Рішення № 123126200, 19.11.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12258/24

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 рокуПодільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Губенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позову зазначено, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27 грудня 2017 року (з дати досягнення пенсійного віку). При детальній перевірці матеріалів пенсійної справи відповідача було встановлено, що дана наявна переплата у виплаті пенсії, яка виникла у зв`язку з технічною помилкою при проведенні автоматичного масового перерахунку станом на 01.03.2019 року, оскільки особовий рахунок НОМЕР_1 мігрував з бази АСОПД до ІКІС ПФУ: підсистема «Призначення та виплати пенсій (ППВП)» із показником середньої заробітної плати в розмірі 3764, 40 грн. Відтак, дану пенсійну справу приведено у відповідність починаючи з 01.01.2019 із застосуванням показника середньої заробітної плати - 5377,90 грн., у зв`язку з чим виникла переплата пенсії за період з 01.03.2019 по 31.05.2019 в сумі 3379, 56 грн. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з метою досудового врегулювання спору відповідачу направлено лист від 27.03.2023 №2600-0504-8/56271 щодо добровільного повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 3379,56 грн, однак відповідач не повернув вказані кошти. За таких обставин, позивач вважає, що кошти в розмірі 3379,56 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України підлягають безумовному поверненню відповідачем, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2024 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідач в установлений судом строк не подав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Відзив на позовну заяву у встановлений строк суду не надав.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, призначення пенсій здійснюється з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148 в частині пенсійного забезпечення, визначення коефіцієнту страхового стажу та показниках середньої заробітної плати по Україні по датах призначення пенсії, а саме звернення з 01.01.2018 (право до 01.01.2018 та з 01.01.2018) величина оцінки коефіцієнту страхового стажу 01.01.2018 року - 1% показник середньої заробітної плати - 5377,90 грн.

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 19 лютого 2018 року до Головного управління щодо призначення пенсії за віком. Заяву було розглянуто та призначено пенсію за віком починаючи з 27 грудня 2017 року (з дати досягнення пенсійного віку).

При детальній перевірці матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 позивачем встановлено, що дана переплата виникла у зв`язку з технічною помилкою при проведенні автоматичного масового перерахунку станом на 01.03.2019 року, оскільки особовий рахунок НОМЕР_1 мігрував з бази АСОПД до ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати пенсій (ППВП)» із показником середньої заробітної плати в розмірі 3764, 40 грн.

Відтак, дану пенсійну справу приведено у відповідність починаючи з 01.01.2019 із застосуванням показника середньої заробітної плати - 5377,90 грн., у зв`язку з чим виникла переплата пенсії за період з 01.03.2019 по 31.05.2019 в сумі 3379, 56 грн.

29 березня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України з метою досудового врегулювання спору відповідачу направлено лист від 27.03.2023 №2600-0504-8/56271, щодо добровільного повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 3379,56 грн., відправлення за вказаним номером відповідачу вручено особисто 31 березня 2023 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. В силу статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фондуУкраїни від 21березня 2003 року № 6-4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно достатті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, слід зазначити, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 Цивільного кодексу України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17 зазначено, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії). Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру. Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальникивнаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів. Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року у якому висвітлено принцип «належного урядування» у параграфі 71 вказав, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.

Така позиція полягає в тому, що особа суб`єкт - приватного права, не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при вчиненні юридично значимих дій припустилися помилки.

Будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку позивача, а також зловживань з боку відповідача при отриманні приведеної в позові суми, позивач суду не надав.

Зокрема, факт отримання відповідачем листа щодо добровільного повернення безпідставно отриманих коштів ще не може свідчити про недобросовісність або зловживання набувача.

При цьому позивачем у позовній заяві не зазначено, саме в чому полягає та які неправомірні дії відповідача призвели до безпідставного нарахування пенсії.

Суд звертає увагу на те, що позивач вказує в позові на те, що переплата пенсії утворилась у зв`язку з технічною помилкою, яка виникла при проведенні масового перерахунку.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Допущена позивачем помилка не може бути віднесена до рахункової помилки.

Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплачених сум невірно нарахованої пенсії не допускається.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про недоведеність наявності зловживання з боку пенсіонера або рахункової помилки при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 , тому у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 4, 10, 13, 49, 76, 77, 81, 89, 141, 177, 209, 223, 247, 265, 274, 279, 280, 282, 284, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, юридична адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16;

відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 19.11.2024.

Суддя Леся БУДЗАН