Рішення № 123125215, 07.11.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/7992/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Проскурні Я.О.,

представник позивача Кропивницької У.М.

представника відповідача Бушуєва О.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20 лютого 2024 року №00023530705 про застосування відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 224197,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що перевірка, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення, проведена без достатніх на те правових підстав, а акт перевірки, який став підставою для винесення спірного акта індивідуальної дії, не є належним доказом допущення позивачем порушень податкового законодавства. Звернув увагу на те, що перевірка, яка проведена контролюючим органом не є фактичною у розумінні Податкового кодексу України, оскільки в ході її проведення фактично досліджувались відомості РРО. Наголосив, що порушення, які відповідач ставить йому у вину, фактично не мали місця в його господарській діяльності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 01 серпня 2024 року.

23 липня 2024 року судом одержано відзив на позов, у якому контролюючий орган просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено ним обґрунтовано, правомірно та за наявності на те достатніх правових підстав - у зв`язку з допущенням позивачем порушень вимог Податкового законодавства /а.с.49 -56/.

01 серпня 2024 року підготовче судове засідання, призначене на 01 серпня 2024 року, перенесено за клопотанням представника позивача, на 29 серпня 2024 року.

29 серпня 2024 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 13 вересня 2024 року / а.с.103-104/.

13 вересня 2024 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 жовтня 2024 року / а.с.110/.

10 жовтня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву до 07 листопада 2024 року / а.с. 125 129/.

07 листопада 2024 року у судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив такі обставини.

Позивач має статус фізичної особи - підприємця, який здійснює свою господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

ГУ ДПС у Полтавській області з 21.12.2023 проведено фактичну перевірку тривалістю 10 днів платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою фактичного провадження діяльності: АДРЕСА_1 , за період з 28.09.2023 по дату закінчення перевірки.

При вході на перевірку 21.12.2023 ОСОБА_2 , як уповноважену особу ФОП ОСОБА_1 , ознайомлено з наказом ГУ ДПС у Полтавській області від 20.12.2023 № 3269-П та направленнями на проведення перевірки від 20.12.2023 № 5968, № 5969, про що свідчать відповідні відмітки на направленнях на перевірку.

Результати фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 оформлено актом від 29.12.2023 № 13486/16/31/РРО/3584405536, згідно висновку якого встановлено порушення, зокрема:

п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями, далі ЗУ № 265/95-ВР), а саме: не забезпечено проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (ПРРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Так, контроллючий орган прийшов до висновку, ФОП ОСОБА_1 не забезпечено проведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО) при продажу товарів, у тому числі технічно- складних побутових товарів на загальну суму 176500,00 грн , а саме: відповідно копії чеку від 15.12.2023 на суму 81106,00 грн; відповідно копії чеку від 21.12.2023 на суму 62447,00 грн; на суму 32947,00 грн розрахункові операції, що були проведені в безготівковій формі через банківський термінал, та які не проведені через ПРРО в момент їх здійснення, а виконані після Х-звіту по терміналу, згідно копій розрахункових документів в базі даних «СОД РРО».

На підставі вказаного акта Головним управлінням ДПС в Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20 лютого 2024 року №00023530705 про застосування відносно фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 224197,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 подано скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення.

Державною податковою службою України 23 травня 2024 року прийнято рішення про результати скарги 15253/6/9900-06-03-02-06, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20 лютого 2024 року №00023530705 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 20 лютого 2024 року №00023530705 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України /надалі - ПК України/.

Згідно з підпунктами 19-1.1.14 та 19.1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Права контролюючих органів наведені у статті 20 ПК України.

Так, відповідно до підпунктів 20.1.2, 20.1.6, 20.1.10 та 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

- для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;

- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

- здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;

- проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) /підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України/.

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстави їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.

Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) /пункт 80.1 статті 80 ПК України/.

Відповідно до пп. 80.2.2, 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчитьпро можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якимпокладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахунковихоперацій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Згідно із п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта(прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 4 п. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Форма наказу на проведення перевірки затверджена наказом ДФС від 31.07.2014 №22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків».

