Рішення № 123129373, 11.11.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/9769/24

РІШЕННЯ

іменем України

11 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сектору державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та права власності на нерухоме майно міської ради в особі начальника сектору - державний реєстратор Красилівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Сектору державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та права власності на нерухоме майно міської ради в особі начальника сектору - державний реєстратор Красилівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Сектору державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та права власності на нерухоме майно міської ради в особі начальника сектору - державний реєстратор Красилівської міської ради із запитом на отримання публічної інформації. Запит стосувався: надання інформації у формі документа, а саме - надати інформацію у формі документа, а саме - копію заяви на підставі, якої була здійснена державна реєстрація договору оренди укладеного між Красилівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2 , від 22.07.2008 за кадастровим номером 6822782200:04:003:0001. Вказує, що Сектор державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та права власності на нерухоме майно міської ради в особі начальника сектору - державний реєстратор Красилівської міської ради не надав запитуваної інформації.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзив, у кому просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановив наступне.

ОСОБА_1 надіслав 20 червня 2024 року на електронну скриньку Красилівської міської ради Хмельницької області запит, у якому просив: - надати інформацію у формі документа, а саме - копію заяви на підставі, якої була здійснена державна реєстрація договору оренди укладеного між Красилівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2 , від 22.07.2008 за кадастровим номером 6822782200:04:003:0001. Відповідь просив надати на електронну скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

27 червня 2024 року Красилівська міська рада Хмельницької області листом № Т/954/08-29/24 (який надісланий позивачу 27.06.2024 о 15:12 год.) повідомила ОСОБА_1 , що вказаний запит надісланий за належністю Хмельницькій районній державній адміністрації. Оскільки Хмельницька районна державна адміністрація є правонаступником Красилівської районної державної адміністрації, Красилівська міська рада Хмельницької області не володіє запитуваною інформацією.

Відповідь надіслано на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_1» 27.06.2024 о 15:12 год.

Вважаючи, що відповідач не надав відповіді на запит, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Положення статті 40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно із статтею 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, поміж інших, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

У силу частини четвертої статті 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації, мають керуватися цим Законом.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI).

Запит на інформацію, згідно з частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI, це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 19 Закону № 2939-VІ запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Системний аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації у межах встановленого Законом строку зобов`язані надавати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.

За змістом частин 1, 2 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Частиною 4 цієї ж статті закріплено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду 25.06.2019 по справі №9901/925/18 викладено правову позицію, згідно якої розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Таким чином, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.

Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі №9901/381/20, від 02.04.2020 у справі №9901/22/20.

При цьому законодавством України чітко встановлено обов`язок розпорядника інформації надати мотивовану відповідь на запит у визначений Законом строк.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, який надіслав електронною поштою 20 червня 2024 року. Відповідь просив направити на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_1». Відповідь на запит відповідач надіслав на електронну пошту позивача 27 червня 2024 року.

Оскільки звернення позивача отримано відповідачем 20 червня 2024 року, а відповідь за результатами його розгляду надіслано 27 червня 2024 року (в межах п`яти робочих днів), запит було розглянуто у строк, встановлений статтею 20 Закону № 2939-VI.

Враховуючи вищевказане, відповідач надав відповідь на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 , запит розглянуто відповідно до вимог Закону № 2939-VI.

Крім того, дослідивши зміст запиту та відповіді на нього суд дійшов висновку, що запит позивача сформований таким чином, що не дає можливості відповідачу надати запитувану інформацію у тому вигляді, в якому просить її надати позивач.

При цьому, вживати заходів для того, щоб створити запитувану позивачем інформацію з метою надання відповіді на його інформаційний запит не входить в обов`язки відповідача як розпорядника публічної інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року по справі №9901/925/18.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що інформація та відповідь, які відповідач надав за наслідками розгляду публічного запиту позивача, свідчать про належне виконання ним своїх обов`язків як розпорядника публічної інформації. Зважаючи на зміст запитуваної позивачем інформації, аргументи, які він навів, не доводять того, що відповідач, не надавши її, допустив бездіяльність чи протиправні дії.

Як наслідок, немає підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути запит від 20.06.2024 та стягнення моральної шкоди.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, клопотання позивача про зобов`язання державного реєстратора Красилівської міської ради подати звіт про виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, то такі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сектору державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та права власності на нерухоме майно міської ради в особі начальника сектору - державний реєстратор Красилівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Сектор державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та права власності на нерухоме майно міської ради в особі начальника сектору - державний реєстратор (площа Незалежності, буд. 2, м. Красилів, Хмельницька область, 31000 , код ЄДРПОУ - 04060737)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький