від 29.10.2014 серія 10ААБ № 560499, у якій зазначено, що причина інвалідності - інвалідність з дитинства (а.с. 6).

Також, як вимагає п. 2.18 розділу ІІ Порядку № 22-1 (щодо надання відповідно висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що особа мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку), позивачкою надано заключення ЛКК, видане КНП Новоушицькою багатопрофільною лікарнею від 18.07.2024 № 52, в якій зазначено, що захворювання ОСОБА_1 настало до 18 річного віку.

Крім того, у матеріалах справи міститься виписка з Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0383009, в якій вказано причину інвалідності - інвалід з дитинства, пенсійне посвідчення від 26.11.2014 року серії НОМЕР_3 (а.с. 7, 8).

Отже, вказаними вище документами підтверджується те, що позивачка має медичні показання для визнання її особою з інвалідністю до 18 років.

Одночасно, щодо способу захисту обраного позивачкою, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин і правових підстав, суд вважає за необхідне забезпечити ефективний захист прав позивачки шляхом:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області від 19.06.2024 року № 98110126206 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.07.2024 року № 968110126206 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхувіання", із 04.06.2024 року.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести її з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника та провести перерахунок пенсії, то суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Із вказаного вище вбачається, що після реєстрації заяв ОСОБА_1 від 11.06.2024 та 18.07.2024 про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, поданих до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, органами пенсійного забезпечення, які їх розглядали і вирішували за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку № 22-1, є Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно.

Водночас, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивачки про призначення їй пенсії та який повинен вчинити дії зобов`язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.

Вказане вище відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

При цьому, суд вказує на те, що листи ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 21.07.2024 та від 03.08.2024 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, адже не є актом правозастосування. Вказані листи носять лише інформаційний характер, оскільки не породжують виникнення, зміну або припинення прав, обов`язків позивачки.

З огляду на викладене вище, зокрема, не знайшли свого підтвердження аргументи позивачки про допущення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправної бездіяльності щодо відмови їй у перерахунку пенсії на інший вид пенсії, а саме: із пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

На підставі наведених вище мотивів, суд прийшов до висновку про необхідність зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхувіання", із 04.06.2024 року.

Водночас, щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, то суд виходить з того, що у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхувіання", із 04.06.2024 року, то суд додатково зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження», суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи, відповідач вчинив дії та надав оцінку заявленим підставам та документам, що додані позивачкою до заяви, які суд визнав протиправними, а відтак суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин і правових підстав, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України від "Про судовий збір".

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області від 19.06.2024 року № 98110126206 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.07.2024 року № 968110126206 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхувіання", із 04.06.2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016 , код ЄДРПОУ - 13814885) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094 , код ЄДРПОУ - 21910427)

Головуючий суддя Є.В. Печений