Відповідно до в висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.03.2024 по справі № 420/9909/23 «єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що она має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію.

Враховуючи викладене, наказ ГУ ДПС у Полтавській області від 20.12.2023 №3269-П про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 прийнятий з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 (наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи), пп. 80.2.3 (письмове звернення покупця (вх. № Г/358 від 18.12.2023) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій) п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 ПК України, тобто його зміст є таким, що відповідає вимогам, встановленим ПК України, прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбачених ПК України підстав для її проведення.

Разом з цим, суд звертає увагу. Що відповідно до п.80.4 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів та підставі пп 20.1.10 п.20.1 ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція, а відповідно до п.80.8 ст. 80 ПК України на підставі пп 14.1.264 п.14.1 ст. 14 хронометраж господарських операцій.

Відповідно до Акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 15.12.2023 було порушено вимоги п.1 ст.3 Закону України №265/95-ВР, а саме 15.12.2023 ФОП ОСОБА_3 не забезпечено проведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій на суму 81106,00 грн (чек №064723 від 15.12.2023).

Отже судом встановлено, що платіж на суму 81106,00 проведений 15 грудня 2023 року до початку фактичної перевірки, що почалася 21 грудня 2023 року, окрім цього ще й до отримання контролюючим органом письмового звернення покупця (вх. № Г/358 від 18.12.2023) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій), на підставі чого був прийнятий наказ ГУ ДПС у Полтавській області від 20.12.2023 №3269-П про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що використання податкової інформації та документів за минулі періоди передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок.

Таким чином, перевірка РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії, не можуть вчинятися у рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. При цьому отримання інформації з власних програм контролюючого органу за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності платника податку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що фінансова санкція розрахована за порушення ФОП ОСОБА_1 п.1 ст.3 Закону №265/95-ВР за незабезпечення проведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій на суму 81106,00 грн (чек №064723 від 15.12.2023) у розмірі 100% (81106,00х100% = 81106,00 грн) та включена до податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 20 лютого 2024 року №00023530705 протиправно.

Щодо доводів позивача щодо платежу на суму 62447,00 грн за 21 грудня 2023 року, який проведений пізніше, ніж сама покупка, що не заборонено законом а також твердження позивача про те, що платіж на суму 32947,00 грн за 21 грудня 2023 року він не отримував, такого продажу не вчиняв, суд зазначає наступне.

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону №265/95-ВР:

- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну;

- денний звіт - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Таким чином, розрахункові операції проводяться у місці реалізації товарів (послуг) та доказом їх здійснення із застосуванням РРО є розрахунковий документ, а також денний звіт, який містить інформацію про денні розрахункові операції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Судовим розглядом встановлено, що 21 грудня 2023 року посадовими особами проведено контрольну розрахункову операцію на суму 62447,00 грн; на суму 32947,00 грн розрахункові операції, що були проведені в безготівковій формі через банківський термінал, та які не проведені через ПРРО в момент їх здійснення, а виконані після Х-звіту по терміналу, згідно копій розрахункових документів в базі даних «СОД РРО».

Вказана обставина позивачем в ході судового розгляду справи не спростована.

Таким чином, суд доходить висновку про порушення позивачем вимоги пункту 1 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, покладено на контролюючий орган.

Таким чином суд дійшов висновку, що контролюючий орган в дослідженому випадку безпідставно застосував до позивача штрафні санкції в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на суму 81106,00 грн, в іншій частині застосовані штрафні (фінансові) санкції є правомірними.

Отже, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 20 лютого 2024 року №00023530705 в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 81106,00 грн, в решті позовних вимог відмовити й відповідну частину податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2024 року №00023530705 залишити без змін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 1514,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська,4, м. Полтава, 36000, код ЄРДПОУ 44057192) про скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 20 лютого 2024 року №00023530705 в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 81106,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити й відповідну частину податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2024 року №00023530705 залишити без змін.

Стягнути на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 листопада 2024 року.

Суддя С.С. Бойко